Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №608/2100/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Справа № 608/2100/26

Номер провадження3/608/710/2026

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Коломієць Н. З. , розглянувши матеріали, які надійшли від Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера, інваліда ІІІ групи, до адміністративної відповідальності протягом року не притягався,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні судді Чортківського районного суду перебуває адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 035634 від 01.07.2026, 26 червня 2026 року близько 20:00 ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурними словами, висловлював погрози, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, що стверджується його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою і справа може бути розглянута, за її відсутності.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого часу, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки.

Також, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 достеменно було відомо про адміністративне провадження відносно нього, однак, в судове засідання він не з`явися, про причини неявки суд не повідомив.

Тому, відповідно до вимог закону, суддя має можливість розглянути справу у відсутності правопорушника.

Ознайомившись з матеріалами справи, суддя дійшла наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство - це один з різновидів насильства. Воно відрізняється від інших проявів (на вулиці, під час військових дій, під час конфлікту, в колективах тощо) тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або членами сім`ї), які мають тісні стосунки - кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські та які пов`язані між собою. Таким чином, попередження та протидія домашньому насильству, а також надання допомоги постраждалим ускладняються саме тим, що це правопорушення стосується близьких людей.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

До матеріалів справи в підтвердження вини ОСОБА_1 долучено рапорт оператора 102 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області від 26.06.25026 про отримання повідомлення від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що її чоловік ОСОБА_1 вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного характеру.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що дійсно у нього з дружиною виникла сварка, під час якої він образив її лайливими словами, оскільки, вона кричала на нього. Під час конфлікту він був у тверезому стані.

Оцінюючи письмові пояснення ОСОБА_1 вважаю, що вказані пояснення лише підтверджують докори та конфлікти, які виникають у подружжя, тому не формують собою домашнє насильство, оскільки не спрямовані на обмеження волевиявлення особи, які би викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, чи спричинювали емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдавали би шкоди психічному здоров`ю особи та не підтверджують вчинення вміненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.

Таким чином, уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, а суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З врахуванням наведеного суд не має правових підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а тому за таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

УХВАЛИЛА:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Згідно з оригіналом

Суддя : ( підпис)

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/2100/26

Постанова набрала законної сили «03» серпня 2026 року

Суддя Н. З. Коломієць