Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №607/15575/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2026 Справа №607/15575/26 Провадження №2-а/607/425/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Войтків С.М.,

у присутності представника позивача Карого В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

16.07.2026 позивач ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Карого В.В., пред`явив до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R469246 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.04.2026.

Позов обгрунтовано тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн за те, що позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.

Позивач вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до витягу з реєстру «Резерв+» він пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) 30.03.2026 року, що є належним доказом виконання ним обов`язків, пов`язаних з військовим обліком, станом на зазначену дату, а оскаржувана постанова винесена 08.04.2026 року, тобто вже після проходження ним ВЛК.

Крім того, в порушення вимог закону, протокол та постанова не складались у присутності позивача, про винесення оскаржуваної постанови позивач не повідомлявся взагалі, що є безумовною та окремою підставою для її скасування.

На даний час відповідно до наказу № 236 о/с від 20.04.2026 року ОСОБА_1 проходить військову службу в ДПОП «ОШБ «Лють», що спростовує будь-які припущення щодо ухилення від виконання військового обов`язку чи від військового обліку.

Копію оскаржуваної постанови позивач отримав через свого представника 10.07.2026 р., звернувшись із заявою до відділу ДВС, тому позивач вважає, що строк на оскарження постанови було пропущено з поважних причин, оскільки під час її винесення присутнім не був, поштою дана постанова не надходила, ні протокол, ані постанова не виносилась за відома чи присутності позивача.

З цих підстав позивач просив суд поновити строк на оскарження постанови № R469246 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08.04.2026, визнати протиправною та скасувати зазначену постанову і закрити провадження у справі.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської від 12.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено її розгляд у судовому засіданні 30.07.2026 о 10 год 40 хв.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

У зазначену дату представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, оскільки отримав судову повістку, копію ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_1 20.07.2026 та, відповідно, можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему, в судове зсідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву не подав.

Наведене відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України є підставою для вирішення справи у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалення та проголошення судового рішення згідно з вимогами ч. 1 ст. 227 КАС України відкладено до 15.00 год. 04.08.2026.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив такі обставини.

Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R469246 від 08.04.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що «за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_3 не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист» чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відмітка особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, про отримання копії постанови в постанові відсутня.

Позивач стверджує, що копію оскаржуваної постанови отримав 10.07.2026 через свого представника, який ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. До суду з позовом позивач звернувся 15.07.2026. Заява представника позивача адвоката Карого В.В., адресована до органу виконавчої служби, датована 08.07.2026 року. Відповідно до супровідного листа Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10.07.2026 адвокату скеровано копії матеріалів виконавчого провадження з виконання постанови №R469246 від 08.04.2026.

Відповідач на спростування вказаних відомостей не надав жодних доказів ознайомлення ОСОБА_1 з оскаржуваною постановою, тому суд вважає, що строк оскарження постанови слід рахувати з моменту ознайомлення позивача з нею, який підтверджений супровідним листом відділу ДВС від 10.07.2026, а отже, десятиденний строк оскарження не пропущений.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність задоволення позову з таких мотивів.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, які визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності у період особливого стану.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Отже, на дату події, яка згідно з оскаржуваною постановою ставиться у вину позивачу, діяв особливий період.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» зі змінами, внесеними згідно із Законом № 4235-IX від 12.02.2025, було визначено такий обов`язок: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Виходячи зі змісту зазначеного нормативного припису, обов`язок пройти повторний медичний огляд (ВЛК) до 5 червня 2025 року, передбачений пунктом 2 розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист", поширюється не на всіх громадян віком від 25 до 60 років, а виключно на тих з них, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом.

Визнання особи обмежено придатною до військової служби є самостійним юридичним фактом, що встановлюється рішенням військово-лікарської комісії та підтверджується відповідним документом (рішенням, висновком, довідкою ВЛК). Саме наявність такого факту є необхідною передумовою виникнення обов`язку, порушення якого утворює об`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у тому формулюванні, яке наведено в оскаржуваній постанові.

Між тим, ні до оскаржуваної постанови, ні до матеріалів цієї справи відповідачем не долучено жодного документа, який би підтверджував, що ОСОБА_1 коли-небудь визнавався обмежено придатним до військової служби: відсутнє рішення (висновок) військово-лікарської комісії, відсутня довідка про результати медичного огляду, відсутні відомості про дату та підстави такого визнання.

Військово-обліковий документ, сформований через застосунок «Резерв+» від 22.06.2026, також не містить таких відомостей, а, навпаки, зазначає, що відповідно до постанови ВЛК від 30.03.2026 ОСОБА_1 є придатним до військової служби, що додатково ставить під сумнів обґрунтованість висновку відповідача про наявність у позивача обов`язку, передбаченого пунктом 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону.

По-друге, і це є визначальним, оскаржувана постанова винесена у відсутності позивача, про що свідчить відсутність відмітки про отримання її копії.

Позивач у позовній заяві вказує, що не отримував від відповідача жодних повідомлень про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд належним чином завчасно повідомив відповідача про розгляд справи, забезпечуючи можливість подати відзив та докази на обгрунтування оскаржуваного рішення.

Однак, ані відзиву, ані будь-яких доказів відповідач не надав.

Обов`язком суб`єкта владних повноважень, закріпленим статтями 245, 251 та 280 КУпАП, є всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати, чи мала місце подія адміністративного правопорушення та чи є в діях особи всі ознаки його складу, та встановити це на підставі належних і допустимих доказів.

Також, відповідно до п. «а» ч. 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Отже, виходячи з вимог Конвенції, практики Європейського суду та положень КУпАП, формулювання неконкретного обвинувачення в адміністративній справі розглядається як порушення вимог Конвенції.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не має права пред`являти нових звинувачень, оскільки це буде вважатися порушенням права на захист (подібні висновки викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016).

В оскаржуваній постанові не зазначено повністю суть адміністративного правопорушення, зокрема, дату, час, місце вчинення адміністративного правопорушення, та чи був ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення визнаний обмежено придатним до військової служби.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст. 129 Конституції України проголошено основні засади здійснення судочинства, серед яких – змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина 1 ст. 7 КУпАП).

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення (проступку), яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, сама по собі постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За вказаних обставин, беручи до уваги, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, який доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не надав, оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити.

В силу вимог частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 665,6 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 90, 122, 242 – 246, 250, 255, 257, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R469246 від 08.04.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження – АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Н. М. Сташків