Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №602/162/26 — Лановецький районний суд Тернопільської області

Суд: Лановецький районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконна порубка лісу

Дата: 03 серпня 2026 р.

Справа: №602/162/26

Суддя: Радосюк А. В.

Справа № 602/162/26

Провадження № 1-кп/602/61/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючого ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці кримінальне провадження №12026211030000022 від 22.01.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, раніше судимого вироком Лановецького районного суду від 06 січня 2012 року за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки; вироком Лановецького районного суду від 30 січня 2026 року за ч.1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, -

в с т а н о в и в :

21 січня 2026 року близько 14 години 25 хвилин у ОСОБА_4 , який перебував у лісі неподалік с. Вербовець Кременецького району Тернопільської області, виник злочинний умисел на незаконну порубку дерева із лісової ділянки в кварталі 33 виділу 13, що знаходиться в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Вербовецько-Заліський».

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 21 січня 2026 року близько 14 години 25 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на лісовій ділянці кварталу 33 виділу 13, що знаходиться поблизу с. Вербовець Кременецького району, в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Вербовецько-Заліський», в порушення ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за допомогою ручної пилки, яку мав при собі, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та суспільно-небезпечні наслідки, без будь-якого на те дозволу та відповідних документів, всупереч встановленому законом порядку, вчинив самовільну порубку сироростучого дерева породи «клен», діаметром 14 сантиметрів, відділивши його за допомогою вказаної пили від кореня.

Внаслідок незаконної порубки сироростучого дерева породи «клен» на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Вербовецько-Заліський», в кварталі 33 виділу 13, ОСОБА_4 заподіяв навколишньому природному середовищу шкоду на суму 4266,00 гривень.

Свою вину у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю і в судовому засіданні пояснив, що дійсно 21 січня 2026 року близько 14 години він перебував в лісі поблизу с.Вербовець Кременецького району Тернопільської області. При собі він мав ручну пилку, за допомогою якої зрізав дерева. Він встиг зрізати одне дерево породи «клен», як приїхали працівники поліції. В даний час він жаліє про вчинене, щиро кається і більше такого робити не буде.

Представники потерпілих в судове засідання не з`явилися, подавши заяви про його проведення у їх відсутності, при призначенні покарання покладаються на думку суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з врахуванням визнання вини обвинуваченим, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.3 ст.246 КК України, як за ознаками незаконної порубки дерева у лісі, вчинена на території природно-заповідного фонду.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутні.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.65 КК України суд враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який не працює, раніше неодноразово судимий, наявність обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, посередню характеристику з місця проживання, поведінку обвинуваченого після скоєння кримінального правопорушення, і на підставі викладеного, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_4 нових злочинів є покарання у виді обмеження волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті обвинувачення.

Також, суд враховує, що вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 30.01.2026 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який станом на момент постановлення даного вироку не сплачено.

Частиною 1 ст.71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

У той же час, відповідно до положень ч. 3 ст.72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, призначені покарання за цими вироками, відповідно до ч. 3 ст.72 КК України слід виконувати самостійно.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 374, 375 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.246 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст.71 КК України, із врахуванням вимог ч. 3 ст.72 КК України, покарання за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 30.01.2026 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.126 КК України до покарання у виді штрафу розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та покарання за даним вироком у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки - виконувати самостійно.

Речові докази по справі, а саме:

-ручну пилку, зрізи з верхньої та нижньої частини дерева «клен», які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, знищити;

-дерево породи «клен» в діаметрі 14 см., яке знаходиться на відповідальному зберіганні в майстра лісу Кременецького надлісництва ОСОБА_5 , передати Кременецькому надлісництву, як власнику.

На даний вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_6

Оригінал: reyestr.court.gov.ua