Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №560/21444/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21444/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у прийнятті та розгляді документів про право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації 12 грудня 2025 року.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 від 12.12.2025 року як таке, що прийняте з порушенням вимог законодавства.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про зарахування ОСОБА_1 до складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2025 року.

4. Визнати протиправним висновок військово-лікарської комісії від 12.12.2025 року щодо ОСОБА_1 про визнання його «Придатним» до військової служби як такий, що прийнятий без урахування наявної медичної документації та без належного обґрунтування.

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити належний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як педагогічному працівнику закладу фахової передвищої освіти.

6. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести достовірні дані щодо місця роботи ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів «Оберіг».

7. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити проведення повторного медичного огляду (ВЛК) ОСОБА_1 з урахуванням наявних медичних документів.

8. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби та виключити його зі списків особового складу.

В підтвердження позовних вимог позивач пояснив, що 09 грудня 2025 року наказом № 117П/к/тр-25 директора Маріупольського будівельного фахового коледжу він був прийнятий на посаду майстра виробничого навчання за основним місцем роботи з 10.12.2025 року.

12 грудня 2025 року о 10:00 позивач за записом в електронній черзі (номер у черзі 1034) прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення військово-облікового документу, при собі мав всі документи, що посвідчують право на відстрочку від призову під час мобілізації як особа, основним місцем роботи якої є посада педагогічного працівника із навантаженням 1 ставки та яка відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період як педагогічний працівник.

Крім того, на момент звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач мав на руках паперовий військовий квиток із відміткою про зняття з військового обліку за станом здоров`я на підставі наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342, здійснене відповідно до Свідоцтва про хворобу № 54 від 05 жовтня 2010 року Лікарсько-експертної комісії при ГУ МНС України Хмельницької області на підставі статей 52-в, 64-б, 23-в графи II Розкладу хвороб про непридатність позивача до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час.

Однак у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 11 години невідома особа у військовій формі забрала всі наявні у позивача документи та телефон, після чого його повідомили про те, що він визнаний придатним до військової служби без фактичного проведення військово-лікарської експертизи. Того ж дня ввечері його вивезли до АДРЕСА_1 , а 13 грудня 2025 року повідомили, що він мобілізований та зарахований до складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

Вранці 14 грудня 2025 року позивачу віддали військовий квиток з відмітками про його мобілізацію 12 грудня 2025 року та зарахування до військової частини НОМЕР_1 13 грудня 2025 року.

Військово-обліковий документ в електронній формі (застосунок Резерв+) сформований 12.12.2025, 13.12.2025, 14.12.2025 свідчить про те, що позивач не мобілізований, перебуває на обліку як військовозобов`язаний, має статус "придатний" за результатами ВЛК від 12.12.2025 року, при цьому тип відстрочки та відстрочка відсутні.

Накази, рішення ВЛК, повістки чи інші документи які б обгрунтовували прийняті щодо позивача рішення, йому на руки не видавалися.

Будь-які підписи, які могли бути поставлені позивачем на документах 12 грудня 2025 року не можуть вважатися вільним волевиявленням, оскільки отримані в умовах психологічного тиску, без можливості ознайомитися із змістом документів, та без надання їх копій.

13 та 14 грудня 2025 року позивач подав заяви на оформлення відстрочки через застосунок Резерв+, однак обидва рази отримав відмову за підстави: у "У ПФУ немає даних про ваше місце роботи", що свідчить про те, ІНФОРМАЦІЯ_4 не вніс відповідні дані до реєстру "Оберіг" щодо роботи позивача, що робить неможливим автоматичне оформлення відстрочки.

Позивач такі дії ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає протиправними, оскільки порушено його право на відстрочку від призову, порушено процедуру проведення ВЛК та проігноровано попередні медичні висновки при її проведенні, наявна невідповідність даних у реєстрі "Оберіг" та у військовому квитку, порушено право на отримання документів та ознайомлення з прийнятими рішеннями, тому звернувся в суд з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою від 17 грудня 2025 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №560/21444/25 відмовлено.

Ухвалами суду від 15 липня 2026 року та від 28 липня 2026 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано докази.

Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 відзив на позов не подав, хоча відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача-військової частини НОМЕР_2 на позов не подав, хоча відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

Наказом В.о. директора Маріупольського будівельного фахового коледжу № 117П/к/тр-25 від 09.12.2025 року позивача ОСОБА_1 (позивач) прийнято на посаду майстра виробничого навчання за основним місцем роботи з 10.12.2025 року.

11.12.2025 року позивачем отримано довідку № 69ДВ-25 від Маріупольського будівельного фахового коледжу, згідно з якою він за основним місцем роботи займає посаду педагогічного працівника (майстер виробничого навчання) з навантаженням 1 ставки, а заробітна плата нараховується згідно із затвердженим штатним розписом закладу на 2025 рік.

Станом на момент звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) позивач мав паперовий військовий квиток із відміткою про зняття з військового обліку за станом здоров`я на підставі наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342, здійсненою на підставі Свідоцтва про хворобу № 54 від 05.10.2010 року, виданого Лікарсько-експертною комісією при ГУ МНС України в Хмельницькій області та затвердженого Центральною лікарсько-експертною комісією МНС України 08.11.2010 року, яким на підставі статей 52-в, 64-б, 23-в графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

12.12.2025 року о 10:00 год. позивач, попередньо записавшись в електронну чергу (номер у черзі 1034), прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 для подання заяви про відстрочку.

12.12.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ про мобілізацію (призов) позивача.

14.12.2025 року позивачу видано військовий квиток з відмітками про мобілізацію 12.12.2025 року та зарахування до в/ч НОМЕР_1 13.12.2025 року.

13.12.2025 та 14.12.2025 року позивач подавав через застосунок «Резерв+» заявки на оформлення відстрочки, за результатами розгляду яких обидва рази отримано відмову з підставою: «У ПФУ немає даних про ваше місце роботи».

15.12.2025 року представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено адвокатський запит № 39/1-25-79вих про надання копій документів, що стосуються позивача, зокрема повісток, документів ВЛК, документів щодо рішення про мобілізацію, розгляду права на відстрочку та матеріалів особової справи військовозобов`язаного. Станом на дату подання позовної заяви відповідь на вказаний адвокатський запит не надійшла.

Вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та дійшов таких висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби встановлює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно із частинами першою-третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі – територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники – особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Абзацом 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII передбачено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Відтак, правове регулювання військового обов`язку здійснюється відповідно до Закону № 2232-XII, а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 визначено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Щодо права позивача на відстрочку від призову та порядку його реалізації.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Суд бере до уваги, що сама лише належність позивача до категорії осіб, які потенційно мають право на відстрочку, автоматично не звільняє його від обов`язку дотриматися встановленої законодавством процедури реалізації цього права.

Так, відповідно до пунктів 56, 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII. За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Позивач посилається на те, що заяву разом з іншими документами у нього забрала невстановлена особа у військовій формі, однак належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини, зокрема, звернення до правоохоронних органів із заявою про протиправне вилучення документів, фіксації цього факту в порядку, передбаченому законодавством, або інших об`єктивних доказів, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що повідомлення чи заява, подані не за встановленою формою та без належного підтвердження факту їх реєстрації відповідачем, самі по собі не є доказом дотримання встановленої законодавством процедури оформлення відстрочки, а обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Хоча частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, цей розподіл не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, що передують виникненню спірних правовідносин та підтверджують дотримання ним самим установленої процедури звернення за реалізацією свого права.

За відсутності доказів подання заяви за встановленою формою з відповідним пакетом документів та її реєстрації ІНФОРМАЦІЯ_4 , суд дійшов висновку про недоведеність факту протиправної відмови у прийнятті та розгляді документів про право на відстрочку.

Стосовно висновку військово-лікарської комісії від 12.12.2025 року.

З наявних матеріалів справи суд встановив, що Свідоцтвом про хворобу № 54 від 05.10.2010 року позивача визнано «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» на підставі медичного обстеження, проведеного понад 15 років до дати спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що Наказом Міністерства оборони України від 15.01.2015 № 24 скасовано положення про зняття з військового обліку громадян, визнаних непридатними до служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Цим документом внесено зміни до настанови з військового обліку, чим фактично припинено дію попереднього порядку зняття з обліку за наказом МОУ № 342.

Отже, постанова ВЛК від 12.12.2025 року є новим індивідуальним актом, ухваленим за результатами нового медичного огляду, а не похідним від Свідоцтва № 54 від 2010 року. Наявність у позивача попередньої медичної документації, зокрема результатів МРТ-обстежень 2023 року, сама по собі не є доказом протиправності нового висновку ВЛК – встановлення відповідності чи невідповідності стану здоров`я особи критеріям придатності віднесено до компетенції військово-лікарської комісії як спеціального медичного органу, а незгода позивача з результатами обстеження підлягає оскарженню за встановленою законодавством процедурою (повторний медичний огляд, оскарження до вищої ВЛК), доказів вжиття якої матеріали справи не містять.

Суд враховує наявну розбіжність між відомостями паперового військового квитка позивача та даними електронного військово-облікового документа в застосунку «Резерв+» станом на 12-14.12.2025 року. Разом з тим суд зазначає, що технічна невідповідність даних у реєстрі не є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними наказу про мобілізацію та наказу про зарахування до військової частини, оскільки такі розбіжності підлягають усуненню в порядку звернення щодо внесення відомостей до реєстру «Оберіг», а не шляхом визнання протиправними самих рішень про мобілізацію.

Посилання позивача на те, що підписання ним документів 12.12.2025 року відбувалося в умовах психологічного тиску та без можливості ознайомитися з їх змістом, не підтверджено належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять ні медичного висновку, складеного безпосередньо в період спірних подій, ні звернень до правоохоронних органів, ні інших об`єктивних доказів, які б підтверджували стан позивача на момент підписання документів.

Щодо вимоги про зобов`язання військової частини звільнити позивача зі служби

Суд враховує, що право на відстрочку від призову під час мобілізації та право на звільнення з військової служби є різними за своїм змістом правовими категоріями.

Право на відстрочку виникає до моменту набуття особою статусу військовослужбовця та стосується стадії призову на військову службу під час мобілізації. Таке право врегульоване статтею 23 Закону № 3543-XII та полягає у звільненні окремих категорій осіб від призову під час мобілізації за наявності визначених законом умов. Водночас право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки), і реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22.

Оскільки судом встановлено недотримання позивачем установленої законодавством процедури оформлення відстрочки до моменту набуття ним статусу військовослужбовця, а також не встановлено протиправності самого висновку ВЛК та наказу про мобілізацію, підстави для визнання протиправним набуття позивачем статусу військовослужбовця відсутні.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду (постанова від 14 травня 2026 року у справі № 620/183/23), відповідно до якої саме по собі визнання дій територіального центру комплектування протиправними не створює автоматичних підстав для звільнення особи з військової служби після набуття нею статусу військовослужбовця. Таке звільнення є похідним питанням, що вирішується в межах спірних правовідносин за участю їхніх учасників. Оскільки судом не встановлено протиправності наказу про мобілізацію позивача, підстави для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача та виключити його зі списків особового складу відсутні.

За результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, з урахуванням наведеного нормативного регулювання, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відповідачами не допущено протиправних дій, рішень чи бездіяльності, які підлягали б визнанню такими та скасуванню, у зв`язку із чим в задоволенні позову ОСОБА_1 потрібно відмовити повністю.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, підстав для стягнення судових витрат з відповідачів немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя В.К. Блонський