Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №560/6123/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6123/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок, з одночасною компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

В обґрунтування позову зазначає, що станом на день видання наказу про виключення його зі списків особового складу відповідачем не був проведений повний розрахунок, у зв`язку з чим він має право на отримання зазначеної виплати.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві відповідач позов не визнає. Зазначає, що оскільки при виплаті позивачу коштів, належних при звільненні, був відсутній спір, підстави для застосування до спірних правовідносин положень про виплату середнього заробітку немає.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини від 26.01.2025 №26 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 26.01.2025.

31.03.2026 року відповідач на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду здійснив виплату заборгованості: у справі № 560/2450/25 – у розмірі 65465,32 грн., у справі № 560/2455/25 – у розмірі 119483,98 грн., у справі № 560/2456/25 – у розмірі 10906,45 грн. Загальний розмір виплати становить 195855,75 грн.

Докази нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку не надані.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців.

Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

З огляду на дату проведення остаточного розрахунку з позивачем, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 26.01.2025, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 27.01.2025 є днем початку періоду невиплати.

За період з 27.01.2025 по 30.03.2026 (31 березня як день виплати не враховується) (з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України) підлягають врахуванню 181 календарний день.

Судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 811,81 грн. (листопад 2024 - 24760,20 грн. + грудень 2024 - 24760,20 грн. /61 день).

Сума середнього заробітку за цей період, розрахована згідно з Порядком №100, становить 146937,61 грн. (811,81 грн. х 181 день).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 зазначає про те, що з огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України і виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

У пунктах 105 -106 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями розміру простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Отже, враховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим підходом розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку враховуючи відсоткове співвідношення суми заборгованості від загального розміру належних при звільненні виплат, та зменшення відшкодування до суми, співмірної з виплаченою заборгованістю.

Загальна сума виплат 484253,03 грн., які належали позивачу на момент звільнення (що можливо встановити з наявних у справі доказів) складається з:

288397,28 грн. - грошове забезпечення, виплачене позивачу при звільненні, перераховане на карткові рахунки ( надана відповідачем на вимогу суду інформація про виплати проведені при звільненні)

195855,75 грн. грошове забезпечення, виплачене на виконання рішень суду у справах №560/2450/25, №560/2455/25, №560/2456/25.

Недоплачена сума належного позивачу грошового забезпечення при звільненні у процентному виразі становить 40,44 %.

З огляду на принцип співмірності суд визначає суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у 59421,57 грн. (40,44 % від 146937,61 грн. - суми середнього заробітку за цей період, розрахованої згідно з Порядком №100 ).

Відтак, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 59421,57 грн.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), при вирішенні спору суд виходить із необхідності чіткого розмежування правової природи виплат, які були присуджені позивачу (чи нараховані відповідачем), оскільки від цього залежить застосування до них Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація ПДФО виплачується військовослужбовцям із виплат, одержаних ними у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби. Право на грошове забезпечення (посадовий оклад, надбавки, премії) позивач набув саме під час проходження військової служби, тобто у період виконання ним своїх службових обов`язків. Той факт, що фактична виплата (чи стягнення за рішенням суду) цих сум відбулася вже після звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу, жодним чином не змінює первісної правової природи цих коштів як доходу за службу.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 липня 2023 у справі № 380/813/22 та від 27 вересня 2023 у справі № 420/23176/21. Згідно з цими висновками несвоєчасна виплата належних військовослужбовцю сум не може позбавляти його гарантій, передбачених Порядком № 44.

Водночас, позовна вимога сформульована таким чином, що мається на увазі компенсація саме тих сум податку ( ПДФО), які будуть утримані відповідачем зі стягнутого судом розміру середнього заробітку позивача.

Надаючи оцінку вимозі компенсувати податок, утриманий зі стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з такого.

За своєю правовою природою середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, визначеного постановою КМУ від 30 серпня 2017 №704. Це спеціальний вид майнової відповідальності, який застосовується до роботодавця (військової частини) за порушення строків виплати належних особі коштів.

Право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку виникає у позивача з наступного дня після виключення його зі списків особового складу частини. Отже у період, за який нараховується середній заробіток, позивач вже не виконував обов`язків несення військової служби у військовій частині. Оскільки ця сума коштів не є грошовим забезпеченням, вона класифікується податковим законодавством як «інші доходи» (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України). Військова частина під час виплати цієї суми зобов`язана діяти як податковий агент та утримати з неї ПДФО і військовий збір на загальних підставах.

Імперативні приписи пункту 2 Порядку № 44 чітко обмежують коло виплат, податок з яких підлягає компенсації, лише тими, що одержані «у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби». Оскільки середній заробіток такою виплатою не є, механізм компенсації ПДФО на неї не поширюється, тому підстави для покладення на військову частину обов`язку компенсувати цей податок за рахунок державних коштів відсутні.

Зважаючи на вказане, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 59421,57 грн. (з вирішенням питання податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до вимог закону).

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 серпня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя І.С. Козачок