Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №639/797/25 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 639/797/25

Номер провадження 2/585/970/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання –Зубко К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в порядку загального позовного провадження справу № 639/797/25, провадження № 2/585/970/26.

Позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач:фізична особа-підприємець ОСОБА_2

предмет позову: захист прав споживачів

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Позовні вимоги мотивує тим, що 16.10.2024 між нею та відповідачем, яка здійснює свою діяльність через інтернет магазин «MonCheriStore» укладено договір купівлі-продажу товару, а саме: сукні-комбінації з мереживом блакитна міні» та «боді з фігурним вирізом і довгим рукавом чорний». Договір укладений на відстані. Комунікація між нею та продавцем відбувалась через електронні повідомлення в мережі Instagram.15.10.2024 за умовами договору вона (позивач) здійснила попередню оплату у розмірі 100% вартості товару, а саме 3860 грн. на розрахунковий рахунок продавця. 16.10.2024 отримала товар. Проте під час примірки сукні її підкладка розірвалась по шву. При цьому її розмір допомагали обрати консультанти магазину по її (позивача) параметрам. Якість боді їй взагалі не підійшла. 24.10.2024 (в межах 14 днів) для повернення якісного товару вона звернулась до продавця з вимогою про розірвання договору та повернення їй грошових коштів за товар. 27.10.2024 вона відправила товар продавцю, при цьому нею збережений товарний вигляд товару, окрім сукні, яка розірвалась по шву під час примірки. Відповідач отримала посилку 28.10.2024, проте повертати гроші відмовилась, мотивуючи тим, що сукня має запах кондиціонеру, що свідчить про її прання, а її (позивача) запитання про те, яким чином вона могла випрати сукню, при цьому зберегти всі етикетки, продавець залишила без відповіді. Позивач зазначає, що товар не був у використанні, ніяких плям не містив і не знаходився у пранні. Посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів» (ч.4 ст. 13, ч.14 ст.8, ст. 15 та ст. 18), а також на відповідні вимоги ЦК України, просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 6847,92 грн., з яких 3860 грн. кошти за товар та 54,04 грн. інфляційне збільшення, 23,44 грн. 3% річних та 2856,40 грн. неустойка (згідно Додатку 1 до позовної заяви) та судові витрати у розмірі 968,96 грн.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

30.03.2026судом справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; призначено справу до підготовчого засідання (а.с.60).

28.04.2026 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті (а.с.69).

04.05.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог (а.с.76).

06.05.2026 від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі (а.с.79).

12.05.2026 судом постановлено ухвалу про повернення позивачу поданого після закриття підготовчого провадження клопотання про збільшення розміру позовних вимог (а.с.81).

Відповідач до суду не з`явилась, не отримує судову кореспонденцію, яка направляється за адресою її місцезнаходження (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). До суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "За закінченням терміну зберігання", "Адресат вибув", "Адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи, можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 215/7312/20 від 23.11.2023.

Суд вважає за можливе розглянути справи у відсутності сторін.

Процесуальні дії, передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України, у справі судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно відповіді 31178318 від 07.03.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 з 17.01.2018 зареєстрована, її місцезнаходження: АДРЕСА_1 , до її видів економічної діяльності відносяться, зокрема, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (а.с.40).

Позивачем долучено роздруківку скріншотів екрану гаджету (телефону чи/або планшету, комп`ютеру), які містять переписку позивача та консультанта Інтернет магазину «MonCheriStore», яка, зокрема свідчить: про укладення договору (на відстані) купівлі-продажу товару, а саме: «сукні-комбінації з мереживом блакитна міні» та «боді з фігурним вирізом і довгим рукавом чорний»; про здійснення позивачем повної оплати за замовлений товар на рахунок ФОП ОСОБА_2 у розмірі 3860 грн. 15.10.2024 (а.с.11-14).

В подальшому переписка містить фото сукні-комбінації, розірваної по шву знизу. Позивач вказує що це лише від примірки і зазначає, що відправляє товар назад. Консультант магазину вибачається і вказує про заміну сукні. Позивач вказує на те, що сукня їй не підходить і не подобається, має намір повернути її. Продавець пропонує надіслати їй дві сукні в різних кольорах для порівняння. Покупець вказує про те, що речі повернула (а.с.15-17).

Речі отримані продавцем 28 жовтня (а.с.19).

31 жовтня з інтернет магазину позивачу направлено відповідь про те, що сукня має сторонній запах кондиціонера, що свідчить про те, що річ була у пранні і є причиною неприйняття товару на повернення, а також про те, що магазин пропонує заміну підкладки і її розширення , щоб покупцю було комфортно. Також вказано на наявність запаху кондиціонера та слідів тонального засобу на боді. Позивач указане заперечує. Продавець зазначає про можливість оформлення повернення боді, але не сукні, оскільки підкладка могла розійтися через те, що вузька для покупця і це не могло статись від одного лише примірювання. Пропонує замінити підкладку і зробити її ширшою у нижній частині. Позивач вказує на те, що це сталось від одної примірки і через те, що річ неякісна. Продавець зазначає про право покупця на повернення товару, якщо речі в належному станіі на те, що речі мають сторонній запах прального засобу та сліди носіння, особливо сукня. Боді теж має запах, але через те, що знаходився поруч з сукнею і, що на боді магазин може оформити повернення. Покупець зазначає, що сукня порвалась, бо неналежної якості і запитує яким чином можна випрати річ, залишивши бирки. Продавець вказує, що ключова причина відмови у поверненні сукні – наявність запаху прального засобу. Покупець зазначає про необхідність повернення їй коштів і про те, що якщо вона їх не отримає, буде звертатись до суду. Продавець зазначає, що магазин готовий повернути гроші за боді, який має стан нового виробу і про те, що вони можуть замінити підкладку у сукні розширивши її внизу, враховуючи наявність слідів носіння та прання саме на сукні. 2 листопада позивач зазначає, що речі не носила і не прала і, що готує позовну заяву до суду, яка надійде на адресу місцезнаходження ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . Продавець дякує за інформацію (а.с.18-28).

З наведеного суд встановив, що між сторонами склалися правовідносини щодо захисту прав споживачів, які підлягають вирішенню на підставі норм Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон № 1023-XII), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Норми матеріального права, засновані судом.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (Закону № 1023-XII, тут і далі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку, є договором, укладеним на відстані.

Права споживача в разі укладення договору на відстані регулюються статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною для такого виду договорів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються: 1) правочинів з нерухомим майном, крім оренди такого майна; 2) правочинів з цінними паперами; 3) фінансових послуг; 4) продажу товарів торговельними автоматами; 5) телекомунікаційних послуг; 6) правочинів, здійснених на аукціоні, якщо участь у ньому можлива і без використання засобів дистанційного зв`язку. Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору. У разі ненадання такої інформації суб`єкт господарювання несе відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону. Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв`язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

За змістом частин четвертої, сьомої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. У разі продажу матеріальних речей їх повернення також свідчить про розірвання договору. До договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п`ятою-дев`ятою статті 12 цього Закону.

Відповідно до частин п`ятої-дев`ятої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою. Будь-які витрати, пов`язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв`язку з поверненням продукції. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов`язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов`язання з оплати її вартості. Якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача. У разі ненадання документа (електронного документа) або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв`язку з поверненням продукції. Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані. Знищення, пошкодження або псування продукції, що сталося не з вини споживача, не позбавляє споживача права на розірвання договору. Зменшення вартості продукції внаслідок відкриття упаковки, огляду чи перевірки продукції не позбавляє споживача на розірвання договору. У разі коли продавець (виконавець) або третя особа надала споживачеві кредит на суму коштів за договором, укладеним поза торговельними або офісними приміщеннями, такий кредит втрачає чинність у момент розірвання договору. Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Мотиви суду.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Системний аналіз наведеного законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчить про те, що за змістом частини четвертої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару. Разом з тим до договору, укладеного на відстані, застосовується, в тому числі положення, передбачене частиною сьомою статті 12 вказаного Закону, згідно з яким для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані.

Отже, право споживача розірвати договір, укладений на відстані, виникло з моменту одержання товару (ч. 4 ст. 13 Закону № 1023-XII), з 16.10. 2024 року. Про намір розірвати договір позивач повідомила продавця 24.10.2024, тобто протягом встановлених законом 14 днів, та 27.10.2024 цей товар повернула, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечувалось.

Доказів того, що позивач використовувала товар та не зберегла його у незмінному стані як підставу для застосування вимог ч. 7 ст. 12 Закону № 1023-XII, матеріали справи не містять.Твердження позивача про те, що вона товар не використовувала, було збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, відповідні етикетки, відповідачем не спростовано.

Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач не скористалась.

Оскільки законодавцем встановлено тридцятиденний строк для повернення сплачених грошей без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору (ч. 4 ст. 12 Закону № 1023-XII), то відповідний обов`язок відповідача повернути сплачені позивачем кошти закінчився 22 листопада 2024 року.

Доказів про повернення сплачених позивачем коштів стороною відповідача не долучено.

Частина 9 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», якою визначено підстави виплати споживачеві неустойки, встановляє, що настання таких наслідків виникає у разі дій продавця всупереч вимогам цієї статті.

Таким чином, судом встановлено, що споживач ОСОБА_1 24 жовтня 2024 року повідомила продавця про розірвання укладеного договору, проте відповідач не виконала вимог ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обов`язку повернення сплачених грошей споживачу без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту такого повідомлення, наслідком чого є виплата споживачу неустойки відповідно до положень ч. 9 ст. 12 цього Закону, розмір якої становить один відсоток вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Позивачем така розрахована за період з 24 листопада 2024 року до 05 лютого 2025 року (звернення суду) та становить 1% від 3860 х 74 дні = 2856,40 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 54,04 грн. інфляційних витрат та 23, 44 грн. три відсотки річних, згідно з розрахунком позивача, з яким суд погоджується (а.с.9).

Всього позивач просить стягнути з відповідача 6847,92 грн., з яких 3860 грн. кошти за товар, 54,04 грн. інфляційне збільшення, 23,44 грн. 3% річних та 2856,40 грн. неустойка, що сумарно становить 6793,88 грн., а не 6847,92 грн., як вказує позивач.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6793,88 грн., отже позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір (із застосуванням коефіцієнту 0,8) у розмірі 968,96 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 961, 31 грн. (6793,88 х 968,96 : 6847,92=961,31 )

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 6793 (шість тисяч сімсот дев`яносто три) грн. 88 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 961 (дев`ятсот шістдесят одну) грн. 31 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова