Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №464/5325/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5325/26

пр.№ 2-а/464/46/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої - судді – БЕСПАЛЬОК О.А.

секретар судових засідань – ФІТЬО В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до УПП у Львівській області ДПП про скасування постанови серії ЕНА №7540783 від 13 липня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена за відсутності належних, допустимих і достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Зазначає, що інспектор поліції не надав відеозапису події, відмовив у прийнятті письмового клопотання та не забезпечив можливості ознайомитися з доказами, на яких ґрунтується постанова. На його думку, єдиною підставою для притягнення його до відповідальності стали пояснення напарника інспектора, який не може вважатися неупередженим свідком, а будь-які письмові пояснення чи інші матеріали, що підтверджують обставини правопорушення, до постанови не долучені та в ній не зазначені. Крім того, вказує на безпідставність доводів інспектора щодо невідповідності конструкції задніх фар вимогам законодавства, оскільки транспортний засіб пройшов процедури сертифікації та державної реєстрації, а доказів його переобладнання відповідачем не наведено. З огляду на наведене, просить суд

скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 03 серпня 2026 року.

03 серпня 2026 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого, покликаючись, що оскаржувана постанова винесена законно, обґрунтовано та в межах наданих повноважень. Зазначає, що позивач, керуючи транспортним засобом, не подав сигнал світловим покажчиком повороту при зміні напрямку руху, чим порушив вимоги п.9.2.б Правил дорожнього руху України. Інспектор безпосередньо спостерігав факт вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим правомірно зупинив транспортний засіб та притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Також вказує, що постанова винесена відповідно до вимог чинного законодавства та Інструкції №1395, а доводи позивача не спростовують встановленого факту вчинення правопорушення. На підтвердження вчинення адміністративного правопорушення долучила відеозаписи з нагрудної камери поліцейського. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити повністю та розглянути справу без участі сторони відповідача.

В судове засідання призначене на 03 серпня 2026 року позивач не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав та просив врахувати при винесенні рішення, що відповідачем не доведено, зокрема у відзиві, правомірності оскаржуваної постанови.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, проте за змістом відзиву, просить розгляд справи проводити без участі відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суті.

Суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутність учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 13 липня 2026 року інспектор 2 взводу 4 роти 2 батальйону Мелничук В.М. виніс постанову серії ЕНА №7540783 про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

Згідно з постановою, ОСОБА_2 , 13 липня 2026 року в 11 год. 09 хв., керуючи автомобілем марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Керчинська, 13 а у м.Львові, не ввімкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху, чим порушив п.9.2.б ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Частиною 2 ст.122 КУпАП встановлено відповідальність, зокрема, за порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Сама по собі постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Представник відповідача УПП у Львівській області ДПП на підтвердження своїх заперечень, викладених у відзиві на адміністративний позов та законності винесення постанови долучила відеозаписи з нагрудної камери поліцейського. Водночас із дослідженого судом відеозапису вбачається лише процес спілкування поліцейських із позивачем, розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови. При цьому сам момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме не подачі сигналу світловим покажчиком повороту при зміні напрямку руху, на відеозаписі відсутній.

Будь-яких інших належних, достатніх та допустимих доказів, передбачених ст.251 КУпАП, на підтвердження обставин, викладених у постанові серії ЕНА №7540783 від 13 липня 2026 року про порушення ОСОБА_2 п.9.2.б ПДР України матеріали справи не містять, як і доказів які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Доводи ОСОБА_2 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення належними, достатніми та допустимими доказами, всупереч приписів ст.77 КАС України відповідачами не спростовано.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Враховуючи принцип змагальності адміністративного процесу та встановлений КАС України обов`язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, суд вирішує спір на основі викладених в позові аргументів та з`ясованих в судовому засіданні обставин.

Беручи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника необхідно тлумачити на його користь, а тому за відсутності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд приходить до висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки докази протилежного суду надано не було.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.1ст.139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст.ст.7, 210-1, 251, 256, 268, 280 КУпАП, керуючись ст.ст.139, 241-246,286 КАС України суд,

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Постанову серії ЕНА №7540783 винесену 13 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 532 грн. 48 коп. понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду з урахуванням Перехідних положень КАС України. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.272 КАС України.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК