Суд: Чернівецький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 02 серпня 2026 р.
Справа: №725/12190/25
Суддя: Одинак О. О.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2026 року
м. Чернівці
справа № 725/12190/25
провадження № 22-ц/822/1346/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»
відповідач ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в інтересах якого діє Богданова Вероніка Сергіївна, на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 травня 2026 року
головуюча в суді першої інстанції суддя Стоцька Л. А.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 у розмірі 25 500 гривень, з яких: 5 100 гривень – заборгованість за кредитом; 20 400 гривень – заборгованість за процентами.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 13 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1380-3120, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 4 000 гривень строком на 300 днів. Базовий період користування кредитом становив 20 днів, промо-ставка – 1,75% за день, знижена та стандартна процентні ставки – 2,50% за день.
Додатковою угодою від 14 квітня 2024 року № 1 сторони погодили надання ОСОБА_1 додаткових кредитних коштів у розмірі 1 100 гривень, унаслідок чого загальний розмір наданого кредиту становив 5 100 гривень.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначало, що свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, тоді як ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала.
Станом на 10 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становив 42 565 гривень 75 копійок, з яких: 5 100 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 37 465 гривень 75 копійок – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Водночас кредитодавець прийняв рішення про застосування до ОСОБА_1 . Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», яка передбачала часткове списання заборгованості за процентами у розмірі 17 065 гривень 75 копійок за умови погашення решти заборгованості.
З огляду на це позивач просив стягнути не повну суму заборгованості за договором, а її частину в розмірі 25 500 гривень, з яких: 5 100 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 20 400 гривень – прострочена заборгованість за процентами.
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 травня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 у розмірі 6 719 гривень 25 копійок, з яких: 5 100 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 1 619 гривень 25 копійок – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 13 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1380-3120, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4 000 гривень строком на 300 календарних днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом.
Додатковою угодою від 14 квітня 2024 року сторони погодили надання ОСОБА_1 додаткових кредитних коштів у розмірі 1 100 гривень.
Кредитний договір та додаткова угода укладені з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і підписані Савчук О. М. електронними підписами одноразовими ідентифікаторами.
Отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4 000 гривень та додаткових коштів у розмірі 1 100 гривень підтверджується договором про відкриття кредитної лінії, додатковою угодою, довідками про переказ коштів на зазначену в договорі банківську картку, квитанціями платіжної системи LiqPay та розрахунком заборгованості.
Суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено у спосіб, визначений законодавством України, з дотриманням вимог щодо його форми та змісту, а ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» належним чином виконало свої зобов`язання з надання кредитних коштів.
Водночас ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконала. Доказів погашення заборгованості або наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачка суду не надала.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 100 гривень.
Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, відповідно до якого протягом перших 120 днів із дня набрання чинності цим Законом максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів – 1,5%.
Оскільки Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року, суд зазначив, що з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5%, із 22 квітня до 19 серпня 2024 року – 1,5%, а починаючи з 20 серпня 2024 року відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» – 1%.
Позивач нарахував за період із 13 квітня 2024 року до 06 лютого 2025 року проценти за користування кредитом у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом на загальну суму 37 465 гривень 75 копійок, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок заборгованості за процентами, відповідно до якого за період із 13 до 21 квітня 2024 року розмір процентів становить 784 гривні, за період із 22 квітня до 19 серпня 2024 року – 9 180 гривень, а за період із 20 серпня 2024 року до 06 лютого 2025 року – 8 721 гривню.
Отже, суд визначив, що загальний розмір процентів за користування кредитом становить 18 685 гривень.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийняло рішення про застосування до ОСОБА_1 програми лояльності та часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 17 065 гривень 75 копійок.
Пославшись на положення статті 605 ЦК України та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 758/2990/17, суд зазначив, що прощення боргу є одностороннім правочином кредитора, який є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
З урахуванням суми прощеного боргу суд визначив заборгованість ОСОБА_1 за процентами у розмірі 1 619 гривень 25 копійок та загальний розмір заборгованості за кредитним договором – 6 719 гривень 25 копійок.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 травня 2026 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальної заборгованості за кредитним договором від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 у розмірі 25 500 гривень, з яких: 5 100 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 20 400 гривень – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема правову природу нарахованих позивачем процентів, та неправильно застосував норми матеріального права.
Зазначає, що 13 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1380-3120, а 14 квітня 2024 року – додаткову угоду № 1, відповідно до якої відповідачці надано додаткові кредитні кошти у розмірі 1 100 гривень. Загальний розмір кредиту становив 5 100 гривень, строк кредитування – 300 календарних днів, дата повернення кредиту – 06 лютого 2025 року.
Акцентує увагу на тому, що відповідно до пунктів 4.7, 4.10 та 10.1 кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом, тип процентної ставки є фіксованим, а нарахування процентів здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи із дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за такими ставками:
– стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом і застосовується протягом усього строку дії договору, крім періоду користування кредитом за промо-ставкою;
– промо-ставка становить 1,75% за кожен день користування кредитом протягом перших 20 календарних днів першого базового періоду та надається кредитодавцем як знижка на користування кредитом.
Вказує, що базовий період становить 20 календарних днів і визначає проміжок часу, не пізніше останнього дня якого у позичальника виникає обов`язок сплатити проценти, тоді як строк кредитування становить 300 календарних днів та визначає період, протягом якого позичальник має право користуватися кредитними коштами.
Зауважує, що за період із 13 квітня до 02 травня 2024 року включно проценти за користування кредитом нараховувалися за промо-ставкою у розмірі 1,75% за день, а за період із 03 травня 2024 року до 06 лютого 2025 року включно – за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,50% за день. Після закінчення строку кредитування нарахування процентів було припинено.
Позивач не нараховував ОСОБА_1 проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України, пеню, штрафи, комісію чи інші платежі за неналежне виконання кредитного договору.
Зазначає, що ОСОБА_1 не скористалася передбаченим договором правом протягом 14 календарних днів відмовитися від нього та продовжила користуватися кредитними коштами на погоджених сторонами умовах.
Умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, на думку скаржника, не є несправедливими, оскільки погоджені сторонами за взаємною згодою, відповідають принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України, та положенням статей 1048, 1056-1 ЦК України, відповідно до яких розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.
Звертає увагу, що Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою – шостою, якими запроваджено поняття денної процентної ставки.
Денна процентна ставка є розрахунковим показником, який обчислюється за встановленою частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» формулою:
ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t х 100%,
де ДПС – денна процентна ставка; ЗВСК – загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК – загальний розмір кредиту; t – строк кредитування у днях.
Поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка, встановлена договором, яка нараховується на залишок неповерненої суми кредиту», мають різну правову природу і зміст та не можуть ототожнюватися.
Денна процентна ставка є розрахунковим показником, який відображає сукупність витрат споживача за весь строк користування кредитом, тоді як передбачена договором процентна ставка є конкретною умовою договору, яка визначає порядок фактичного нарахування процентів на залишок кредиту за кожен день користування кредитними коштами.
Посилається на пункти 8 та 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», якими процентна ставка за кредитом та денна процентна ставка визначені як окремі умови договору про споживчий кредит.
Вказує, що денна процентна ставка має розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, які діяли на цю дату.
Відповідно до пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» протягом перших 120 днів із дня набрання чинності Законом України № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5%, а протягом наступних 120 днів – 1,5%.
Отже, станом на 13 квітня 2024 року – дату укладення кредитного договору – максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5%.
Відповідно до пунктів 4.15 та 4.18 кредитного договору денна процентна ставка на дату його укладення становила 2,5% та була розрахована за формулою:
2,5% = (30 000 гривень / 4 000 гривень) / 300 днів х 100%.
Після укладення 14 квітня 2024 року додаткової угоди № 1 денна процентна ставка також становила 2,5% та була розрахована виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом у розмірі 38 122 гривень 50 копійок, загального розміру кредиту 5 100 гривень і строку кредитування 299 днів.
Таким чином, визначена кредитним договором та додатковою угодою денна процентна ставка відповідала законодавчим обмеженням, чинним на момент їх укладення.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вважає, що денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування, якщо до договору не вносилися зміни щодо складових показників, які використовуються для її обчислення, а саме строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту.
Отже, суд першої інстанції помилково застосував установлені пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» та частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальні розміри денної процентної ставки у 1,5% та 1% як договірні процентні ставки, за якими щоденно нараховуються проценти на залишок кредиту.
Вважає, що внаслідок такого ототожнення суд безпідставно здійснив власний перерахунок процентів і позбавив позивача права на отримання процентів за користування кредитними коштами у розмірі, погодженому сторонами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 10 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 42 565 гривень 75 копійок, з яких: 5 100 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 37 465 гривень 75 копійок – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Водночас ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийняло рішення про можливість застосування до ОСОБА_1 . Програми лояльності, яка передбачає часткове списання заборгованості за процентами у розмірі 17 065 гривень 75 копійок за умови погашення решти заборгованості у розмірі 25 500 гривень.
Тому позивач просить стягнути із ОСОБА_1 не повну суму заборгованості, а 25 500 гривень, з яких: 5 100 гривень – заборгованість за кредитом та 20 400 гривень – заборгованість за нарахованими процентами.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 травня 2026 року – без змін.
Посилається на те, що договором про відкриття кредитної лінії від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4 000 гривень, а додатковою угодою від 14 квітня 2024 року № 1 – додаткові кредитні кошти у розмірі 1 100 гривень. Строк кредитування становив 300 календарних днів, а датою повернення кредиту визначено 06 лютого 2025 року.
Відповідно до умов договору стандартна процентна ставка становила 2,50% за кожен день користування кредитом, а промо-ставка – 1,75% за кожен день користування кредитом.
Разом із тим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX установлено граничний розмір денної процентної ставки: протягом перших 120 днів із дня набрання ним чинності – 2,5%, протягом наступних 120 днів – 1,5%, а починаючи з 20 серпня 2024 року – 1%.
З огляду на те, що Закон України № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року, відповідачка вважає, що з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5%, із 22 квітня до 19 серпня 2024 року – 1,5%, а з 20 серпня 2024 року – 1%.
Законодавець установив перехідний період до запровадження обмеження максимальної денної процентної ставки, а відповідні імперативні норми підлягають безпосередньому застосуванню до спірних правовідносин.
Оскільки кредитний договір укладено 13 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX, до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» та частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказує, що нарахування позивачем процентів за період із 13 квітня до 02 травня 2024 року за ставкою 1,75%, а за період із 03 травня 2024 року до 06 лютого 2025 року – за ставкою 2,5% не відповідає встановленим законом обмеженням.
Вважає правильним здійснений судом першої інстанції розрахунок процентів, відповідно до якого:
– за 13 квітня 2024 року на суму кредиту 4 000 гривень за ставкою 1,75% нараховано 70 гривень;
– за період із 14 до 21 квітня 2024 року на суму кредиту 5 100 гривень за ставкою 1,75% нараховано 714 гривень;
– за період із 22 квітня до 19 серпня 2024 року за ставкою 1,5% нараховано 9 180 гривень;
– за період із 20 серпня 2024 року до 06 лютого 2025 року за ставкою 1% нараховано 8 721 гривню.
Отже, загальний розмір процентів за користування кредитом становить 18 685 гривень.
Крім того, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийняло рішення про часткове списання заборгованості за процентами у розмірі 17 065 гривень 75 копійок. Таке рішення є одностороннім правочином кредитора щодо прощення боргу, який відповідно до статей 204, 605 ЦК України є правомірним, якщо не визнаний судом недійсним.
Тому після зменшення нарахованих процентів на суму прощеного боргу заборгованість за процентами становить 1 619 гривень 25 копійок, а загальна заборгованість за кредитним договором – 6 719 гривень 25 копійок, з яких: 5 100 гривень – заборгованість за кредитом; 1 619 гривень 25 копійок – заборгованість за процентами.
Зазначає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та здійснив обґрунтований розрахунок заборгованості.
Додатково посилається на те, що позивач не надав належних доказів перерахування кредитних коштів саме ОСОБА_1 , оскільки з поданих квитанцій неможливо встановити рахунок та особу одержувача коштів, а розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком позивача.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
13 квітня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1380-3120 (а. с. 10–19).
Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит для задоволення особистих потреб, а позичальниця – повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до умов договору сума кредиту становила 4 000 гривень, базовий період – 20 календарних днів, тип процентної ставки – фіксований, промо-ставка – 1,75% за кожен день користування кредитом, стандартна процентна ставка – 2,50% за кожен день користування кредитом, денна процентна ставка – 2,50%.
Згідно з пунктом 4.12 договору строк кредитування становив 300 календарних днів із моменту перерахування кредиту позичальниці, а датою повернення кредиту визначено 06 лютого 2025 року.
Відповідно до пункту 4.7 договору плата за користування кредитом передбачена у формі процентів, тип процентної ставки є фіксованим.
Пунктом 4.10 договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується протягом усього строку дії договору, крім періоду користування кредитом за промо-ставкою.
Промо-ставка становить 1,75% за кожен день користування кредитом протягом перших 20 календарних днів першого базового періоду.
Договір про відкриття кредитної лінії від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3407.
Грошові кошти у розмірі 4 000 гривень на виконання умов кредитного договору перераховані на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 у кредитному договорі, що підтверджується довідкою про переказ кредитних коштів та квитанцією LiqPay від 13 квітня 2024 року № 2449515924 (а. с. 32).
14 квітня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії від 13 квітня 2024 року № 1380-3120, відповідно до умов якої позичальниці надано додаткові кредитні кошти у розмірі 1 100 гривень (а. с. 33 з.-34).
Додаткова угода від 14 квітня 2024 року № 1 підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А5285.
Грошові кошти у розмірі 1 100 гривень перераховані на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про переказ кредитних коштів та квитанцією LiqPay від 14 квітня 2024 року № 2449760223 (а. с. 31).
Отже, загальний розмір наданих ОСОБА_1 кредитних коштів становив 5 100 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 станом на 10 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становив 42 565 гривень 75 копійок, з яких: 5 100 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 37 465 гривень 75 копійок – прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а. с. 37-43).
Згідно з розрахунком заборгованості за період із 13 квітня до 02 травня 2024 року проценти за користування кредитом нараховувалися за промо-ставкою у розмірі 1,75% за кожен день користування кредитом, а за період із 03 травня 2024 року до 06 лютого 2025 року – за процентною ставкою у розмірі 2,50% за кожен день користування кредитом.
Після 06 лютого 2025 року, тобто після закінчення визначеного договором строку кредитування, проценти за користування кредитом не нараховувалися.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийняло рішення про можливість застосування до ОСОБА_1 програми лояльності для споживачів фінансових послуг, яка передбачала часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 17 065 гривень 75 копійок за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 500 гривень.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 у розмірі 6 719 гривень 25 копійок, з яких: 5 100 гривень – прострочена заборгованість за кредитом; 1 619 гривень 25 копійок – прострочена заборгованість за нарахованими процентами, не оскаржує.
ОСОБА_1 правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не скористалася. Доводи відзиву на апеляційну скаргу про недоведеність факту перерахування кредитних коштів фактично спрямовані на заперечення законності рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом. Однак відзив на апеляційну скаргу не є самостійним засобом апеляційного оскарження та не може змінювати визначені статтею 367 ЦПК України межі апеляційного перегляду.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що договір про відкриття кредитної лінії від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3407, а додаткова угода від 14 квітня 2024 року № 1 – одноразовим ідентифікатором А5285. Перерахування 4 000 гривень та 1 100 гривень на зазначену в договорі платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується довідками про переказ кредитних коштів і квитанціями LiqPay від 13 квітня 2024 року № 2449515924 та від 14 квітня 2024 року № 2449760223. Наведені докази узгоджуються між собою щодо суми, дати переказу та реквізитів платіжної картки, тому доводи відзиву в цій частині не спростовують установлених судом обставин.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в частині, що переглядається, відповідає зазначеним вище вимогам, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до абзацу першого частини першої та абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами укладеного між сторонами 13 квітня 2024 року кредитного договору (пункти 4.10, 10.1 договору) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступними ставками:
– стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою);
– промо-ставка становить 1,75% за кожен день користування кредитом протягом перших 20 календарних днів першого базового періоду та надається кредитодавцем як знижка на користування кредитом.
14 квітня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії від 13 квітня 2024 року № 1380-3120, відповідно до умов якої ОСОБА_1 надано додаткові кредитні кошти у розмірі 1 100 гривень, унаслідок чого загальний розмір кредиту становив 5 100 гривень.
Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходить із наступного.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами четвертою – шостою, зокрема частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено: «Дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом».
Враховуючи, що кредитний договір № 1380-3120 укладено 13 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг”, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%».
Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.
Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99, «в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма)».
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року (включно) максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5%, в період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року (включно) – 1,5%, а з 20 серпня 2024 року – 1%.
При цьому, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки) поширюється в тому числі і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, оскільки відповідні правові норми є імперативними та не передбачають можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
А тому умови кредитного договору, які встановлюють денну процентну ставку у розмірі, що перевищує встановлений Законом України «Про споживче кредитування» гранично допустимий її розмір, є нікчемними у відповідній частині.
Відповідно до пункту 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.
Отже, передбачені договором проценти за користування кредитом є складовою загальних витрат за споживчим кредитом, які враховуються при обчисленні денної процентної ставки. Зазначення у договорі денної процентної ставки та стандартної процентної ставки як окремих його умов не свідчить про те, що проценти за користування кредитом перебувають поза межами імперативного обмеження максимального розміру денної процентної ставки.
При цьому доводи апеляційної скарги про різну правову природу денної процентної ставки та процентної ставки, встановленої договором, не спростовують наведеного висновку. Як вбачається зі змісту договору, зокрема пункту 4.15, денна процентна ставка на дату його укладення становить 2,5%. Водночас стандартна процентна ставка за користування кредитом також визначена у розмірі 2,5% за кожен день користування кредитом. У додатковій угоді від 14 квітня 2024 року денна процентна ставка так само визначена у розмірі 2,5%. Отже, у спірних правовідносинах позивач фактично нараховував плату за користування кредитом у розмірі 2,5% щоденно, а формальне розмежування зазначених понять не виключає застосування встановлених законом імперативних обмежень.
Щодо перевірки розміру заявленої до стягнення кредитної заборгованості Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 760/11927/16 (провадження № 61-3985св24) зазначив, що дослідження та перевірка поданого кредитором розрахунку заборгованості є процесуальним обов`язком суду. У разі повної або часткової незгоди з таким розрахунком суд має навести правові аргументи на його спростування та зазначити у судовому рішенні власний розрахунок заборгованості.
З урахуванням наведеного розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 квітня 2024 року у частині нарахування процентів за користування кредитом повинен бути здійснений наступним чином:
– за 13 квітня 2024 року (1 день) – 4 000 х 1,75% = 70 гривень;
– за період з 14 квітня 2024 року по 21 квітня 2024 року (8 днів) – 5 100 х 1,75% х 8 = 714 гривень;
– за період з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року (120 днів) – 5 100 х 1,5% х 120 = 9 180 гривень;
– за період з 20 серпня 2024 року по 06 лютого 2025 року (171 день) – 5 100 х 1% х 171 = 8 721 гривня.
А всього розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 квітня 2024 року у частині нарахування процентів за користування кредитом становить 18 685 гривень (70,00 + 714,00 + 9 180,00 + 8 721,00).
Як встановлено судами, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийняло рішення про застосування до ОСОБА_1 . Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме про часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 17 065 гривень 75 копійок.
Відповідно до статті 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
У постанові від 06 липня 2022 року у справі № 303/2983/19 Верховний Суд зазначив, що під прощенням боргу розуміють повне або часткове звільнення кредитором боржника від виконання покладеного на нього обов`язку. За загальним правилом прощення боргу втілюється в односторонньому правочині кредитора. Такий правочин є розпорядчим, оскільки спрямований на розпорядження належним кредитору правом, та абстрактним, оскільки підстави його вчинення самі по собі не впливають на його дійсність або чинність.
У постанові від 11 січня 2023 року у справі № 758/2990/17 (провадження № 61-6756св22) Верховний Суд виходив із того, що односторонній правочин кредитора щодо анулювання боргу користується презумпцією правомірності, а усунення його правових наслідків без належного оспорювання такого правочину не узгоджується із зазначеною презумпцією.
У справі, що переглядається, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не лише зазначило про можливість застосування програми лояльності, а й сформувало предмет позову з урахуванням часткового списання заборгованості: із нарахованих процентів у сумі 37 465 гривень 75 копійок товариство просило стягнути 20 400 гривень, тобто суму, зменшену на 17 065 гривень 75 копійок.
Отже, волевиявлення кредитора щодо часткового звільнення ОСОБА_1 від обов`язку зі сплати процентів було втілене не лише у змісті програми лояльності, а й у подальших діях самого кредитора, який звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості вже з урахуванням відповідного списання.
Матеріали справи не містять доказів відмови ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від учиненого одностороннього правочину, його скасування чи визнання недійсним у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано врахував прийняте кредитором рішення про часткове прощення боргу та зменшив визначений відповідно до вимог закону розмір процентів на 17 065 гривень 75 копійок. З урахуванням викладеного заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 1 619 гривень 25 копійок (18 685,00 – 17 065,75).
З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 квітня 2024 року № 1380-3120 складає 6 719 гривень 25 копійок, з яких: 5 100 гривень – заборгованість за кредитом; 1 619 гривень 25 копійок – проценти за користування кредитом.
Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, визначаючи проценти за період з 13 до 21 квітня 2024 року, допустив неточність у наведеній формулі розрахунку. Водночас визначена судом за цей період сума 784 гривні є правильною, оскільки складається із 70 гривень процентів, нарахованих 13 квітня 2024 року на суму кредиту 4 000 гривень, та 714 гривень процентів, нарахованих за період з 14 до 21 квітня 2024 року на суму кредиту 5 100 гривень. Зазначена неточність не вплинула на правильність загального розміру заборгованості, визначеного судом.
Отже, суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 травня 2026 року в частині, що переглядається, ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.
Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повна постанова складена 03 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ірина ЛИТВИНЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua