Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №641/6834/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 641/6834/25

провадження № 22-ц/818/4007/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу без повідомлення учасників апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року у складі судді Маньковської О.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом в якому просила стягнути на свою користь 3 % річних та інфляційні збитки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України в результаті невиконання рішення суду, що становить у період з 22.01.2024 року по 06.08.2025 рік із загальної суми заборгованості 158067,09 грн - 3% річних в сумі 5578,96 грн та інфляційні збитки в розмірі 26287,25 грн від суми заборгованості, яка становить 158 067,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 року, яке було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 року, у справі № 922/831/23 (641/934/23) її позовні вимоги до КП «ХТМ» були частково задоволені та стягнуто на її користь 148067,029 грн та 5 000,00 грн, в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири та витрати на проведення незалежної оцінки у розмірі 5 000,00 грн , про що виданий наказ від 22.02.2024 року. Вказала, що у зв`язку з невиконанням рішення, звернулась до ДВС Основ`янсько - Слобідського відділу м. Харкова та 26.06.2025 року та за її заявою було відкрито виконавче провадження № 75334124, що передане до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у м. Києві та Постановою від 08.07.2024 року приєднано до зведеного виконавчого провадження щодо боржників КП «ХТМ». 08.08.2025 року виконавче провадження № 75334124 було закінчене, у зв`язку з фактичним виконанням відповідачем рішення Господарського суду. Таким чином, рішення Господарського суду Харківської області не виконувалось відповідачем у період з 22.01.2024 року по 06.08.2025 тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і надає право на стягнення інфляційних втрат і 2% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. З огляду на вищенаведене, позивач просила тягнути з КП «ХТМ» на свою користь 3 % річних у розмірі 5 578,96 грн та інфляційні втрати у розмірі 26287,25 грн за прострочення виконання рішення Господарського суду Харківської області № 992/831/23 9641/934/23) від 22.01.2024 року.

Заочним рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 5578,96 грн. та інфляційних втрати у розмірі 26 287,25 грн, що становить загальну суму в розмірі 31866, 21 грн.

Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідач судове рішення про стягнення коштів не виконав, тому позивач має право вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% річних аж до повного виконання боржником грошового зобов`язання. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних і вважає його арифметично правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі

Не погодившись з рішенням суду, Васьков О.Ю., який діяв в інтересах КП «ХТМ» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з реорганізацією підприємства КП «ХТМ» та у зв`язку з масованою ракетною атакою з боку російської федерації 08.02.2026 та 09.02.2026 у відповідача був відсутній доступ до судової справи. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 по справі № 922/831/23 (641/934/23) не встановлено строку виплати стягнутої шкоди. Підставою вимоги про сплату індексу інфляції та 3% річних є невиконання зобов`язання у строк за договором або законом. Але в цьому випадку є деліктне зобов`язання з відшкодування завданої шкоди у фіксованому розмірі встановленому рішенням суду. Правових підстав для стягнення індексу інфляції та 3% річних за невиконання судового рішення у стягувача, який не є кредитором у даному випадку не виникає. Стягнення суми шкоди за рішенням суду знаходилось у компетенції та в межах повноважень органів державної виконавчої служби.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з КП «ХТМ» витрати з відшкодування збитків, завданих залиттям квартири у розмірі 148067,09 грн., витрати на проведення незалежної оцінки у розмірі 5 000,00 грн., та витрати з відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., витрати на сплату судового збору в розмірі 2450,91 грн. Рішення суду набрало законної сили 03.06.2024 року (а.с 9-17).

22.02.2024 року видано судовий наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 року у справі 922/831/23 (а.с. 18).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2024 року, головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ відкрито виконавче провадження № 75334124 з виконання наказу № 922/831/23 (641934/23), виданого22.02.2024 року (а.с. 19).

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 08.08.2025 року, на підставі повного фактичного виконання рішення, згідно з виконавчим документом – виконавче провадження № 75334124 закінчено (а.с. 20).

Згідно розрахунку вартості робіт, встановлена договірна ціна на будівництво, ремонт внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснюються в 2023 році, яка становить 148067,09 грн (а.с. 21).

Згідно розрахунку заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат, проведений у період з 22.01.2024 року по 06.08.2025 рік із загальної суми заборгованості 158067,09 грн. - 3% річних в сумі 5578,96 грн. та інфляційні збитки в розмірі 26287,25 грн. від суми заборгованості, яка становить 158 067,09 грн (а.с. 22-27).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), а також Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 757/21050/16-ц (провадження № 61-17790св18), від 8 квітня 2020 року у справі № 339/400/16-ц (провадження № 61-14114св19), від 6 липня 2020 року у справі № 522/16531/17 (провадження № 61-16035св19) та від 12 серпня 2020 року у справі № 757/28275/17-ц (провадження № 61-42409св18).

Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Саме такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

У своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 серпня 2022 року у справі № 306/1196/20 (провадження № 61-3627св22), від 04 жовтня 2022 року у справі № 569/17844/13 (провадження № 61-3241св22), від 21 грудня 2022 року у справі № 602/1082/19 (провадження № 61-7521св22).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23, яке набрало законної сили 03.06.2024 , встановлено факт наявності у КП «ХТМ» заборгованості у розмірі 158067,09 грн.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 08.08.2025 року, на підставі повного фактичного виконання рішення, згідно з виконавчим документом – виконавче провадження № 75334124 закінчено.

Оскільки повне погашення відповідачем відбулось 06.08.2025, згідно платіжної інструкції № 1381 від 06.08.2025 року КП «ХТМ», відтак наявні правові підстави для нарахування за вказаний позивачем період 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат, проведений у період з 22.01.2024 року по 06.08.2025 рік із загальної суми заборгованості 158067,09 грн. - 3% річних в сумі 5578,96 грн. та інфляційні збитки в розмірі 26287,25 грн. від суми заборгованості, яка становить 158 067,09 грн

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №922/831/23 не визначено строк виплати стягнутої шкоди, судова колегія відхиляє як безпідставні, оскільки зазначене рішення набрало законної сили 03.06.2024 року, про що відповідач був належним чином обізнаний. Сам по собі факт невизначення у судовому рішенні окремого строку виконання не звільняє боржника від обов`язку його виконання після набрання рішенням законної сили.

Посилання апелянта на необхідність вчинення дій виключно в межах компетенції та повноважень органів державної виконавчої служби не спростовують установлених обставин та не є підставою для звільнення від стгнення 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення.

Заочне рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук