Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №644/3129/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 644/3129/25

провадження № 22-ц/818/3222/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 29 січня 2025 року ухвалене у складі судді Черняка В. Г., -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2025 ТОВ «ФК «Суперіум» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 96396475000 від 28.05.2020 у розмірі 30990,52 грн та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.05.2020 ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського / рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96396475000. Позичальник, в порушення умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим, АТ «УКРСИББАНК» було відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» на підставі Договору факторингу право вимоги до відповідача за вищевказаним договором. Загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу складає 30990,52 грн.: заборгованість за основним боргом 14992,21 грн., заборгованість за відсотками 15998,31 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 29 січня 2025 року позов ТОВ «ФК «Суперіум» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Суперіум» заборгованість за кредитним договором №96396475000 від 28.05.2020 року, яка станом на 26.06.2024 року становить 30990,52 грн.

Рішення мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем та отримання останнім кредитних коштів. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки в повному обсязі не повернув кредитні кошти, проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість договором №96396475000 від 28.05.2020 року в розмірі 30 990,52 грн. Виходячи з того, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що ним належним чином виконувалися умови вказаного вище кредитного договору, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Суперіум» заборгованості в загальному розмірі 30 990,52 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Суд не врахував що позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. В матеріалах справи відсутні первині банківські документи які мають підтверджувати наявність заборгованості на яку посилається позивач. Крім того апелянт вказує що позивачем не доведено факту переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача оскільки останнім не надано до суду оригіналу реєстру боржників за договором факторингу, а наданий витяг з договори не містить повної інформації що боржників та викликає сумніві у його дійсності.

04.05.2026 року до суду надійшов відзив від представника позивача в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, зазначає що в матеріалах справи на всі докази на підтвердження факту укладеня кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 28.05.2020 ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського / рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96396475000, підписану власноруч ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1.1. Договору, Підписуючи цей Договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі - Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» № 105, 09.06.2017 р. (із усіма змінами і доповненнями): умовами надання споживчого кредиту Позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.

Відповідно до п. 1.2 Договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, сума кредиту за договором становить 14 700 грн.

Відповідно до п.2.1.4 Договору процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки та за безготівковими операціями становить 55% річних.

26.04.2024 року між АТ «Укрмиббанк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Суперіум» (Фактор) було укладено договір факторингу №278 від 26.06.2024 року за умовами якого АТ «Укрсиббанк» відступив ТОВ «ФК «Суперіум» право вимоги до відповідача за Договором-анкетою № 96396475000 від 28.05.2020. У пункті 4.1. Договору факторингу сторони формалізували, що право власності на право вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта до фактора разом з правом вимоги до усіх боржників в день підписання Акту приймання-передачі права вимоги. В пункті 3.2 визначено що фактор сплачує суму фінансування одним платежем не пізніше дати підписання цього договору. В пункті 2.1 передбачено що Клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов`язується прийняти Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до платіжної інструкції № 455 від 26.06.2024ТОВ «ФК «Суперіум» оплатило Акціонерному товариству «УкрСиббанк» кошти в сумі 1 754 004,03 грн з призначенням платежу як оплата згідно договору факторингу №278 від 26.06.2024.

З наявного у матеріалах справи витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №278 від 26.06.2024 за порядковим номером 608 ідентифікується позичальник – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сума заборгованості якого за кредитом становить 30990,52 грн, яка складається з тіла кредиту – 14992,21 грн та відсотків – 15998,31 грн.

22.11.2024 року представник ТОВ «ФК «Суперіум» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій останній запропоновано сплатити заборгованість в сумі 30990,52 грн на користь ТОВ «ФК «Суперіум» та роз`яснено, що у випадку невиконання вимоги ТОВ «ФК «Суперіум» буде ініційовано заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Уксиббанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За обставинами даної справи позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) власноручно підписала анкету заяву на надання споживчого кредиту та договір-анкету № 96396475000 про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами), проте позивачем до суду не надано та в матеріалах справи відсутні будь-які докази на ознайомлення відповідача з умовами що розміщені на сайті кредитодавця: www.my.ukrsibbank.com та їх підписання відповідачем.

До спірних правовідносин не можна застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України , оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.my.ukrsibbank.com) неодноразово змінювалися самим АТ «Уксиббанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «Укрсиббанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

Проте в супереч встановленим нормам законодавства позивачем не було долучено до позову доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів. В матеріалах справи відсутні первинні банківські документи що могли підтвердити заявлену позивачем суму заборгованості, зокрема виписки з особового рахунку позичальника, видаткові касові ордери, платіжні інструкції.

Матеріали справи також не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Крім того позивачем навіть не додано розрахунку заборгованості за кредитним договором № 96396475000 від 28.05.2020, зі якого можна було встановити яким чином нараховувалась вказана заборгованість, яка процентна ставка застосовувалась та період нарахування відсотків за користування кредитом. За відсутності таких доказів судова колегія позбавлена можливості здійснити перевірку правильності нарахування зазначеної заборгованості.

Колегія суддів зазначає що наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу №278 від 26.06.2024 року не може бути беззаперечним доказом наявності заборгованості відповідача перед кредитором, оскільки даним документом лише підтверджується факт дійсної передачі права вимоги від первісного кредитора до фактора та обсяг переданих прав.

Отже доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідачу відповідно до умов кредитного договору, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення.

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про видачу кредитної карти відповідача та встановлення кредитного ліміту, будь-якого підтвердження зарахування грошових коштів саме на картку ОСОБА_1 колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що доведеності позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог закону України «Про судовий збір», судовий збір, який він мав сплатити при зверненні до суду апеляційної інстанції у розмірі 3633,60 грн за аналогією процесуального закону ( частини 6, 7 ст. 141 ЦПК України) підлягає стягненню з позивача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п. 2 ч. І ст.374, п.п.2,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 29 січня 2025 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» – відмовити.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152) на користь Держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук