Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №643/15259/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 643/15259/25

провадження № 22-ц/818/4195/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Пилипчук Н.П,,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Кадигроба Валерія Олександровича який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2025 року ухвалене у складі судді Мельникової І.Д.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № TDB.2019.0991.3214 від 18.12.2019 року, у розмірі 67 716,11 грн, одночасно просило стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,4 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 11200,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 18.12.2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір № TDB.2019.0991.3214 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Крім того 27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄвроКредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄвроКредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2019.0991.3214 від 18.12.2019. Таким чином, ТОВ «ФК«Євро Кредит» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» суму заборгованості в розмірі 67 716,11 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав належні докази на підтвердження позовних вимог. Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Не погодившись з рішенням суду Кадигроб В.О. який діє в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неналежним чином дослідив докази, що містяться в матеріалах справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначає що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог. Надані до суду копії документів не завірені належним чином, а отже не можуть бути належними та допустимими доказами зазначених у позові обставин. Також апелянт заперечує проти наданого позивачем розрахунку заборгованості, вказує що позивачем пропущено строк позовної давності. Відповідач не була повідомлена про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, що позбавило її можливості подати відзив на позовну заяву та заперечення по суті спору. З огляду на викладене вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.

10.06.2026 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначає що позивачем долучено усі докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем та отримання останнім кредитних коштів. Вказує що доказів на спростовування правильності наданого позивачем розрахунку та власного контррозрахунку відповідачем не надано. Просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалою судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2025 року було відкрито провадження у дійсній справі та розгляд справи призначений до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.

Згідно відмітки на поштовому конверті копія згаданої ухвали судді Салтівського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2025 року позовної заяви з додатками судом не були вручені відповідачу. У справі також відсутні відомості, що суд повторно надсилав згадані документи (копію позову з додатками та копію ухвали суду від 12 вересня 2025 року про відкриття провадження у справі) на адресу відповідача до ухвалення рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2025 року по суті розглянутого судом спору, яке є предметом апеляційної скарги, що наразі переглядається судом апеляційної інстанції. В матеріалах справи містяться поштові конверт повернутий до суду першої інстанції, копія ухвали про відкриття провадження у справі, адресований відповідачам з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Зазначене свідчить про те, що відповідач не був повідомлений про існування щодо нього судової справи. Водночас відповідно до вимог діючого ЦПК зазначене не є самостійною та обов`язковою підставою для скасування рішення суду та має бути враховано судом апеляційної інстанції, як підстава для вирішення клопотань відповідача про застосування строку позовної давності, залучення нових доказів, призначення експертизи та допит свідків.

Оскільки апеляційна скарга містить заяву про застосування строку позовної давності, вона підлягає вирішенню під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції. Посилання на нові докази апеляційна скарга не містить, тому перегляд справи здійснюється у межах доказів що були надані суду першої інстанції.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 18.12.2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Договір № TDB.2019.0991.3214 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії.(а.с.17)

Згідно п. 2.2 договору тип кредиту – кредитна лінія; максимальний ліміт – 200000,00 грн; процентна ставка за користування кредитом – 0,0001%; процентна ставка за користування доступним лімітом по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах – 56% для тарифу todobank; процентна ставка за користування доступним лімітом по операціям, зняття готівки в банкоматах – 56% для тарифу todobank; реальна річна процентна ставка – 87,30%.

Відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка відкрив Клієнту НОМЕР_1 (Картковий рахунок-1) у гривні, поточний рахунок НОМЕР_2 (Картковий рахунок-2) в доларах США, поточний рахунок НОМЕР_3 (Картковий рахунок-3) в Євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок-1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, Картковий рахунок-2 та Картковий рахунок-3 за дебетовою схемою.

Відповідно до умов пункту 1.3 Кредитного договору картка використовується Клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами Договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до умов пункту 1.4 Кредитного договору Банк має право надавати Клієнту на Картковий рахунок-1 кредит (встановити Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах визначених Договором. Кредит використовується Клієнтом на споживчі цілі. Операції за Картковим рахунком проводяться з урахуванням встановленого Доступного ліміту кредитної лінії.

Пунктом 2.1 Договору закріплено, що Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії.

Згідно п.7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами.

Також, відповідачкою було підписано Додаток 1 до Договору TDB.2019.0991.3214, який містить інформацію про тарифний пакет todobank, а також паспорт споживчого кредиту (а.с. 19)

Відповідно до Довідки-розрахунку за кредитним договором TDB.2019.0991.3214 від 18.12.2019 року станом на 03.09.2024 року за ОСОБА_2 обліковується заборгованість у сумі 67716,11 грн, у тому числі: 24998,53 грн – заборгованість за основним боргом; 42717,58 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 21).

Також позивачем долучено детальний розрахунок заборговнаості ОСОБА_2 за кредитним договором TDB.2019.0991.3214 від 18.12.2019, зі змісту якого вбачається порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами та загальна сума внесених відповідачем платежів на погашення заборговнаості.(а.с.34-35)

Крім того позивачем на підтвердження свої позовних вимог надано виписку з особового рахунку відповідача за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 року зі змісту якої вбачається що відповідачу були видані кредитні кошти якими вона користувалась, здійснювала часткове погашення заборгованості, вбачається рух грошових коштів. (а.с.22-33)

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260, 09.04.2024 року реалізовано належний АТ «МЕГАБАНК» лот - пул активів - право вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особам, дебіторська заборгованість фізичних осіб та майнові права за дебіторською заборгованістю у кількості 20054 од. Переможцем торгів визнано ТОВ «ФК Мустанг Фінанс» (а.с. 38).

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги (а.с. 39-40 ).

Відповідно до п. 1 Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі за договорами про надання кредиту(овердрафту)) , з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, з гідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошті у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Заборгованість за основними Договорами, вказаними у Додатку №2 до цього Договору, погашена в повному обсязі до укладення цього договору та відповідно права вимог за такими договорами не відступаються у зв`язку з їх припиненням.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до платіжної інструкції №66895 від 31.07.2024 року ТОВ «ФК Мустанг Фінанс» сплатило АТ «Мегабанк» грошові кошти у розмірі 23 425 777,00 грн в якості оплати за лот GL1N426240.(а.с.41)

03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» (банк) та ТОВ «ФК МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір факторингу №GL1N426240, відповідно до п.1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб.(а.с.39-40)

Згідно витягу з додатку №1 до договору № GL1N426240, до ТОВ «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2019.0991.3214 від 18.12.2019 року у сумі 67716,11 грн, у тому числі: 24998,53 грн – заборгованості за кредитом; 42717,58 грн – заборгованості за відсотками (а.с.62).

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1 (п. 2 Договору № 1/12 (а.с. 44-46).

У п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23 травня 2025 року, Сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 23 травня 2025 року п. 4 було викладено в редакції:

«Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) В строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 грн; 2) В строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 грн». (а.с. 46)

Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

27 грудня 2024 року на виконання умов договору ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплачено Аванс за Договором № 1/12 у розмірі 8 030 000 грн (а.с. 47)

Згідно витягу з додатку №1 до договору №1/12, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором TDB.2019.0991.3214 від 18.12.2019 у сумі 67716,11грн., у тому числі: 24998,53 грн – заборгованості за кредитом; 42717,58 грн – заборгованості за відсотками (а.с. 48).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене, зокрема, на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач довів факт укладання кредитного договору між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 та невиконання відповідачем умов договору щодо повернення суми грошових коштів та процентів за їх використання, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.

Також, судова колегія вважає, що ТОВ «ФК Єврокредит» у встановленому законом порядку набуло право вимог до відповідача, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.

Щодо посилань відповідача на відсутність в матеріалах справи належним чином засвідчених копій вказаних документів або їх оригіналів, зокрема кредитного договору колегія судів зазначає що відповідно до положень статті 95 ЦПК України визначено що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Наданий до суду позивачем примірник кредитного договору з особистим підписом відповідачки та печаткою первісного кредитора є засвідченою копією з оригіналу договору, містить всю інформацію, що міститься у паперовому примірнику договору. Позовна заява ТОВ «ФК «Єврокредит» подана через «Електронний суд». Сама заява та додані до неї документи - договір із додатком підписані електронним цифровим підписом керівником ТОВ «ФК «Єврокредит» та жодних сумнівів не викликають.

Будь-яких об`єктивних даних , які б викликали сумніви у відповідності поданих копій документам – оригіналам, ОСОБА_1 не наведено та судом не встановлено.

Щодо посилань відповідача на пропуск позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Так, положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Разом з тим, 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.

У свою чергу, пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон України №4434-ІХ від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2025 року.

Таким чином, у період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, і звернення заявника із вказаною позовною заявою 09.09.2025 року вчинено в межах строку позовної давності.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Разом з тим позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5ст.137ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат, останнім було надано акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №100626 від 10.06.2026 року зі змісту якого вбачається детальний опис робіт виконаних адвокатом, зокрема: складання та подання відзиву на апеляційну скаргу – загальна сума наданих послуг становить 3000,00 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи повне задоволення позовних вимог колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 належить стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Кадигроба Валерія Олександровича який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» (ЄДРПОУ 40932411) витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук