Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №348/2291/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/2291/25

Провадження № 22-ц/4808/1266/26

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Василишин Л.В., Луганська В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року у справі за позовом Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з розподілу природного газу,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з розподілу природного газу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) та щомісячним споживанням природного газу на вказаному об`єкті газопостачання, про що свідчить інформація про використання об`ємів (обсягів) природного газу споживачем. Замовлена потужність по об`єкту відповідача на 2023 рік визначена з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік з 01.10.2021 року по 01.10.2022 року та складає 651,00 м.куб.; на 2024 рік, за газовий рік з 01.10.2022 року по 01.10.2023 року - складає 513,77 м.куб.; на 2025 рік, за газовий рік з 01.10.2023 року по 01.10.2024 року - складає 566,23 м.куб.

Місячна вартість за послугу з розподілу природного газу з 01.01.2023 року визначається: 651,00 м3 розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн. (затверджений постановою НКРЕКП від 30.12.2022 року № 1944, із змінами та доповненнями) та складає 121,09 грн., з 01.01.2024 року: 513,77 м3 розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн. - складає 95,56 грн., з 01.01.2025 року: 566,23 м3 розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн. - складає 105,32 грн. яку необхідно сплачувати до 20 числа (включно) місяця, в якому надається послуга з розподілу природного газу.

Представник позивача зазначає, що станом на 31.07.2025 року заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу природного газу складає 2247,22 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання згідно умов Типового договору розподілу природного газу та не проведено розрахунки за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором добровільно, то ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» змушене звернутись до суду для примусового стягнення заборгованості за надані ним послуги з розподілу природного газу

Позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.10.2023 року по 31.07.2025 року в розмірі 2247 грн. 22 коп. та 2422 грн. 40 коп. судового збору.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року позов Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з розподілу природного газу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.10.2023 року по 31.07.2025 року в розмірі 2247 грн. 22 коп. та 2422 грн. 40 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 безпосередньо до апеляційного суду через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення у справі скасувати та відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково ототожнив формальне приєднання газопроводу до газорозподільної системи з фактичним наданням послуги розподілу природного газу, незважаючи на встановлені обставини припинення газопостачання, встановлення заглушки та фізичної неможливості споживання газу. Крім того, не встановлено, яку саме житлово-комунальну послугу та який її результат отримував споживач після припинення газопостачання, безпідставно ототожнивши плату за розподіл природного газу з платою за утримання газорозподільних мереж. Суд неправильно застосував положення Кодексу газорозподільних систем та підзаконних нормативних актів, не врахувавши природу житлово-комунальної послуги, відсутність її фактичного надання, доступу до природного газу та корисного результату для споживача. Припинення доступу до природного газу було здійснено самим оператором газорозподільної системи, який встановив заглушку, безпідставно поклавши негативні наслідки такого припинення на споживача. Вказує, на відсутність належного волевиявлення на укладення договору, оскільки заява-приєднання була підписана після припинення газопостачання, без згоди іншого співвласника та належних повноважень на вчинення такого правочину. Суд не врахував, що нарахування плати за послугу, яка фактично не надавалася, не могла бути використана, а доступ до якої був припинений самим виконавцем, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України. Висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки, визнавши припинення газопостачання, відсутність споживання природного газу, незмінність показників лічильника, встановлення заглушки та фізичну неможливість користування газом, суд одночасно дійшов суперечливого висновку про надання послуги з розподілу природного газу.

Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечило. Вказує, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачка приєдналася до умов Типового договору, їй присвоєно персональний ЕІС-код та відкрито особовий рахунок, у зв`язку із чим між сторонами виникли договірні правовідносини. 26 липня 2024 року газопостачання до квартири відповідачки було припинено у зв`язку з невідповідністю газових приладів проектно-технічній документації. Таке припинення здійснене відповідно до Кодексу ГРМ як захід безпеки та саме по собі не припиняє дії договору розподілу природного газу. Згідно з пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу природного газу не звільняє споживача від обов`язку оплачувати послуги за договором розподілу, якщо договір не розірвано або об`єкт не виключено із заяви-приєднання. Відповідачка із заявою про розірвання договору, внесення змін до заяви-приєднання чи механічне від`єднання об`єкта від газорозподільної системи до оператора ГРМ не зверталася, тому її об`єкт залишався приєднаним до газорозподільної системи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 2 247,22 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, відповідно до заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, від 10.11.2020 року, особисто підписаної відповідачем ОСОБА_1 , ознайомившись із умовами Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, остання приєдналась до умов договору, з відповідними персоніфікованими даними: вид об`єкта: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , EIC-код, присвоєний оператором ГРМ згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем: 56ХМ16Н90124330Р. Постачальник ТзОВ`Газопостачальна компанія « Нафтогаз України» (а.с.88).

Заява-приєднання №919/10 до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), копія якої міститься в матеріалах справи, особисто підписана відповідачем ОСОБА_1 – 11.10.2024 Постачальник Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України"),(а.с.18).

Відповідно до інформації про споживача (скріншот з робочої бази даних Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України"), за об`єктом газопостачання, за адресою: АДРЕСА_1 , значиться особовий рахунок - НОМЕР_1 , EIC-код: 56ХМ16Н90124330Р, власником особового рахунку є ОСОБА_1 (а.с.17).

Також вказані дані наведені у розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Івано-Франківською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та заяві-приєднання №919/10 до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) (а.с.17-зворотня сторона, 18).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 31.07.2025 року заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу природного газу складає 2247,22 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу. ОСОБА_1 не спростувала належними доказами нарахований розмір заборгованості за послуги з розподілу природного газу та свого розрахунку суду не наддала. Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за період з 01.10.2023 року по 31.07.2025 року в розмірі 2247,22 грн.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824, 06 листопада 2015 року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

За змістом статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Вимогами частини 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС передбачено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Згідно пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору розподілу природного газу договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2021 року у справі № 468/1649/20-ц, від 27 вересня 2022 року у справі № 914/3254/21, від 15 листопада 2023 року у справі № 918/756/22, від 17 січня 2024 року у cправі № 911/1528/22.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , а Івано-Франківська філія товариства з обмеженою відповідальністю та газорозподільні мережі України надає послуги з розподілу природного газу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , EIC-код: 56ХМ16Н90124330Р.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» та ОСОБА_1 укладено шляхом приєднання публічний договір на постачання природного газу, тобто відповідач є побутовим споживачем газу, а позивач - є постачальником природного газу.

Вказані обставини, з огляду на ч. 1 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду у разі порушення споживачами умов договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Згідно розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Івано-Франківською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», станом на 31.07.2025 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 за надані послуги з розподілу природного газу, за період з 01.10.2023 по 31.07.2025, складає 2247,22 грн.

Відповідно п. 1 глави 6 Розділу 6 Кодексу ГРС, рахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

Пунктом 2 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС визначено, що річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Відповідно п.4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС, газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно п. 6 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС, періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць.

Пунктом 7 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС передбачено, що оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.

Відповідно п. 6.6. Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Згідно п. 6.1. Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Судом першої інстанції перевірено розрахунок заборгованості, виходячи з замовленої потужності по об`єкту газопостачання відповідача на 2023 рік, як визначена з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік з 01.10.2021 року по 01.10.2022 року та складає 651,00 м.куб.

Замовлена потужність по об`єкту відповідача на 2024 рік визначена з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік з 01.10.2022 року по 01.10.2023 року та складає 513,77 м.куб.

Замовлена потужність по об`єкту відповідача на 2025 рік визначена з фактичного обсягу споживання природного газу за газовий рік з 01.10.2023 року по 01.10.2024 року та складає 566,23 м.куб.

Відповідно, місячна вартість за послугу з розподілу природного газу з 01.01.2023 року визначається: 651,00 м3 розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн. (затверджений постановою НКРЕКП від 30.12.2022 року № 1944, із змінами та доповненнями) та складає 121,09 грн. яку необхідно сплачувати до 20 числа (включно) місяця, в якому надається послуга з розподілу природного газу.

Місячна вартість за послугу з розподілу природного газу з 01.01.2024 року визначається: 513,77 м3 розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн. (затверджений постановою НКРЕКП від 30.12.2022 року № 1944, із змінами та доповненнями) та складає 95,56 грн. яку необхідно сплачувати до 20 числа (включно) місяця, в якому надається послуга з розподілу природного газу. Місячна вартість за послугу з розподілу природного газу з 01.01.2025 року визначається: 566,23 м3 розділено на 12 місяців, помножено на тариф 2,232 грн. (затверджений постановою НКРЕКП від 30.12.2022 року № 1944, із змінами та доповненнями) та складає 105,32 грн. яку необхідно сплачувати до 20 числа (включно) місяця, в якому надається послуга з розподілу природного газу.

26.07.2024 року працівниками Івано-Франківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" було здійснено припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено Акт № 152/7 від 26.07.2024 року. У вказаному акті зафіксовано показники лічильника газу на момент припинення газопостачання. Стан лічильника на момент подання позовної заяви (11.09.2025) залишився незмінним і відповідає показникам, зафіксованим в Акті № 152/7 від 26.07.2024 року, що підтверджується фото показників лічильника.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Матеріали справи доказів розірвання договору розподілу природного газу не містять, а отже суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що оскільки 26.07.2024 здійснено припинення газопостачання, то відсутні підстави для стягнення заборгованості .

Обґрунтовуючи суму заборгованості за період з 01.10.2023 по 31.07.2025, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в суді першої інстанції надало належні і допустимі докази утворення заборгованості за спожитий відповідачем газ за спірний період.

Суму боргу відповідач не спростувала, власного розрахунку заборгованості не надала.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Газорозподільні мережі України" , нарахування заборгованості ОСОБА_1 за спірний період здійснено у відповідності до положень пункту 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ. Судом першої інстанції правильно враховано, що ОСОБА_1 було підписано заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу, умовам якої суд першої інстанції надав належну правову оцінку, що свідчить про наявність договірних правовідносин між сторонами. Припинення споживання природного газу не звільняє споживача, приєднаного до системи газопостачання, від оплати послуг за забезпечення доступу до газорозподільної системи з можливістю споживання природного газу. Відповідачка остаточно не відмовлялась від послуг газопостачання, про розірвання договору не заявляла.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 468/1649/20-ц.

Посилання апелянтки на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив формальне приєднання об`єкта до газорозподільної системи з фактичним наданням послуги розподілу природного газу, є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на хибному розумінні змісту відповідної житлово-комунальної послуги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу є господарською діяльністю, пов`язаною із транспортуванням природного газу газорозподільною системою від газотранспортної системи або газорозподільної станції до споживача, що здійснюється оператором газорозподільної системи. Водночас Кодекс газорозподільних систем визначає, що оператор ГРМ забезпечує цілодобове функціонування газорозподільної системи, підтримання її у належному технічному стані, готовність до транспортування природного газу та можливість відновлення газопостачання після усунення підстав його припинення. Отже, предметом договору розподілу природного газу є не лише фізичне переміщення певного обсягу газу, а й забезпечення постійної готовності газорозподільної системи до його доставки споживачу.

Сам по собі факт припинення газопостачання шляхом встановлення заглушки, відсутність фактичного споживання природного газу чи незмінність показників лічильника не свідчать про припинення надання послуги з розподілу природного газу та не припиняють дії договору розподілу. Такі обставини лише підтверджують тимчасову відсутність фізичної подачі природного газу, однак не свідчать про припинення існування приєднання об`єкта до газорозподільної системи або про припинення виконання оператором ГРМ своїх обов`язків щодо утримання системи, забезпечення її функціонування та готовності до відновлення газопостачання.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ототожнив плату за розподіл природного газу з платою за утримання газорозподільних мереж, оскільки при ухваленні рішенні правильно досліджено, що плата за послугу розподілу визначається відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу і є платою за комплекс дій оператора ГРМ із забезпечення доступу об`єкта до газорозподільної системи, її експлуатації, технічного обслуговування та підтримання можливості надання природного газу.

Доводи про те, що відсутність фактичного користування природним газом свідчить про відсутність будь-якої житлово-комунальної послуги, також не відповідають вимогам законодавства, оскільки у сфері функціонування ринку природного газу розмежовуються правовідносини з постачання природного газу та його розподілу. Припинення постачання або тимчасове припинення подачі газу не є тотожним припиненню дії договору розподілу чи виключенню об`єкта із газорозподільної системи.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на те, що негативні наслідки припинення газопостачання були безпідставно покладені на споживача. Сам факт припинення газопостачання оператором ГРМ у випадках, передбачених законодавством або договором, не припиняє дії договору розподілу та не звільняє споживача від виконання зобов`язань, що випливають із чинного договору. До моменту розірвання договору або остаточного від`єднання об`єкта від газорозподільної системи оператор продовжує виконувати визначені законом функції щодо забезпечення функціонування мережі та можливості відновлення газопостачання.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, підстав для перерозподілу апеляційним судом судового збору немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Розсохи Володимира Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

Л.В.Василишин

В.М.Луганська