Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №346/1805/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/1805/26

Провадження № 22-ц/4808/1187/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

з участю секретаря Кузнєцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голуб Григорій Степанович, на рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 травня 2026 року, у складі судді Васильковського В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини

В обґрунтування позову посилається на те, що сторони перебували у шлюбі з 15.09.2004, який розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.10.2015. Від шлюбу сторони мають чотирьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2022 року стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дітей, в тому числі доньки – ОСОБА_5 , в розмірі по 2500 грн щомісячно і до їх повноліття.

Відповідно до висновку ЛКК поліклінічного відділення СП «Дитяча лікарня» КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР № 182 від 03.08.2022 ОСОБА_5 по стану здоров`я не є дієздатною, у зв`язку з чим її інтереси представляла мати – ОСОБА_1 , 1986 року народження, що мати і надалі продовжує виконувати. З 19.02.2026 ОСОБА_5 є повнолітньою особою, у зв`язку з чим виплати аліментів зупинилися.

Стан здоров`я ОСОБА_5 є вкрай тяжким та характеризується наявністю складних захворювань, що унеможливлює самостійне забезпечення життєвих потреб. Позивачка проживає разом із дочкою та здійснює за нею постійний догляд, забезпечує лікування, придбання медикаментів, спеціального харчування, реабілітаційних засобів та інші необхідні витрати. Витрати на лікування та утримання є значними та регулярними, що підтверджується медичними документами та висновками лікарів. Оскільки позивачка постійно зайнята доглядом за дочкою з інвалідністю, вона ніде не працювала та ніде не працює, що ставить її в скрутне матеріальне становище. На даний час, позивачка на утриманні має ще двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що значно ускладнює її фінансове становище.

Відповідач проживає окремо, є працездатною особою, довгий час працював на сезонних роботах, останні роки проходить військову службу за призовом під час мобілізації, має стабільний дохід, а отже має можливість надавати матеріальну допомогу.

Позивачка просила суд стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій формі в розмірі 10000 грн щомісячно, які будуть забезпечувати мінімально потрібний розмір витрат одного із батьків на утримання дитини з інвалідністю.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11 травня 2026 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій формі в розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і на весь період інвалідності ОСОБА_5 .

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Голуб Г. С. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду в частині визначення розміру аліментів необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Визначений судом розмір аліментів у сумі 3000 грн є критично недостатнім та жодним чином не покриває навіть базових життєвих потреб непрацездатної дочки сторін. Суд першої інстанції не врахував досліджені медичні документи, які підтверджують надважкий стан здоров`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неможливість самостійного обслуговування життєвих потреб дитини.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №254/26/2300/В (КНП «ОКЛ ІФ ОР») від 24.03.2026, ОСОБА_5 відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 присвоєно І групу інвалідності підгрупу А безстроково, а також визначено потребу у постійному сторонньому догляді, та зазначено про інвалідність з дитинства, датою призначення 02.01.2009. ОСОБА_5 повністю прикута до ліжка, не здатна до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду, лікування, безперервної терапії та систематичної реабілітації, а також засобів догляду.

Суд першої інстанції належним чином не оцінив той факт, що апелянт позбавлена можливості працювати, оскільки здійснює цілодобовий сторонній догляд за недієздатною дочкою І групи підгрупи А. Згідно з довідкою форми ОК-5 від 02.04.2026 єдиним доходом позивачки була державна допомога, виплата якої припинилась у січні 2026 року. На теперішній час власного доходу апелянт не має. Також на утриманні позивачки перебувають ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що додатково ускладнює фінансовий стан родини.

Проте суд першої інстанції не врахував, що відповідач є повністю працездатним, не має інвалідності чи обмежень до праці. Останні роки він проходить військову службу за призовом під час мобілізації, а отже отримує гарантоване державою щомісячне грошове забезпечення (стабільний дохід).

Зазначає, що відповідач є військовослужбовцем, відповідно рівень є доходу як військовослужбовця, є загальновідомим, тому аліменти на дитину у розмірі 3000 грн не є співмірними як потребам дитини, так і рівню доходу відповідача, де такий дохід є стабільним та доволі високим.

Враховуючи, що спільна дочка сторін - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає спільно з матір`ю, яка нею опікується постійно, і об`єктивно несе всі витрати на її утримання та лікування наведені вище обставини у їх сукупності, вважає, що розмір аліментів, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання уже повнолітньої непрацездатної доньки відповідача, хворої на психічний та фізичний розлад належить визначити в твердій грошовій сумі – 10000 грн щомісячно у відповідності до статей 198, 200 СК України.

Просить рішення суду змінити в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої непрацездатної дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визначити розмір аліментів у твердій грошовій формі в розмірі 10 000 гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і на весь період інвалідності ОСОБА_5 . В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористався.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене судом першої інстанції частково не відповідає вищезазначеним вимогам.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по стану здоров`я не є дієздатною, її інтереси представляє мати – ОСОБА_1 відповідно підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення на аліментів. Водночас суду не надано доказів того, що відповідач має достатній заробіток для того, щоб сплачувати мінімальний рекомендований та більше мінімального рекомендованого ч. 2 ст.182СК України розміру аліментів.

З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до висновку ЛКК № 182 від 03.08.2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по стану здоров`я не є дієздатною, її інтереси представляє мати – ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.09.2022 стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дітей в розмірі 2500 гривень щомісячно і до їх повноліття, на кожну дитину.

Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №254/26/2300/В (КНП «ОКЛ ІФ ОР») від 24.03.2026, ОСОБА_5 відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 присвоєно І групу інвалідності підгрупу А безстроково, а також визначено потребу у постійному сторонньому догляді, та зазначено про інвалідність з дитинства, датою призначення 02.01.2009.

Відповідно до копій виписок № 02/69/89 та № 16962/25 від 09.12.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діагностовано: спадково-дегенеративне захворювання нервової системи з групи лейкодетрофій, дистонічний тетрапарез зі стійкими тяжкими руховими порушеннями, когнітивною недостатністю важкого ступеня, симптоматична епілепсія з частими поліморфними приступами, несприятливий перебіг, психоорганічний синдром, що унеможливлює самостійне забезпечення життєвих потреб, фармакорезистентна форма. ОСОБА_5 не здатна до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду, лікування та систематичної реабілітації.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Так, стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини є способом захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров`я, тобто наявність у дитини статусу інваліда. Дитина з інвалідністю – особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням повсякденного функціонування, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність. Інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»). Подібне визначення особи з інвалідністю міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Зазначені обставини не повною мірою були враховані судом першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи докази в їх сукупності та вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої непрацездатної дочки, суд першої інстанцій не встановив наявності обставин, які б перешкоджали ОСОБА_2 у виконанні його батьківських обов`язків, та врахував стан здоров`я та матеріальне становище відповідача.

Суд обґрунтовано врахував, що позивачка ОСОБА_1 не має можливості постійно працювати, оскільки здійснює догляд за дочкою, яка є особою з інвалідністю з дитинства та потребує постійного стороннього догляду.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачка не навела доказів, які б об`єктивно доводили, що відповідач ОСОБА_2 , враховуючи його матеріальний стан та обставини справи має можливість сплачувати аліменти в розмірі 10 000 грн щомісячно на утримання повнолітньої непрацездатної доньки.

Щодо клопотання про витребування інформації щодо доходів відповідача колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).

Оскільки вищезазначене клопотання позивачкою не було подано у встановлений законом строк до суду першої інстанції, позивачка не надала суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження незнання про наявність таких доказів на час розгляду справи, чи самостійного звернення через уповноваженого представника про витребування таких доказів та не вказала поважних причин, що не залежали від неї, неподання такого клопотання до суду першої інстанції, колегія суддів залишає без задоволення клопотання про витребування інформації щодо доходів ОСОБА_2 , поданим з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Водночас серед іншого, колегія суддів зауважує, що змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дитини із віком змінилися та збільшилися в силу її росту та розвитку, змінився прожитковий мінімум, а обов`язок по утриманню дитини не може бути покладений виключно на матір.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Розмір аліментів на дитину має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку є безумовним правом дитини, визначеним законом, яке захищається в судовому порядку саме в її інтересах.

Аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Однак таке забезпечення є мінімальною гарантією утримання дитини, застосування якої можливе за певних об`єктивних обставин, підтверджених відповідними доказами і інтереси дитини і її право на достатній рівень матеріального забезпечення не можуть бути обмежені рівнем цієї мінімальної гарантії, а аліменти можуть бути стягнені з одного із батьків і в більшому розмірі, зокрема і наближеному до розміру прожиткового мінімуму.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визначений розмір аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини у розмірі 3 000 грн є заниженим, виходячи з реальних матеріальних потреб непрацездатної повнолітньої дитини сторін.

Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, з врахуванням встановлених обставин справи, матеріального становища відповідача, його фізичного стану, розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, та обов`язку утримання дітей в рівній мірі як матері так і батька, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду в частині визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини слід змінити збільшивши такий до 5 000 грн щомісяця, що буде відповідати інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на повнолітньої непрацездатної дитини неповно з`ясування обставин, що мають значення для справи .

З огляду на наведене рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, слід змінити, постановити стягувати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і на весь період інвалідності останньої.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Голуб Григорій Степанович, задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 травня 2026 року змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і на весь період інвалідності ОСОБА_5 .

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

В. А. Девляшевський