Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №161/13125/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/13125/26 Провадження №33/802/786/26 Головуючий у 1 інстанції:Шестернін В. Д.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю захисника Масюк Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Масюк Г.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126, та на підставі ст. 36 КУпАП накладено на нього остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 7 (сім) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень за наступних обставин:

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 23.02.2026 у справі 944/445/26 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення 21.01.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП (за ознакою повторності порушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Крім того, 03.06.2026, 18:49, м. Луцьк, вул. Чорновола, 2, ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом Audi A7, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, 10.06.2026, 09:51, м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A7, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський подав за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного кольору та спеціального звукового сигналу.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, 10.06.2026, 09:52, м. Луцьк, вул. Декабристів, 2а, ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом Audi A7, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі захисник Масюк Г.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції як незаконною, необґрунтованою та просить її скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколів та наявним в матеріалах справи доказам.

За епізодами від 03.06.2026, 10.06.2026 вказує, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, його дії необґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне вчинення вказаного правопорушення. Докази надані суду не є належними, а пояснення працівників поліції не можуть бути беззаперечним доказом у справі за відсутності інших допустимих доказів. На відеозаписі відсутня чітка та беззаперечна фіксація моменту, коли можна було б ідентифікувати особу водія.

За епізодом за ст. 122-2 КУпАП захисник також вказує про не керування ОСОБА_1 автомобілем та відсутність доказів на підтвердження таких обставин. З відеозапису не вбачається подача поліцейськими світлових сигналів червоного та синього кольорів з метою зупинки транспортного засобу, та відсутній звук самого відео. Таким чином додані до протоколу докази жодним чином не підтверджують обставин викладених в фабулі протоколу.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду (а.с. 93, 94), жодних клопотань від нього про відкладення судового засідання або ж неможливості прибути в суд не надходило.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , при цьому враховує, що його інтереси в суді представляла захисник Масюк Г.С.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, яка підтримала подану апеляційну скаргу, доходжу наступного висновку.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

На переконання апеляційного суду вказаних вище вимог закону судом першої інстанції під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 дотримано та вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях останнього складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, за обставин, зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина у вчиненні цих адміністративних правопорушень повністю доводиться: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №689059 від 10.06.2026, серії ЕПР1 №689111 від 10.06.2026, серії ЕПР1 №689093 від 10.06.2026; рапортами від 10.06.2026; довідками від 11.06.2026; протоколом про адміністративне затримання АПЗ18 №0174904; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7348448 від 10.06.2026; рапортами працівників поліції від 10.06.2026; усними поясненнями поліцейських, наданими ними безпосередньо в судовому засіданні; відеозаписами (dvd-диски) та іншими письмовими доказами.

За змістом апеляційної скарги, захисник оспорює доведеність факту керування ОСОБА_1 автомобілем, проте такі доводи не заслуговують на увагу.

Апеляційному суду не надано відомостей, які можуть слугувати підставою не довіряти наведеним вище доказам, оскільки судом першої інстанції вжито усіх заходів для встановлення доведеності факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 .

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.4 ПДР України, встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Відповідно п.8.9 вказаних Правил, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

Відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б відображали факт керування ОСОБА_1 автомобілем Audi A7, д.н.з. НОМЕР_1 та зупинення поліцейськими транспортного засобу, оскільки дані обставини в повній мірі доводяться матеріалами справи, зокрема відеозаписом доданим до протоколу про адміністративне правопорушення.

Фактичне користування ОСОБА_1 автомобілем марки Audi A7, д.н.з. НОМЕР_1 встановлено на підставі наявних доказів, та стверджується змістом спілкування працівників поліції з останнім, що зафіксовано на відеозаписі.

Разом з тим, рапорт працівника поліції не може бути єдиним доказом у справі, проте у сукупності з іншими наявними доказами, з якими він повністю узгоджується також береться до уваги судом для належного відтворення обставин та хронології вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

Згідно з рапортом поліцейського від 10.06.2026 року в ході патрулювання було зупинено транспортний засіб марки Audi A7, д.н.з. НОМЕР_1 з використанням проблискових маячків червоного та синього кольору та звуковим сигналом. Однак водій даного автомобіля ОСОБА_1 ігнорував законні вимоги працівника поліції при спілкуванні, не відчиняв вікно, не пред`явив документи, а надалі завів двигун і втік з місця зупинки виїхавши на зустрічну смугу руху, чим створив аварійну ситуацію для інших учасників дорожнього руху та працівників поліції. В ході переслідування вище зазначеного автомобіля його було знайдено та водій, зі слів пасажира цього автомобіля, втік з місця події, встановлення зазначених обставин зафіксовано на бодікамеру поліцейського. Однак у ході спілкування з власницею автомобіля водій ОСОБА_1 повернувся на місце події де і був затриманий та доставлений до Луцького РУП ГУНП у Волинській області для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Наданими у суді першої інстанції усними поясненнями командира взводу УПП у Волинській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджено всі обставини, які зафіксовані на відеозаписі. ОСОБА_2 пояснив, що особу ОСОБА_1 добре знає, неодноразово розшукував його за орієнтуванням, наздоганяв на службовому автомобілі та оформляв щодо нього адміністративні матеріали.

Відеозапис фактично підтверджує ті обставини, які й викладені у протоколах про адміністративне правопорушення та є доказом, який відтворює реальні події.

Статтею 251 КпАП України встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами.

Таким чином, відеозапис, що міститься в матеріалах справи та який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КпАП України.

Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 та його захисника з приводу незаконних дій працівників поліції матеріали провадження не містять, а незгоду з діями працівників поліції висловлену ними під час подання апеляційної скарги, що можна розцінювати, як спосіб захисту ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції вважає, що захисником не наведено й обґрунтованих підстав, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 як за ч. 1 ст. 122-2, так і за ч. 5 ст. 126 КпАП України, а доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскарженого судового рішення є лише суб`єктивною думкою сторони захисту та фактично зводяться до заперечення обставин правопорушення. Враховуючи факт попереднього притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КпАП України суд не вважає слушними і доводи щодо неправильної кваліфікації його дій працівниками поліції в даному випадку.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

Наведене у своїй сукупності свідчить про правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КпАП України, тоді як наведені апеляційні доводи, свого підтвердження, в ході їх перевірки апеляційним судом, не знайшли.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена постанова судді стосовно ОСОБА_1 - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Масюк Ганни Сергіївни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук