Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №161/15890/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/15890/25 Провадження №33/802/789/26 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26.07.2025 року о 21.55 годині в селі Струмівка, вулиця Сільська, 72а керував транспортним засобом марки Hyundai Kona д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки т/з та найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.68-69).

Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану постанову суду незаконною та необґрунтованою.

Вказує на те, що 24.06.2026 року була винесена оскаржувана постанова, про яку він дізнався 20.07.2026 року, а 21.07.2026 року отримав її копію. Вважає причини попуску на апеляційне оскарження поважними, а тому просить його поновити.

Наголошує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підставності зупинки його транспортного засобу та порушення ним Правил дорожнього руху.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову від 24.06.2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.74-77).

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.

Враховуючи те, що справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглянуто 24.06.2026 року за його відсутності приходжу до висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки такий строк пропущено з поважних причин.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №403617 від 26.07.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26.07.2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.3);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.07.2025 року щодо ОСОБА_1 (а.с.4);

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5323664 від 26.07.2025 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КпАП України (а.с.5);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.07.2025 року (а.с.6);

- рапортом інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП у Волинській області Оніщенко О.С. від 27.07.2025 року (а.с.7);

- копією протоколу серії АПЗ18 №017704 від 26.07.2025 року про адміністративне затримання ОСОБА_1 (а.с.8);

- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №603175 від 26.07.2025 року щодо ОСОБА_1 за ст.173 КпАП України (а.с.9);

- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №603180 від 26.07.2025 року щодо ОСОБА_1 за ст.185 КпАП України (а.с.10);

- відеозаписом з нагрудних боді - камер інспекторів поліції та відеореєстратора з автомобіля працівників поліції, які знаходяться на DVD-R диску (а.с.11).

Згідно довідки від 28.07.2025 року, складеної старшим інспектором з особливих доручень відділу адміністративної практики УПП у Волинській області Поповича Р. вбачається, що відповідно до бази даних ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_1 не має повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КпАП України. ОСОБА_1 отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 09.04.2021 року (категорія В, В1, С, С1, ВЕ, С1Е, СЕ) статус – виданий (а.с.2).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими, немає.

Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Працівники поліції при виявленні руху транспортного засобу та зупинці ОСОБА_1 , пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів законності зупинки транспортного засобу апелянта та вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, апеляційний суд відхиляє як безпідставні.

Матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції дослідив усі наявні докази та надав їм належну оцінку відповідно до вимог статті 252 КпАП України. Висновок суду про наявність у діях апелянта складу адміністративного правопорушення ґрунтується не на припущеннях, а на сукупності взаємоузгоджених доказів, які є належними, допустимими та достатніми для вирішення справи.

Посилання апелянта на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу є декларативними та не підтверджені жодними об`єктивними доказами. При цьому сам факт незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, не свідчить про їх недопустимість чи недостатність та не є підставою для скасування постанови. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини або свідчили про істотні порушення норм матеріального чи процесуального права під час розгляду справи.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, законодавець поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, чим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Отже, з огляду на правовий аналіз норм ПДР, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Таким чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, та наведені ним в ході розгляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративне правопорушення, немає підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З огляду на зазначене викладені в обгрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків суду першої інстанції та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області 24 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.