Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №161/10370/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/10370/26 Провадження №33/802/782/26 Головуючий у 1 інстанції:Шестернін В. Д.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

з участю

захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Щербяка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника Щербяка Назарія Віталійовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124, ст.122-4 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.07.2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КпАП України, та на підставі ст.36 КпАП України накладено на неї остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 07.05.2026 року о 15:18 годині в місті Луцьку по проспекту Соборності, 22, керувала транспортним засобом Mini Cooper, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконалася в безпечності маневру, не звернулась за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований поруч транспортний засіб Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КпАП України.

Крім того, 07.05.2026 року о 15:18 годині в місті Луцьку по проспекту Соборності, 22, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mini Cooper, д.н.з. НОМЕР_1 , вчинила дорожньо-транспортну пригоду, однак на порушення встановлених правил залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна. Такими діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КпАП України (а.с.34-36).

Не погоджуючись із постановою судузахисник Щербяк Н.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає постанову суду незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказує на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у момент ДТП. Свідок ОСОБА_2 , яка була допитана судом першої інстанції, не повідомила, що особисто бачила, хто перебував за кермом автомобіля під час ДТП.

Вважає, що суд безпідставно відмовив дослідити докази сторони захисту, завдяки яким можна було б встановити особу водія автомобіля в момент вчинення правопорушення, а саме допитати свідка ОСОБА_3 , яка перебувала за кермом авто Mini Cooper, д.н.з. НОМЕР_1 в момент ДТП.

Окрім цього, під час розгляду справи судом було порушено право на захист ОСОБА_1 , а саме розглянуто справу за її відсутності та її представника, який напередодні подав клопотання про відкладення судового засідання.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію оскаржуваної постанови суду від 07.07.2026 року ним було отримано 22.07.2026 року, а тому вважає поважними причинити пропуску строку на апеляційне оскарження та просить його поновити.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень (а.с.39-46).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду справи не з`явилися, клопотань про перенесення розгляду справи не подавали. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірительки ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_4 . А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги; заслухавши захисника, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.

Виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

За положеннями статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, ст.124 КпАП України, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданих адміністративних правопорушень за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, її вина у вчиненні цих адміністративних правопорушень доводиться:

-протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №660641 від 08.05.2026 року щодо ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України (а.с.1);

-протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №660642 від 08.05.2026 року щодо ОСОБА_1 за ст.122-4 КпАП України (а.с.2);

- довідкою від 11.05.2026 року про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.3);

- схемою місця ДТП від 08.05.2026 року (а.с.4);

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 07.05.2026 року (а.с.5);

- рапортом командира роти № 3 батальйону УПП у Волинській області Бондара Т.В. від 07.05.2026 року (а.с.7);

- відеозаписом з місця події (а.с.8).

При розгляді справи місцевим судом було допитано в якості свідків командира роти УПП у Волинській області ОСОБА_5 , старших інспекторів ВРОМ ДТП УПП у Волинській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які додатково підтвердили всі обставини, що зафіксовані на відеозаписі; надали суду посвідчення водія ОСОБА_1 із застосунку «Дія», сфотографоване ними під час оформлення адміністративних матеріалів. Взяті показання свідків судом першої інстанції належним чином обґрунтовані.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Таким чином врахувавши досліджені по справі докази, які є достатніми та допустимими, та встановлюють причинно-наслідковий зв`язок ДТП та наслідками, які настали, за результатами розгляду всіх фактичних обставин справи в судовому засіданні встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, оскільки вона 07.05.2026 року о 15:18 годині в місті Луцьку по проспекту Соборності, 22, керувала транспортним засобом Mini Cooper, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконалася в безпечності маневру, не звернулась за допомогою до інших осіб, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований поруч транспортний засіб Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушила вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Після цього залишила місце ДТП до якого була причетна, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КпАП України.

Апеляційний суд критично сприймає доводи апелянта і вважає, що вони направлені на уникнення адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи наявні відеозаписи з камер відеоспостереження із місця подій з яких чітко зафіксовано як ОСОБА_1 підходить до автомобіля Mini Cooper, д.н.з. НОМЕР_1 та сідає в нього, а через деякий час, виїжджаючи з парковки, здійснює наїзд на припаркований поруч автомобіль Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_2 .

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на необґрунтованість прийнятої у справі постанови щодо визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КпАП України.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у дослідженні доказів сторони захисту, а саме у допиті свідка ОСОБА_3 , яка, за твердженням апелянта, перебувала за кермом автомобіля «Mini Cooper», д.н.з. НОМЕР_1 , у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дослідив усі наявні письмові та електронні докази, надав їм належну оцінку відповідно до вимог статей 251, 252 КпАП України та дійшов обґрунтованого висновку про встановлення фактичних обставин справи. Сукупність досліджених доказів була достатньою для вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

При цьому апелянтом не наведено переконливих доводів про те, які саме нові істотні для справи обставини могли бути встановлені внаслідок допиту ОСОБА_3 та яким чином такі показання могли б спростувати інші докази, покладені судом в основу оскаржуваної постанови. Саме лише посилання на можливість встановлення особи водія без наведення конкретних обставин, які не можуть бути підтверджені іншими доказами, не свідчить про неповноту судового розгляду.

Відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів суд самостійно визначає достатність доказової бази для вирішення справи. Відмова у задоволенні клопотання про допит свідка сама по собі не свідчить про порушення права на захист, якщо така відмова є мотивованою, а фактичні обставини справи підтверджуються іншими належними, допустимими та достатніми доказами.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що відмова суду першої інстанції у допиті свідка ОСОБА_3 призвела до неповного з`ясування обставин справи або вплинула на правильність висновків суду щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Окрім цього, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з розглядом справи за її відсутності та відсутності її захисника.

Відповідно до статті 268 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою при розгляді справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою захисника. Водночас наведена норма не встановлює безумовної заборони на розгляд справи за відсутності такої особи чи її захисника.

За змістом статті 268 КпАП України справа може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо є дані про її належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке містить поважні причини, що об`єктивно унеможливлюють її участь у судовому засіданні, або якщо суд визнав наведені причини неповажними.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами судового провадження. Подане захисником клопотання про відкладення розгляду справи було предметом оцінки суду першої інстанції, який дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вказане клопотання не скріплене електронним цифровим підписом особи (і воно також не було подане за допомогою системи «Електронний суд»), а тому суд не взяв його уваги і повернув заявнику без розгляду, так як це позбавляє суд можливості ідентифікувати особу заявника та переконатися в її дійсному волевиявленні. Захисник Щербяк Н.В. (у випадку якщо він подавав це клопотання), будучи адвокатом, не міг цього не знати.

При цьому право на захист не є тотожним праву особи або її захисника визначати час судового розгляду чи безумовно вимагати його відкладення. Вирішення питання про відкладення розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду, який зобов`язаний оцінити поважність причин неявки, необхідність забезпечення розумних строків розгляду справи та достатність наявних доказів для її вирішення.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 мала реальну можливість реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 268 КпАП України, зокрема надати пояснення, подати докази, заявити клопотання та скористатися правовою допомогою захисника. Жодних обставин, які б свідчили про фактичне позбавлення її права на захист або істотне обмеження процесуальних прав, апеляційною скаргою не наведено.

Сам по собі розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника за наведених обставин не свідчить про істотне порушення вимог процесуального закону і не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, її майновий стан, ступінь її вини, суд прийшов до вірного висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення у виді штрафу, яке буде необхідне і достатнє для виховання особи та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

З огляду на вищенаведене підстави для скасування постанови суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст.294 КпАП України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Поновитизахиснику Щербяку Назарію Віталійовичу в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ст.122-4 КпАП України.

Апеляційну скаргу захисника Щербяка Назарія Віталійовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ст.122-4 КпАП України залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.