Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №161/5739/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/5739/26 Провадження №33/802/566/26 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника ОСОБА_1 – Бортніка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Бортніка Олексія Юрійовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, місце роботи невідоме, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, місце роботи невідоме, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України і піддано його адміністративному стягненню в вигляді накладення адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в гривневому еквіваленті становить 17000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, місце роботи невідоме, на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 10.03.2026 року, о 23.51 годин в місті Луцьк, по вулиці Захисників України, Волинської області, керував транспортним засобом – «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме – запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.21-22).

Не погоджуючись із постановою судді захисник Бортнік О.Ю. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану постанову суду немотивованою та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм КпАП України, без повного, об`єктивного та всебічного дослідження матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що призвело до безпідставного притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Вказує на те, що матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора з авто працівників поліції, не зафіксовано жодних обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_1 перебував у салоні автомобіля, сидів на водійському сидінні або здійснював процес керування цим транспортним засобом. ОСОБА_1 з самого початку спілкування з працівниками поліції наголошував на тому, що він не керував транспортним засобом. Саме через відсутність статусу водія у розумінні ПДР України, він відмовився від проходження тесту на стан сп`яніння, оскільки така вимога була незаконною.

Просить скасувати постанову від 23.04.2026 року та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України (а.с.30-34).

В клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник вказує на те, що повний текст постанови від 23.04.2026 року ОСОБА_1 не отримував у день її винесення, оскільки копія вказаного судового рішення була направлена йому засобами поштового зв`язку, яку отримав 07.05.2026 року.

Звертає увагу на те, що саме з моменту ознайомлення з повним текстом йому стало відомо про ті обставини, якими керувався суд при винесенні постанови у цій справі. Вважає причини попуску поважними, а тому просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження (а.с.40-41).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.294 КпАП України скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.

Виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.7 КпАП України, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно положень статтей 245, 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП України, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п.44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30.09.2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Всупереч цьому судом першої інстанції не вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є передчасним і не відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Оскаржувана постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2026 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, як це передбачено п.2 ч.8 ст.294 КпАП України, з наступних підстав.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а саме у тому, що він 10.03.2026 року, о 23.51 годин в місті Луцьк, по вулиці Захисників України, Волинської області, керував транспортним засобом – «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме – запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці, та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 611784 від 11.03.2026 року (а.с.1); акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відносно ОСОБА_1 (а.с.4); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я (КП ВОПЛ м. Луцька) від 11.03.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.5); відеозапис події (а.с.8).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент виявлення працівниками поліції ознак адміністративного правопорушення.

За змістом статті 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання таких доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 252 КпАП України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Досліджений судом апеляційної інстанції відеозапис із нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, сидів на місці водія або безпосередньо здійснював керування автомобілем. Також на відеозаписах відсутня фіксація руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , моменту його зупинки працівниками поліції.

Інших належних і допустимих доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, матеріали справи не містять. Самі по собі пояснення працівників поліції або викладені у процесуальних документах твердження про керування транспортним засобом не можуть вважатися достатніми доказами за відсутності їх підтвердження іншими об`єктивними доказами.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Незважаючи на те, що зазначена конституційна гарантія безпосередньо регламентує кримінальне провадження, Конституційний Суд України та Верховний Суд неодноразово наголошували, що принцип презумпції невинуватості поширюється й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, які мають каральний характер.

Аналогічний підхід застосовується і в практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої вина особи має бути доведена сукупністю достатніх, чітких та узгоджених між собою доказів, а не ґрунтуватися на припущеннях чи непідтверджених твердженнях.

Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю апеляційний суд враховує наступне.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що органом, який склав матеріали про адміністративне правопорушення, не виконано покладений на нього законом обов`язок щодо належного доказування обставин, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Наявні у справі докази не дають можливості дійти беззаперечного висновку про наявність у його діях об`єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення, а сумніви щодо доведеності вини не можуть бути усунуті шляхом припущень чи розширеного тлумачення доказів.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.04.2026 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладення на нього адміністративного стягнення за санкцією цієї статті, не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки в його діях склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними в справі, і таких не було здобуто в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, то провадження в справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Бортніку Олексію Юрійовичу в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України.

Апеляційну скаргу захисника Бортніка Олексія Юрійовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, скасувати, а провадження по даній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.