Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №161/10215/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/10215/26 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.

Провадження № 22-ц/802/1035/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Черняк О.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум Херсон», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Галькевич Юлія Євгенівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс», ТОВ «Кворум Херсон», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Галькевич Ю.Є. про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 двічі відчужувалася та на даний час перебуває у володінні ОСОБА_4 . Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Посилаючись на викладене, просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, представник відповідача Хруща С.М. подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої - залишити без змін.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з дотриманням вимог закону.

Судом встановлено, що провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гелексі Фінанс», ТОВ «Кворум Херсон», ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову заявник зазначав, що спірна квартира АДРЕСА_1 двічі відчужувалася та на даний час перебуває у володінні ОСОБА_4 . Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь–якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) дійшла до висновків про те, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, щодо правомірності набуття права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_4 та реєстрації за ним права власності, оскільки на думку позивача таке майно вибуло з його володіння без достатніх правових підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на час розгляду справи належить ОСОБА_4 , що підтверджується відповіддю № 2749082 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після первинної реєстрації на вказану квартиру права власності за ТОВ «Гелексі Фінанс» вона була відчужена ТОВ «Кворум Херсон» та в подальшому відчужена ОСОБА_4 , що свідчить про подальшу можливість такого відчуження об`єкту нерухомості, що може утруднити виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову, суд повинен оцінювати доводи заяви про забезпечення позову

Встановивши, що між сторонами виник спір з приводу правомірності набуття та реєстрації права власності за відповідачем спірної квартири, враховуючи предмет спору та зміст позовних вимог, реальну можливість відповідача відчужити спірну квартиру, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у виді арешту спірної квартири.

У разі вчинення будь-яких дій відповідача щодо даного майна, ускладнить подальше виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тобто можливість поновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову до вирішення цієї справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити у разі задоволення позовних вимог позову відновити права позивача на спірну квартиру.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер та права ОСОБА_4 не порушують.

Обраний судом спосіб забезпечення позову гарантуватиме виконання можливого рішення суду, при цьому права та законні інтереси ОСОБА_4 не будуть порушені.

Застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову не обмежує відповідача у праві володіти та користуватися спірною квартирою. Разом з тим накладений судом арешт убезпечить від ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених прав ОСОБА_1 за захистом яких він звернувся до суду.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що між сторонами дійсно виник спір з приводу права власності на квартиру.

Ураховуючи досліджені письмові докази, обґрунтування заяви про забезпечення позову, мету та завдання інституту забезпечення позову в цивільній справі, суд дійшов висновку, що такий захід забезпечення позову як арешт спірного майна дозволить попередити потенційні труднощі під час виконання рішення суду за результатами розгляду цієї справи. Невжиття заходів забезпечення позову, у випадку його задоволення, можуть ускладнити виконання рішення суду.

Арешт спірного об`єкта нерухомого майна унеможливить його відчуження та завідомо убезпечить інтереси обох сторін спору й забезпечить збалансованість інтересів сторін рівним чином, до ухвалення остаточного рішення в цій справі.

Здійснюючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що арешт спірного нерухомого майна, як вид забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: