Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №158/2526/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/2526/25 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л.

Провадження № 22-ц/802/777/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.В.,

представника позивача Радюк З.О.,

прокурора Романішиної Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою Луцької окружної прокуратури, яка діє в інтересах Ківерцівської міської ради на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ківерцівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, до складу якого увійшов житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що вона є спадкоємцем майна померлої за законом. При зверненні в нотаріальну контору для оформлення спадщини їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у спадкодавця оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а тому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області 03 жовтня 2025 року визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі Луцька окружна прокуратура, яка діє в інтересах Ківерцівської міської ради, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представника позивача, прокурора, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.01.2024 року (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, що належало померлій зокрема: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою.

Статтею 1217 ЦК України визначено , що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається з копії спадкової справи № 34/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , 23.04.2024 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_1 .

Інші особи з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не зверталися, при тому, що в матеріалах справи наявний заповіт складений за життя спадкодавця за змістом якого все своє майно ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_4 ..

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що вона є спадкоємцем майна померлої за законом, як особа яка проживала із спадкодавцем однією сім`ю, інші спадкоємці відсутні. При зверненні в нотаріальну контору для оформлення спадщини їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність у спадкодавця оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а тому просить в судовому порядку визнати за нею право власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.02.2025 року встановлено факт спільного проживання однією сім`єю не менше 5-ти років до часу відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з грудня 2016 року по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Волинського апеляційного суду від 05 березня 2026 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2026 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

При розгляді справи №158/3647/24 апеляційним судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємців за заповітом чи за законом, які б прийняли спадщину, немає, а встановлення факту проживання однією сім`єю позивачки ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 надало би позивачці право на отримання спадщини та унеможливило визнання спадщини відумерлою та передання спадкового майна Ківерцівській територіальній громаді, тим самим позбавивши територіальну громаду в особі Ківерцівської міської ради на реалізацію її законних прав, передбачених статтею 1277 ЦК України .

З матеріалів справи та змісту судового рішення, що оскаржується, вбачається, що саме на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.02.2025 у справі №158/3647/24, задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, як спадкоємиці четвертої черги після смерті ОСОБА_2 ..

Враховуючи, що рішення Ківерцівського районного суду від 26.02.2025 у справі №158/3647/24 скасовано, позивач не може вважатись спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , а відповідно просити суд визнати за нею право власності на майно, що належало спадкодавцю.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції при неповному з`ясуванні дійсних обставин справи , дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а тому згідно з нормами статті 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду, з ухваленням нового судового рішення, про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької окружної прокуратури, яка діє в інтересах Ківерцівської міської ради задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Ківерцівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури 3952,92 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: