Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №161/9461/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/9461/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/393/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О. С.,

з участю: заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника недієздатної особи Хомича Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Департамент соціальної політики Луцької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи недієздатною та встановлення опіки, призначення опікуна за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою його представником ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року в складі судді Черняка В. В., -

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить суд визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном недієздатного.

Посилається на те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дядьком. Особа є інвалідом ІІ групи, має діагноз «Захворювання судин мозку, церебральний атеросклероз з ДЕ 2 стан після перенесеної ЧМТ/2002». У зв`язку з цим, ОСОБА_6 потребує постійного стороннього догляду, оскільки позбавлений здатності контролювати свої дії та усвідомлювати їх, не може обслуговувати себе в побуті.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року заяву задоволено частково.

Ухвалено визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

Строк дії рішення про визнання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним встановити у 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

У задоволені решти вимог відмовити.

Відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням судово-психіатричної експертизи визначення психічного стану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10382 грн. 94 коп. з ПДВ віднести на рахунок держави. Оплату експертизи здійснити за такими реквізитами: ЄДРПОУ 04803492, ДУ «ІСП МОЗ України», р/р UA 158201720313251005201007077, ДКСУ у Подільському районі м. Києва, МФО 820172. Призначення платежу: «оплата за проведення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_6 , справа №161/9461/24, Вінницька філія судових експертиз, експерт ОСОБА_7 ».

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 300 ЦПК України.

Заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалене рішення в частині відмови у призначенні його опікуном. Вважає, що суд обґрунтував рішення суду припущенням щодо правдивих мотивів наміру стати опікуном, неповно встановив обставини справи.

Заслухавши пояснення учасників справи апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення ураховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ групи, має діагноз «Захворювання судин мозку, церебральний атеросклероз з ДЕ 2 стан після перенесеної ЧМТ/2002» .

Відповідно до Висновку судово-психіатричного експерта № 753 від 25.09.2025 Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляду параноїдної шизофренії (F20.0). Особа не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Департамент соціальної політики Луцької міської ради на адресу суду надіслав на адресу суду подання про встановлення опіки над ОСОБА_6 та призначення його опікуном ОСОБА_1 , у якому зазначив, що батько недієздатної особи - ОСОБА_3 , 1958 р.н. є інвалідом ІІ групи, за станом здоров`я не може здійснювати функції опікуна.

Сестра недієздатного - ОСОБА_3 1964 р.н. пенсіонерка за віком , не може опікуватись братом, про що подала заяву.

ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 05.04.2022.

Згідно з наданими матеріалами та відповідно до подання Управління охорони здоров`я Луцької міської ради умови проживання майбутнього опікуна та недієздатної особи вивчені, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов.

В суді апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 пояснив, що він одружений, має малолітнього сина, проживає і за місцем проживання своєї сім`ї, і з майбутнім підопічним.

Апеляційний суд встановив, що згідно з інформацією про зареєстрованих осіб по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , яка, як встановлено судом, є сестрою недієздатної особи, ОСОБА_3 – батько, ОСОБА_6 – недієздатна особа, ОСОБА_1 заявник, який є племінником недієздатної особи, також ОСОБА_8 .

Згідно з ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними.

Порядок встановлення опіки над недієздатною особою визначений ст. 60 ЦК України та ч. 1 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій – п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Такі ж положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Верховний Суд у постанові від 05 березня 2026 року у справі № 373/2174/24 зробив висновки: у постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року в справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого. Відповідно до абзацу 15 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема під час дії воєнного стану, у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

З аналізу наведених норм законодавства належить дійти висновку про необхідність дослідження обставини наявності в недієздатної особи іншої особи. яка може бути опікуном, крім військовозобов`язаного.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном, оскільки подання органу опіки та піклування є малоінформативним, не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту. У поданні відсутні посилання на документи, передбачені Правилами. Так, висновок не містить інформації про склад сім`ї заявника, ураховуючи, що він повідомив, що одружений та має дитину. Саме Орган опіки і піклування, ініціюючи подання про призначення опікуном ОСОБА_1 , зобов`язаний дослідити питання про можливість інших близьких родичів ОСОБА_6 бути його опікуном, зокрема, як стверджує заявник - рідної племінниці ОСОБА_8 , орган опіки і піклування не з`ясував та не зазначив у поданні, у зв`язку з якими обставинами рідна сестра ОСОБА_6 – ОСОБА_3 зазначає про відсутність у неї можливості бути опікуном, адже у своїй заяві на адресу Луцького міськрайонного суду та апеляційного суду вона не заявляла, що не надає згоду або відмовляється виконувати функції опікуна, хоча і вказала що не може здійснювати такі функції.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, що спростовує доводи апеляційної скарги про неналежне з`ясування судом обставин справи, яке розцінюється апеляційним судом як намір перекласти на суд обов`язок встановити ті обставини, які мають міститися у поданні органу опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном ОСОБА_6 .

Подання Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про призначення опікуном заявника ОСОБА_1 носить формальний характер, не містить належної мотивації (зокрема відсутність інформації про працевлаштування та доходу), відсутнє обґрунтування, чому саме ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном за наявності інших осіб першої лінії спорідненості – зокрема, рідної сестри ОСОБА_3 , 1964 р.н.. Органом опіки та піклування не з`ясовано та не надано належних доказів про те, ким приходиться ОСОБА_9 громадянка ОСОБА_8 1998 р.н., яка зареєстрована в одному помешканні з особою, яка визнана недієздатною. ОСОБА_8 , за твердженням заявника, такого ж ступеня спорідненості, що і заявник – рідна племінниця ОСОБА_6 , проте, докази про родинний зв`язок в матеріалах справи відсутні. Орган опіки та піклування у поданні обмежився посиланням на заяву ОСОБА_3 про неможливість бути опікуном. Щодо ОСОБА_8 , то в поданні взагалі відсутня згадка про цю особу, отже питання щодо цієї особи при підготовці подання не вивчалось.

Суд першої інстанції оцінив подання органу опіки та піклування, який не є обов`язковим для суду, з точки зору його обґрунтованості, що відповідає вимогам закону.

Наведені в оскарженому рішенні мотиви суду та припущення щодо належного усвідомлення заявником статусу опікуна та його функцій не слугували підставою для відмови у задоволенні заяви, тому правового значення не мають. Зокрема, підставою для відмови у призначенні заявника опікуном суд першої інстанції зазначив, що подання не містить визначення конкретних обставин які зумовлюють необхідність призначення опікуном заявника ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, і ця обставина вимагає належного обґрунтування органом опіки та піклування свого висновку. Такий висновок суду є правильним.

Аргументи апеляційної скарги про незалучення до участі в справі ОСОБА_8 колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують родинний зв`язок цієї особи з ОСОБА_9 , тому в суду були відсутні правові підстави для залучення її до участі в справі. Орган опіки і піклування, маючи інформацію , що ОСОБА_8 зареєстрована з ОСОБА_9 за однією адресою, цього питання не з`ясовував при зверненні з поданням. Також учасники справи не заявляли клопотань про залучення до участі у справі цієї фізичної особи, а звертаючись із заявою, що є предметом розгляду, не зазначали її у найменуванні заінтересованих осіб.

Окрім того, під час розгляду справи судом, заявник та орган опіки та піклування, заінтересовані особи не зверталися до суду з клопотаннями про витребування доказів або ж вчинення інших процесуальних дій.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині призначення його опікуном над ОСОБА_9 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Рішення судом першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 січня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: