Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №761/34384/23 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34384/23

Провадження № 2/761/834/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

при секретарі судового засідання - Лазуренко А.В.,

за участі представника позивача - Єрмака О.В.,

представника відповідача 1 - ОСОБА_6.,

представника відповідача 2 - Подопригори Ю.В.

розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброва Ольга Сергіївни про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Єрмака О.В. звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С., в якому просила визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. щодо відкриття спадкової справи у Спадковому реєстрі 63420442, номер у нотаріуса 19/2018, а також скасувати і вилучити запис у Спадковому реєстрі 63420442 від 30.11.2018 про відкриття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Варшава Польської Республіки помер ОСОБА_3 . Після смерті останнього, позивач, як дружина спадкодавця, 29.11.2018 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. із заявою про заведення спадкової справи. На підставі зазначеної заяви була заведена спадкова справа № 19/2018, номер у спадковому реєстрі 63420442. В подальшому, позивачу стало відомо, що донька спадкодавця від іншого шлюбу ОСОБА_2 також претендує на майно після смерті ОСОБА_3 24.02.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Діброва О.С. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 198 на частину спадкового майна. Зі змісту зазначеного свідоцтва вбачається, що приватний нотаріус визначила, що спадкоємцями всього майна ОСОБА_3 , де б воно не було і з чого б воно не складалось, - є його донька ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_1 . Позивач вказує, що після смерті чоловіка залишилось наступне спадкове майно: грошові депозити в банках та квартира в АДРЕСА_1 . Однак, позивач вказує, що зазначене майно було набуто спадкодавцем та позивачем за спільні кошти в період шлюбу, проте, було оформлено на ім`я спадкодавця. Звернувшись до приватного нотаріуса Діброви О.С. позивач виходила із того, що може звернутись із відповідною заявою про відкриття спадщини за зареєстрованим місцем проживання спадкодавця, та обов`язок перевірки можливості відкриття спадкової справи покладається на нотаріуса. Однак, всупереч вимогам закону, приватний нотаріус Діброва О.С. належним чином не перевірила місце відкриття спадщини та наявність майна померлого на території України. Також приватний нотаріус не перевірила обсяг спадкової маси, яке майно є спільною власністю подружжя, а яке увійшло до складу спадщини, та видала ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на майно в порядку спадкування за законом на 1/2 частину майна, до складу якого фактично увійшла частка спільного майна подружжя. Посилаючись на викладене, а також з огляду на порушення приватним нотаріусом вимог закону, позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом, зазначаючи про наявність підстав для визнання неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. щодо відкриття спадкової справи у Спадковому реєстрі 63420442, а також скасування і вилучення запису у Спадковому реєстрі 63420442 від 30.11.2018 про відкриття спадщини, що лишилась після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023, головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_4.

В зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 01-08-974 від 02.04.2025, справу було повторно автоматично розподілено та визначено для розгляду позову головуючого суддю Анохіна А.М.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.04.2025, у справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

В травні 2025 року до суду від представника відповідача приватного нотаріуса КМНО Діброви О.С. надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що фактично позивач вказує на те, що приватним нотаріусом було неправомірно видано 24.02.2020 свідоцтво про право на спадщину за законом, в якому було засвідчено, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_2 та позивач, як дружина спадкодавця, при цьому, в позові наявні посилання на ст. 1301 ЦК України, відповідно до якої свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду. Позивач помилково вказала на те, що нею не подано до суду іншого позову до тих же відповідачів з тим самим предметом, оскільки, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва вже перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса КМНО Діброви О.С. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.02.2020. Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2023 у справі № 761/19308/21, позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою Ольгою Сергіївною, зареєстрованого в реєстрі за № 198, у спадковій справі № 19/2018. Однак, постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2023, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні цього позову було відмовлено. Наведене свідчить про те, що вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину недійсним не підлягають розгляду та в цій частині наявні підстави для закриття провадження у справі. В частині позовних вимог про визнання неправомірними дії приватного нотаріуса при відкритті спадкової справи та скасування відповідного запису в реєстрі, сторона відповідача вказувала, що приватним нотаріусом були дотримані вимоги закону після отримання заяви позивача про відкриття спадкової справи, та жодних прав позивача, як спадкоємця ОСОБА_3 , приватним нотаріусом порушено не було. Так, спадкодавець на момент смерті був громадянином України, та оформлення спадкової справи щодо належного йому майна відноситься до компетенції саме України, а не Республіки Польща, як помилково вважає позивач, а відтак відсутні підстави для визнання дій приватного нотаріуса неправомірними та скасування відповідного запису в Спадковому реєстрі.

В травні 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що в провадженні суду вже перебував позов ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2023 у справі № 761/19308/21, в задоволенні позову було відмовлено, чим підтверджено законність та правомірність видачі зазначеного свідоцтва. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в цьому позові. Також відповідач вказує, що позивач не звертається до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на свою частку в майні, натомість, подає безпідставні позови, які належними та достатніми доказами не підтверджуються.

В травні 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якої сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що предметом даного розгляду є неправомірність дій нотаріуса при відкритті спадщини, а не визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, та позивач впевнена, що у приватного нотаріуса були відсутні достатні та законні підстави для відкриття спадкової справи на території України. Крім того, строки позовної давності з огляду на ведення на території України карантину, а в подальшому військового стану, були зупинені, а відтак при подачі даного позову позивачем не було пропущено відповідні строки позовної давності та твердження сторони відповідача в цій частині є хибними.

В листопаді 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої сторона позивача просила суд визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. щодо відкриття спадкової справи у Спадковому реєстрі 63420442, номер у нотаріуса 19/2018; визнати недійсним та скасувати запис у Спадковому реєстрі 63420442 про відкриття спадщини; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.02.2020 приватним нотаріусом КМНО Дібровою О.С., та зареєстроване в реєстрі за № 198, а також визнати недійсним і скасувати запис № 198 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 24.02.2020 приватним нотаріусом КМНО Дібровою О.С. В обґрунтування заяви зазначено про те, що при відкритті спадщини дії приватного нотаріуса не ґрунтувались на вимогах закону, а відтак наявні підстави для визнання недійсним та скасування відповідного запису у спадковому реєстрі, а також визнання недійсним, виданого в межах цієї спадкової справи свідоцтва про спадщину за законом з одночасним скасування цього запису в реєстрі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2025, заяву про зміну предмету позову було залишено без руху та надано стороні позивача строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2026, заяву про зміну предмету позову було задоволено. Прийнято до розгляду заяву представника позивача від 20.11.2025 та підготовче судове засідання у справі було відкладено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2026, підготовче провадженні у справ було закінчено, та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підставі, які зазначені у письмовому відзиві.

Представник відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброви О.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підставі, які зазначені у письмовому відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід залишити без задоволенні за наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному,об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Хмельницький, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта.

09.12.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у місті Варшава, Республіка Польща, що підтверджується скороченою корпією свідоцтва про смерть.

ОСОБА_2 є донькою спадкодавця ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дібрової О. С. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , та на підставі цієї заяви була заведена спадкова справа № 19/2018.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 спадщина відкрилася щодо банківських вкладів на рахунках в АТ КБ «Приватбанк», АТ «ПУМБ», АТ «Райффайзен Банк Аваль», BNP PARIBAS (місто Варшава), PKO Bank Polski (місто Варшава), однак, згідно з відповідями на запити приватного нотаріуса, рахунки/грошові кошти на рахунках на ім`я ОСОБА_3 відсутні.

27 липня 2017 року ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується копією нотаріального акту (реєстр А № 6431/2017).

Доказів подання позивачем в 2018 році приватному нотаріусу разом із заявою про прийняття спадщини відомостей про наявність у спадкодавця майна на території іншої держави, матеріали справи не містять, та стороною позивача суду надано не було.

22.04.2019 до приватного нотаріуса КМНО Дібрової О.С. надійшла заява ОСОБА_2 про те, що вона, як донька спадкодавця, прийняла спадщину після смерті батька, в зв`язку з чим просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видається для підтвердження права на спадщину, що знаходиться за кордоном, за формою № 16, від 24 лютого 2020 року, зареєстрованого у реєстрі за № 198 (спадкова справа № 19/2018), виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О. С., спадкоємцями на все майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , де б воно не знаходилося і з чого воно б не складалося, є його дочка, ОСОБА_2 - на частку; його дружина ОСОБА_1 - на частку. Свідоцтво про право на спадщину на частку спадкового майна видано ОСОБА_2 .

Доказів звернення позивача після смерті спадкодавця із вимогами про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, матеріали справи не містять.

Однак, у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса КМНО Дібрової О.С., третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2023 у справі № 761/19308/21, позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою Ольгою Сергіївною, зареєстрованого в реєстрі за № 198, у спадковій справі № 19/2018.

Поруч із цим, постановою Київського апеляційного суду від 19.12.2023, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні цього позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.11.2025, постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року було змінено, та викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції вбачається, що апеляційний суд встановив, що згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 лютого 2020 року спадкоємцями на все майно ОСОБА_3 , де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, є його дочка ОСОБА_2 - на 1/2 частку, та його дружина ОСОБА_1 - на 1/2 частку. Так, свідоцтво на частку спадкового майна видано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не позбавлена права подати відповідну заяву і отримати свідоцтво про право на частку в спільному майні подружжя, а відтак Верховний Суд вказав, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що оспорюваним свідоцтвом не порушено її прав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Подільського УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12019100100006441 від 05.07.2019, та ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 02.10.2025 було застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (чинної до 11.08.2023), ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В обґрунтування вимог, сторона позивача вказувала про те, що приватний нотаріус не перевірив місце проживання спадкодавця на момент відкриття спадщини, наявність у спадкодавця майна на території України та відкрив спадкову справу з порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5, а відтак дії приватного нотаріуса є протиправними та такими, що свідчать про наявність підстав для визнання недійсним та скасування відповідного запису у спадковому реєстрі, а також визнання недійсним, виданого в межах цієї спадкової справи свідоцтва про спадщину за законом з одночасним скасування цього запису в реєстрі.

Заперечуючи проти позовних вимог сторона відповідачів вказувала на те, що приватним нотаріусом із дотриманням вимог закону було розглянуто заяву позивача про відкриття спадкової справи, підстав для відмови у прийнятті цієї заяви не було, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування відповідного запису в реєстрі.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. (ч. 1, 2, 5 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відповідно до пп. 3.3, 3.5 п. 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Крім того, за загальним правилом правовідносини щодо спадкування нерухомого майна регулюються за єдиним принципом, а саме: до правовідносин щодо спадкування нерухомого майна застосовується законодавство договірної сторони, на території якої знаходиться таке майно. Такий порядок закріплений у статті 71 Закону України "Про міжнародне приватне право", якою встановлено компетенцію застосування закону держави місця знаходження нерухомого майна незалежно від останнього місця проживання спадкодавця, крім майна, яке підлягає державній реєстрації, - правом України, тоді як стаття 70 цього Закону передбачає, що спадкові відносини регламентується особистим законом спадкодавця (правом держави, у якій він мав останнє місце проживання), якщо спадкодавець не обрав у заповіті право держави, громадянином якої він був.

Також порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Відповідно до п. 2.1. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першої заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконані заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого із подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Пунктом 3.3. гл. 10 ч. II Порядку передбачено, що заяви про прийняття спадщини або відмову від прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.

Підпунктами 4.12, 4.14 п. 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка вернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням ро вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Аналіз наведених норм закону свідчить, що нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, в тому числі направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії, при цьому, нотаріусу заборонено безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 473/1878/19.

З матеріалів даної справи та копії спадкової справи вбачається, що позивач в 2018 році звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, надавши приватному нотаріусу документи, які засвідчували останнє його місце проживання на території України, а також при подачі заяви про прийняття спадщини позивачем не було повідомлено приватного нотаріуса про наявність нерухомого майна, яке перебувало у власності спадкодавця за межами України.

Перевіривши подані позивачем документи, приватним нотаріусом було встановлено відсутність підстав для відмови у прийнятті заяви про прийняття спадщини, та відповідно було здійснено комплекс заходів щодо належного документального оформлення прийняття цієї заяви, оформлення спадкової справи та її подальшої реєстрації в Спадковому реєстрі.

Твердження сторони позивача про порушення приватним нотаріусом вимог закону при прийнятті заяви позивача про прийняття спадщини після смерті чоловіка, який був власником нерухомості на території іншої держави, та неправомірної реєстрації спадкової справи, суд до уваги не приймає, оскільки, при подачі відповідної заяви до приватного нотаріуса позивачем не було повідомлено нотаріуса про це, не надано доказів останнього місця проживання спадкодавця на території іншої держави, а також законодавством на нотаріуса на цій стадії не покладається обов`язку встановлення переліку майна, країни його місцезнаходження та інших даних щодо такого майна, а відтак обґрунтування позивача в частині неправомірності дій нотаріуса при відкритті спадкової справи є хибними.

Суд звертає увагу на те, що нотаріус має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. До виключної компетенції нотаріуса належить і вчинення нотаріальних дій по видачі свідоцтва про право на спадщину чи відмову у видачі свідоцтва за наявності для того передбачених законом підстав.

Суд вважає, що дії приватного нотаріуса при прийнятті заяви про прийняття спадщини та розгляді поданих позивачем документів відповідали вимогам закону, в ході розгляду справи порушень приватним нотаріусом вимог ЦК України, Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, стороною позивача належними доказами не доведено, а судом не встановлено, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії за результатами розгляду поданих позивачем документів були відсутні, а відтак дії приватного нотаріуса КМНО Діброви О.С. в частині відкриття спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_3 та її реєстрації в спадковому реєстрі були правомірними.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем обґрунтування позовних вимог не спростовують наведених висновків суду, а відтак не потребують їх детального обгрунтування.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи та в судовому засіданні, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині визнання неправомірними дії приватного нотаріуса щодо відкриття спадкової справи та її реєстрації в спадковому реєстрі не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, приватний нотаріус, розглянувши надані позивачем документи, діяла в межах своїх повноважень, повністю дотримуючись вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а відтак суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, з огляду на те, що суд не знайшов підстав для визнання дій приватного нотаріуса неправомірними при відкритті та реєстрації спадкової справи, а відтак відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсним та скасування запису про відкриття спадщини; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, а також визнання недійсним і скасування запису № 198 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Також з огляду на те, що суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог по суті їх пред`явлення, а відтак клопотання сторони відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності судом не розглядалась.

В порядку ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Діброва Ольга Сергіївни про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.05.2026.

Суддя Андрій АНОХІН