Рішення від 22 липня 2026 р. у справі №761/20095/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Суд: Шевченківський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

Дата: 22 липня 2026 р.

Справа: №761/20095/26

Суддя: Аббасова Н. В.

Справа № 761/20095/26

Провадження № 2/761/11823/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря Сухини А.С.,

представника позивачів: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.05.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю наступного змісту:

«Сьогодні ми розкриваємо карти: мережа шахрайських call-центрів «Група Дев`ятки», вбивство на Балі та викуп землі у Володимирі - це ланки одного злочинного ланцюга, яким керують ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Прямий доказ злочину

Вбивство українця ОСОБА_10 на Балі було спланованою операцією дніпровських call-центрів. Саме ОСОБА_5 є головним організатором цієї вбивчої схеми. Мета була простою - викрасти 10 мільйонів доларів, які згодом були переведені в Україну для фінансування політичного майбутнього його тестя.

Відмивання грошей у Володимирі

Ми стверджуємо: 2,3368 га землі у місті Володимирі були викуплені компанією ТОВ «ОІЛ ВЕСТ КОМПАНІ» саме за кошти, здобуті злочинним шляхом у результаті балійського вбивства та шахрайських операцій «Девяток». ОСОБА_11 та ОСОБА_4 свідомо використовували ці криваві гроші для створення власної бізнес-імперії на Волині.

Фіктивна благодійність

БФ «Серце української нації» - це не гуманітарна організація, а звичайний інструмент легалізації злочинців. ОСОБА_4 , як колишній «регіонал» та агент ОПЗЖ, використовує фонд як ширму, щоб приховати свою участь у координації мошенницьких мереж. Кожна гривня, яку цей фонд витрачає на піар, - це гроші, вкрадені у ошуканих громадян.

Висновок

Позивачі зазначають, що у цій статті міститься інформація, яка не відповідає дійсності та є такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивачів, а відтак порушує їх особисті немайнові права, що і стало підставою для звернення до суду. У статті містяться твердження про нібито причетність Позивачів до злочинної діяльності, вбивства, шахрайства та легалізації доходів, проте відносно Позивачів відсутні будь-які обвинувальні вироки суду, повідомлення про підозру або інші процесуальні документи, які підтверджують наведені у статті твердження. Твердження Відповідача про нібито причетність Позивачів до злочинної діяльності, вбивства, шахрайства та легалізації доходів, висловлені у телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 є недостовірною інформацією, яка принижує статус Позивачів як дисциплінованих громадян в очах суспільства, в колі друзів, знайомих, формують негативну громадську думку, руйнують імідж і репутацію Позивачів, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання Позивачами у їх поведінці вимог законів України та загальноприйнятих норм моралі.

Позивачі вважають, що викладена в статті інформація, яка стосується Позивачів є фактичним твердженням, оскільки Відповідач у статті висловлює не свої думки чи відношення до якихось дій/ вчинків Позивачів, а чітко викладає інформацію як факти, а отже, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки не є результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням начебто об`єктивної істини.

Також, у статті, яку розміщено у телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 зокрема зазначається наступне: «Вбивство українця ОСОБА_10 на Балі було спланованою операцією дніпровських call-центрів. Саме ОСОБА_5 є головним організатором цієї вбивчої схеми. Мета була простою - викрасти 10 мільйонів доларів, які згодом були переведені в Україну для фінансування політичного майбутнього його тестя…… Ми стверджуємо: 2,3368 га землі у місті Володимирі були викуплені компанією ТОВ «ОІЛ ВЕСТ КОМПАНІ» саме за кошти, здобуті злочинним шляхом у результаті балійського вбивства та шахрайських операцій «Девяток». ОСОБА_11 та ОСОБА_4 свідомо використовували ці криваві гроші для створення власної бізнес-імперії на Волині.», - так Відповідач, використовуючи імена та прізвища Позивачів , пов`язує їх особи з діяльністю злочинного угрупування « Дев`ятки ».

Тобто Відповідачем використано та поширено імена та прізвища Позивачів як осіб, що нібито вчинили кримінальне правопорушення та обвинувачуються у його вчиненні, а також, як осіб, що безпосередньо пов`язані з злочинним угрупуванням «Група Дев`ятки» за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо Позивачів, що прямо свідчить про порушення немайнового права Позивачів на використання імені.

Таким чином, Відповідачем допущено порушення ч. 4 ст. 296 ЦК України, а саме порушено немайнові права Позивачів на використання імен, що полягають у використанні (обнародуванні) імен Позивачів у статті, яку розміщено у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , що призвело до безпідставного їх асоціювання зі злочинним угрупуванням « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Позивачі зазначили, що інформація, поширена Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 викладена у непристойній, образливій формі, носить зневажливий характер, оскільки зазначена стаття формує негативну соціальну оцінку Позивачів в очах оточуючих, виникають сумніви у добропорядності Позивачів, дотриманні ними законів і принципів людської моралі, тому поширена інформація негативно впливає на їх ділову репутацію, що дає підстави вважати, що поширена Відповідачем інформація є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Позивачів, а також порушує їх немайнове право на використання імені.

Враховуючи викладене, Позивачі просили: визнати, що інформація, поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; визнати такими, що порушують немайнове право ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на використання імені, дії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що полягають у використанні (обнародуванні) імені ОСОБА_4 в інформації, поширеній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати такими, що порушують немайнове право ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,на використання імені, дії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що полягають у використанні (обнародуванні) імені ОСОБА_5 , в інформації, поширеній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, видалити інформацію, поширену Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 де розміщено статтю, в якій згадуються ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 асоціювати прізвища та імена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з злочинним угрупуванням «Група Дев`ятки».

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 зазначила, що відносно позивачів відсутні обвинувальні акти, кримінальні правопорушення, однак відповідач стверджує в телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про те, що позивачі входять до злочинного угрупування, відповідач в своїх висловах зазначає «Ми стверджуємо». Крім того, повідомила, що для підтвердження факту спаплюження імен позивачів було замовлено висновок експерта, який долучено до матеріалів справи, та просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що телеграм канал «Економіка без шуму» є повністю його, він особисто опублікував відповідну статтю, вважає, що вказана інформація є реальною. Представник відповідача проти позову заперечив, обґрунтовуючи це тим, що опублікована відповідачем інформація, що стосується позивачів є оціночним судженням. Відповідач та його представник проти позову заперечили та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.07.2026 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до розгляду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами докази і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд по суті встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю наступного змісту:

Прямий доказ злочину

Відмивання грошей у Володимирі

Фіктивна благодійність

Висновок

Щодо позовних вимог в частині порушення відповідачем немайнових прав позивачів на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації останніх, суд виходить із наступного.

Верховний Суд у Постанові від 14 липня 2022 року по справі № 904/6902/20 зробив наступний правовий висновок: «Телеграм (англ. Telegram) - це багатоплатформовий клауд-месенджер з функціями VoIP для смартфонів, планшетів та персональних комп`ютерів, який дозволяє обмінюватися текстовими, голосовими та відеоповідомленнями, наліпками та фотографіями, файлами багатьох форматів. Також він має функції відео- і аудіодзвінків, організації відеконференцій у групах і каналах.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить таких понять, як "месенджер" чи "телеграм-канал", що пояснюється стрімким розвитком технологій у XXI столітті.

Для користування месенджером "Telegram" особа повинна завантажити застосунок. При цьому в процесі завантаження необхідним є доступ до мережі Інтернет, а для реєстрації у месенджері необхідно вказувати мобільний номер телефону.

Однією з функцій месенджеру "Telegram" є створення телеграм-каналу, на якому власник телеграм-каналу та/або адміністратор, якому власником надано відповідні права на керування каналом, мають можливість розміщувати та видаляти інформацію, відео, фото тощо.

Отже, технічна можливість розміщення інформації на телеграм-каналі є у його власника та/або адміністратора; у свою чергу, підписники каналу позбавлені технічної можливості розміщувати інформацію на відповідному телеграм-каналі».

Сторонами визнається належність телеграм-каналу «Економіка без шуму» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , що також підтверджується наявним у матеріалах даної справи листом Відповідача від 01.05.2026 вих. №26/05/01.

Відповідачем в судовому засіданні підтверджено, що він є єдиним власником телеграм-каналу «Економіка без шуму» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 та ним особисто було опублікована спірна публікація (стаття), інформація для якої була взята з інтернет-ресурсів, посилання на які Відповідач надати не зміг.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність (статті 3, 28).

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом із цим, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом цієї норми утрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною 2 статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Враховуючи викладене та беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.

За змістом ч. 1 ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЦК України, фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

За змістом ч. 1 ст. 201 ЦК України, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин, як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 757/47312/15-ц та постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі №760/12059/20.

Інформацією в розумінні ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про інформацію» масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Газета "Україна-центр" проти України» від 15 липня 2010 року засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються.

Отже, інформація яка поширюються через мережу інтернет, є друкованою або аудіовізуальною інформацією, і така інформація орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Телеграм-канал є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак його можна віднести до засобу масової інформації.

Надаючи оцінку доведеності позивачами факту поширення інформації у спірній публікації (статті), суд виходить із того, що у даному випадку йдеться про поширення відповідної інформації в мережі інтернет через телеграм-канал.

Зміст розміщеної у телеграм-каналі спірної публікації зафіксовано у наявних в матеріалах справи доказах, зокрема скріншотах, що підтверджують зміст публікації, дату її розміщення, адресу (посилання) телеграм-каналу та можливість доступу до неї необмеженого кола осіб.

У свою чергу, відкритий характер телеграм-каналу, загальна доступність розміщеної у ньому спірної публікації (статті), а також її належна фіксація приводять суд до переконання про встановлення факту поширення оскаржуваної інформації, яка була доведена до невизначеного кола осіб.

Враховуючи неодноразове використання у тексті спірної публікації імен та прізвищ позивачів, що дозволяють однозначно ідентифікувати особи позивачів, суд вважає доведеним і той факт, що оскаржувана публікація, поширена через телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 стосується саме позивачів.

Слід зазначити, що під недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.

За таких обставин, Відповідач поширюючи в своєму телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 спірну публікацію (статтю) зобов`язаний був перевірити інформацію, яка міститься у вказаній публікації (статті) на її достовірність.

Слід зазначити, що обов`язок доведення достовірності поширеної інформації покладається саме на відповідачів, що підтверджується висновками Верховного Суду (щодо вказаного питання), сформовані у наведених нижче постановах від 11.08.2021 у справі № 362/3163/20, від 24.12.2021 у справі № 757/9133/18-ц, від 26.04.2022 у справі № 758/4142/20 та від 17.02.2022 у справі № 903/151/21.

Одночасно з цим суд бере до уваги, що закон передбачає неможливість притягнення особи до відповідальності за висловлення оціночних суджень (ст. 30 Закону України «Про інформацію») Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При розмежуванні фактичних даних від оціночних суджень слід виходити з того, що за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов.

Відповідний правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 927/791/18.

Відповідно до висновку семантико-текстуальної експертизи, виконаного експертом Державної установи «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» №056/142 від 13.07.2026, об`єктом дослідження був допис, оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм- каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, лінгвістичним дослідженням було встановлено наступне:

допис, оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить інформацію про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснювали керівництво злочинними діями, зокрема шахрайською діяльністю call-центрів «Група Дев`ятки», вбивством на Балі та викупом землі у Володимирі . Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: «Сьогодні ми розкриваємо карти: мережа шахрайських call-центрів «Група Дев`ятки», вбивство на Балі та викуп землі у Володимирі - це ланки одного злочинного ланцюга, яким керують ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ».

Відповідне висловлення містить інформацію про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснювали керівництво злочинними діями, зокрема шахрайською діяльністю call-центрів «Група Дев`ятки», вбивством на Балі та викупом землі у Володимирі , виражену у формі твердження.

Допис, оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить інформацію про те, що ОСОБА_5 є головним організатором вбивства українця ОСОБА_10 на Балі . Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: «Вбивство українця ОСОБА_10 на Балі було спланованою операцією дніпровських call-центрів. Саме ОСОБА_5 є головним організатором цієї вбивчої схеми.».

Відповідне висловлення містить інформацію про те, що ОСОБА_5 є головним організатором вбивства українця ОСОБА_10 на Балі , виражену у формі твердження.

Допис, оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить інформацію про те, що ОСОБА_4 свідомо використовував гроші, здобуті злочинним шляхом у результаті балійського вбивства та шахрайських операцій call-центрів «Група Дев`ятки», для створення власної бізнес-імперії на Волині. Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: «Ми стверджуємо: 2,3368 га землі у місті Володимирі були викуплені компанією ТОВ «ОІЛ ВЕСТ КОМПАНІ» саме за кошти, здобуті злочинним шляхом у результаті балійського вбивства та шахрайських операцій «Дев`яток». ОСОБА_11 та ОСОБА_4 свідомо використовували ці криваві гроші для створення власної бізнес-імперії на Волині.».

Відповідне висловлення містить інформацію про те, що ОСОБА_4 свідомо використовував гроші, здобуті злочинним шляхом у результаті балійського вбивства та шахрайських операцій call-центрів «Група Дев`ятки», для створення власної бізнес-імперії на Волині, виражену у формі твердження.

Допис, оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить інформацію про те, що ОСОБА_4 бере участь у координації шахрайських мереж. Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: « ОСОБА_4 , як колишній «регіонал» та агент ОПЗЖ, використовує фонд як ширму, щоб приховати свою участь у координації мошенницьких мереж.».

Відповідне висловлення містить інформацію про те, що ОСОБА_4 бере участь у координації шахрайських мереж, виражену у формі твердження.

Допис, оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить інформацію про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є кримінальними авторитетами (лідерами кримінального угруповання / кримінальних угруповань). Зазначену інформацію містить такий текстовий сегмент: « ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - це кримінальні авторити, які мають сидіти за ґратами.».

Відповідне висловлення містить інформацію про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є кримінальними авторитетами (лідерами кримінального угруповання / кримінальних угруповань), виражену у формі твердження.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що інформація, яка наведена у спірній публікації, є констатацією про певні події і обставини щодо позивачів, а тому є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, які підлягають перевірці на достовірність.

Серед іншого, відповідно до висновку семантико-текстуальної експертизи, виконаного експертом Державної установи «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» №056/142 від 13.07.2026, встановлено, що допис, оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить інформацію, виражену у формі тверджень, яка може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_15 і завдавати шкоди його діловій репутації. Зазначену інформацію містять такі текстові сегменти:

Вбивство українця ОСОБА_10 на Балі було спланованою операцією дніпровських call-центрів. Саме ОСОБА_16 ОСОБА_17 є головним організатором цієї вбивчої схеми.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - це кримінальні авторити, які мають сидіти за гратами.».

Допис, оприлюднений ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить інформацію, виражену у формі тверджень, яка може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_18 і завдавати шкоди його діловій репутації. Зазначену інформацію містять такі текстові сегменти:

Ми стверджуємо: 2,3368 га землі у місті Володимирі були викуплені компанією ТОВ «ОІЛ ВЕСТ КОМПАНІ» саме за кошти, здобуті злочинним шляхом у результаті балійського вбивства та шахрайських операцій «Дев`яток». ОСОБА_11 та ОСОБА_4 свідомо використовували ці криваві гроші для створення власної бізнес-імперії на Волині.

ОСОБА_4 , як колишній «регіонал» та агент ОПЗЖ, використовує фонд як ширму, щоб приховати свою участь у координації мошенницьких мереж.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - це кримінальні авторити, які мають сидіти за ґратами.».

Надаючи оцінку поширеній у спірній публікації інформації про ОСОБА_5 , яка, на думку останнього,порушує його особисті немайнові права, зокрема принижує його честь, гідність та ділову репутацію, суд виходить із такого.

Аналізуючи зміст спірної публікації, розміщеної ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 судом встановлено, що у публікації, зокрема поширено інформацію такого змісту:

В абз. 1 вказаної публікації « ІНФОРМАЦІЯ_9 ", вбивство на Балі та викуп землі у Володимирі - це ланки одного злочинного ланцюга, яким керують ОСОБА_5 та ОСОБА_4 »;

В абз. 3 вказаної публікації «Вбивство українця ОСОБА_10 на Балі було спланованою операцією дніпровських call-центрів. Саме ОСОБА_5 є головним організатором цієї вбивчої схеми»;

В абз. 9 вказаної публікації « ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - це кримінальні авторитети, які мають сидіти за ґратами» містяться викладені у стверджувальній формі формулювання (які є спірними в розумінні даної справи, виходячи із заявлених позивачами позовних вимог), у яких зазначається, що ОСОБА_5 є керівником злочинної організації, головним організатором умисного вбивства, а також кримінальним авторитетом, який повинен відбувати покарання у виді позбавлення волі.

Оцінюючи наведені у публікації відомості щодо ОСОБА_5 , з урахуванням висновку семантико-текстуальної експертизи, виконаного експертом Державної установи «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» №056/142 від 13.07.2026, суд дійшов висновку, що вони мають характер категоричних фактичних тверджень про вчинення ОСОБА_5 особливо тяжких кримінальних правопорушень та його належність до злочинної діяльності, а не є оціночними судженнями чи припущеннями.

Як зазначалося судом вище, під недостовірною слід розуміти таку інформацію, що не відповідає дійсності, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У цьому контексті, беручи до уваги наведену вище позицію щодо розподілу обов`язку по доказуванню достовірності поширеної інформації, суд зазначає, що ні у спірній публікації, ні у матеріалах даної справи не міститься жодних належних та допустимих доказів (обвинувальні вироки суду, що набрали законної сили), які б вказували на те, що ОСОБА_5 є керівником злочинного угруповання, організатором убивства ОСОБА_10 на острові Балі або кримінальним авторитетом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що поширена відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_8 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація про те, що ОСОБА_5 керує злочинним ланцюгом, є головним організатором убивства ОСОБА_10 та є кримінальним авторитетом, який має сидіти за ґратами, є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності.

Надаючи оцінку поширеній у спірній публікації інформації про ОСОБА_4 , яка, на думку останнього, порушує його особисті немайнові права, зокрема принижує його честь, гідність та ділову репутацію, суд виходить із такого.

В абз. 1 вказаної публікації «Сьогодні ми розкриваємо карти: мережа шахрайських call-центрів " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", вбивство на Балі та викуп землі у Володимирі - це ланки одного злочинного ланцюга, яким керують ОСОБА_5 та ОСОБА_4 »;

В абз. 5 вказаної публікації «Ми стверджуємо: 2,3368 га землі у місті Володимирі були викуплені компанією ТОВ "ОІЛ ВЕСТ КОМПАНІ" саме за кошти, здобуті злочинним шляхом у результаті балійського вбивства та шахрайських операцій "Дев`яток". ОСОБА_11 та ОСОБА_4 свідомо використовували ці криваві гроші для створення власної бізнес-імперії на Волині»;

В абз. 7 вказаної публікації « ОСОБА_4 , як колишній "регіонал" та агент ОПЗЖ, використовує фонд як ширму, щоб приховати свою участь у координації шахрайських мереж»;

В абз. 9 вказаної публікації « ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - це кримінальні авторитети, які мають сидіти за ґратами» містяться викладені у стверджувальній формі формулювання (які є спірними в розумінні даної справи, виходячи із заявлених позивачами позовних вимог), у яких зазначається, що ОСОБА_4 є співкерівником злочинного угруповання, використовує кошти, нібито здобуті злочинним шляхом, для придбання майна та розвитку підприємницької діяльності, бере участь у координації шахрайських мереж, а також є кримінальним авторитетом, який повинен відбувати покарання у виді позбавлення волі.

Оцінюючи наведені у публікації відомості про ОСОБА_4 , з урахуванням висновку семантико-текстуальної експертизи, виконаного експертом Державної установи «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» №056/142 від 13.07.2026, суд дійшов висновку, що вони мають характер категоричних фактичних тверджень про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, його участь в організованій злочинній діяльності, легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, координації діяльності шахрайських мереж, а також про наявність у нього статусу кримінального авторитета, а не є оціночними судженнями чи припущеннями.

Разом із тим, враховуючи наведену вище позицію щодо розподілу обов`язку по доказуванню достовірності поширеної інформації, суд зазначає, що ні у спірній публікації, ні у матеріалах даної справи не міститься жодних належних та допустимих доказів (обвинувальні вироки суду, що набрали законної сили), які б вказували на те, що ОСОБА_4 є керівником або співкерівником злочинного угруповання, координує діяльність шахрайських мереж, використовував кошти, здобуті злочинним шляхом, для придбання земельної ділянки чи фінансування діяльності ТОВ «ОІЛ ВЕСТ КОМПАНІ», приховує свою участь у злочинній діяльності через благодійний фонд, є агентом ОПЗЖ або кримінальним авторитетом.

Серед іншого, суд зауважує, що сам по собі факт перебування особи у минулому у складі певної політичної сили або поширення стосовно неї публічних тверджень про політичні зв`язки не є належним доказом її участі у злочинній діяльності чи вчинення кримінальних правопорушень.

За таких обставин суд доходить висновку, що поширена відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_8 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація про те, що ОСОБА_4 є співкерівником злочинного угруповання, використовував кошти, здобуті злочинним шляхом, для придбання земельної ділянки та розвитку бізнесу, координує діяльність шахрайських мереж, використовує благодійний фонд як прикриття злочинної діяльності, є агентом ОПЗЖ та кримінальним авторитетом, який має сидіти за ґратами, є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності.

Статтею 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Як вже було встановлено судом, матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність будь-яких обвинувальних вироків суду, що набрали законної сили, стосовно ОСОБА_4 або ОСОБА_5 , у тому числі за вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних із керівництвом чи участю у діяльності злочинної організації або злочинного угруповання, організацією чи координацією діяльності шахрайських call-центрів («Група Дев`ятки»), організацією або співучастю у вбивстві ОСОБА_10 на острові Балі, легалізацією (відмиванням) коштів, одержаних злочинним шляхом, використанням таких коштів для придбання земельних ділянок чи фінансування діяльності ТОВ «ОІЛ ВЕСТ КОМПАНІ», координацією шахрайських мереж, використанням благодійного фонду для приховування злочинної діяльності, а також щодо визнання їх кримінальними авторитетами чи встановлення факту вчинення ними будь-яких інших кримінальних правопорушень, про які стверджується у спірній публікації.

У спірній статті інформація щодо позивачів має на меті формування негативного образу позивачів, тому порушує їх особисті немайнові права, має характер фактичних тверджень, адже дану інформацію можна перевірити на предмет істинності, відтак наявні в матеріалах справи докази підтверджують той факт, що розміщена інформація у зазначеній статті є недостовірною.

Підсумовуючи все вищевикладене суд вважає доведеним та встановленим факт поширення відповідачем по відношенню до позивачів недостовірної інформації в межах заявлених останніми позовних вимог.

Вирішуючи питання стосовно того, чи призвело поширення відповідачем недостовірної інформації, щодо позивачів, до порушення їх особистих немайнових прав, суд виходить із наступного.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Існуюча судова практика вказує на те, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 161/4098/18, від 31.05.2021 у справі № 638/9228/18, від 30.03.2020 у справі № 523/9870/18-ц.

З урахуванням наведених вище визначень, суд зазначає, що реальне порушення права на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації особи, саме як нематеріальної категорії, відбувається завжди при поширенні по відношенню до такої особи недостовірної інформації певного (негативного характеру).

Тобто, сам факт поширення недостовірної інформації, яка є негативною, вже є достатнім свідченням завдання шкоди відповідним немайновим правам особи, по відношенню до якої така інформація поширена.

За таких обставин, суд вважає, що поширена відповідачем у спірній публікації (статті) недостовірна інформація щодо позивачів, яка викладена у стверджувальній формі є негативною, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів. При цьому, подібне порушення особистих немайнових прав позивачів є наслідком саме поширення відповідачем спірної публікації (статті) у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

Проаналізувавши в сукупності всі обставини справи, з огляду на зміст вказаної інформації у її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, відсутність будь-яких доказів на підтвердження її достовірності, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів юридичного складу правопорушення, необхідних для задоволення заявлених позовних вимог, в частині визнання спірної інформації недостовірною.

Вирішуючи питання, щодо порушення відповідачем немайнового права позивачів на використання імені, суд виходить із наступного.

Як вже зазначалось, частинами першою, другою статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з частиною першою статті 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Статтею 271 ЦК України передбачено, що зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Такими особистими немайновими правами є, зокрема передбачені статтями 294-296 ЦК України право на ім`я, забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.

Частиною 4 статті 296 ЦК України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною 1 статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як наголошує Європейський суд з прав людини, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справах «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року, п.п. 54, 56; «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року, п.п. 88-89).

Аналогічне визначення презумпції невинуватості наведено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шагін проти України» від 10 грудня 2009 року, у якому наголошено на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною у вчиненні того чи іншого злочину (рішення у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року, п. 41).

При цьому, як вбачається зі змісту інформації, поширеній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем було неодноразово використано ім`я Позивачів.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивачів, стосовно того, що уся інформація, яка поширена в оскаржуваній публікації (статті), стосується особи останніх, що відповідачем не заперечується.

Зі змісту спірної публікації (статті) вбачається, що у ній міститься наступна інформація:

в абз. 1 - речення «Сьогодні ми розкриваємо карти: мережа шахрайських call-центрів «Група Дев`ятки», вбивство на Балі та викуп землі у Володимирі - це ланки одного злочинного ланцюга, яким керують ОСОБА_5 та ОСОБА_4 »;

в абз. 3 - речення « ОСОБА_19 є головним організатором цієї вбивчої схеми»;

в абз. 5 - речення « ОСОБА_11 та ОСОБА_4 свідомо використовували ці криваві гроші для створення власної бізнес-імперії на Волині.»;

в абз. 7 - речення « ОСОБА_4 , як колишній «регіонал» та агент ОПЗЖ, використовує фонд як ширму, щоб приховати свою участь у координації мошенницьких мереж.»;

в абз. 9 - речення « ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - це кримінальні авторити, які мають сидіти за ґратами. Їхня діяльність у Володимирі - це пряма загроза національній безпеці, а їхні статки побудовані на крові та шахрайстві».

Аналізуючи наведену вище інформацію, суд приходить до висновку, що відповідач використав (обнародував) ім`я позивачів при поширенні інформації у спірній статті (у наведених вище реченнях) про те, що Позивачі є кримінальними авторитетами та керують злочинним ланцюгом, що пов`язує мережу шахрайських call-центрів «Група Дев`ятки», вбивство українця ОСОБА_10 на Балі та викупу землі у Володимирі, при цьому називаючи ОСОБА_15 головним організатором вбивства, а ОСОБА_20 таким, що приймає участь в шахрайських схемах, використовуючи благодійній фонд, але без наявності обвинувального вироку щодо них, внаслідок чого порушив немайнове право позивачів на використання імені, передбачене ч. 4 ст. 296 ЦК України.

Матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які свідчили би про наявність будь-яких обвинувальних вироків суду, які б набрали законної сили, щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у тому числі і щодо вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться в оскаржуваній статті.

Таким чином, слід дійти висновку, що протиправне використання імені позивачів при поширенні вищевказаної спірної інформації, спричинило формування суспільної думки про причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вчинення злочину (злочинів), у зв`язку з чим репутація останніх піддана необґрунтованому сумніву без встановлення доведеності їх вини судом відповідно до закону, а тому позовні вимоги в частині визнання такими, що порушують особисте немайнове право ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на використання імені, дії ОСОБА_2 , що полягають у використанні (обнародуванні) імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інформації, поширеній відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_8 у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацію, - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання, щодо зобов`язання відповідача видалити спірну публікацію (статтю), суд виходить із наступного.

Згідно з положеннями ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на зазначене, враховуючи спосіб порушення немайнових прав позивачів, суд приходить до висновку, що позивачами обрані належні та ефективні способи захисту, які направлені на поновлення їх прав, у вигляді визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутації позивачів, визнання інформацію такою, що порушує немайнове право позивачів на використання імені та зобов`язання відповідача видалити зазначену інформацію.

Суд вважає, що оскільки право порушено внаслідок поширення щодо позивачів недостовірної інформації, використання імен позивачів в публікації у відкритому телеграм-каналі, визнання порушеного права без видалення цієї інформації буде продовжувати протиправне використання імен позивачів, а, отже, не призведе до поновлення порушених прав.

Виходячи з наведеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати, що зазначені способи захисту не суперечать закону, стосуються спору, що наразі існує між сторонами та є ефективним способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

З метою поновлення порушеного немайнового права на ім`я, яке передбачає відновлення можливості фізичній особі вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері приватного життя, враховуючи спосіб його порушення через мережу інтернет (телеграм-канал) та наслідки, що спричинило це порушення, позивачі мають право вимагати від відповідача припинити дії з використанням їх імені, що порушили їх особисте немайнове право, шляхом видалення відповідної публікації.

Такий спосіб захисту немайнового права є пропорційним до ступеня порушення прав позивачів відповідачем і спрямований на припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення, в тому обсязі, в якому вони сталися.

Оскільки немайнові права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на використання імені були порушенні відповідачем шляхом поширення 27 березня 2026 року інформації у телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 суд дійшов висновку про відповідність обраного способу захисту порушеного права та задоволення позовних вимог про видалення відповідної інформації.

Щодо позовних вимог про заборону ОСОБА_2 асоціювати прізвища та імена ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з злочинним угрупуванням «Група Дев`ятки», суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки згідно закону суд перевіряє наявність у сторін спору, який виник реально, і не розв`язує спірні правовідносини, які можуть виникнути в майбутньому.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №757/30830/18-ц.

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 993,60 грн. на користь кожного з позивачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.

Визнати, що інформація наступного змісту :

Прямий доказ злочину

Відмивання грошей у Володимирі

Фіктивна благодійність

Висновок

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - це кримінальні авторити, які мають сидіти за ґратами. Їхня діяльність у Володимирі - це пряма загроза національній безпеці, а їхні статки побудовані на крові та шахрайстві.», поширена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати такими, що порушують немайнове право ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на використання імені, дії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що полягають у використанні (обнародуванні) імені ОСОБА_4 в інформації, поширеній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі "Економіка без шуму" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

Визнати такими, що порушують немайнове право ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на використання імені, дії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що полягають у використанні (обнародуванні) імені ОСОБА_5 , в інформації, поширеній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі "Економіка без шуму" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, видалити інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у телеграм-каналі " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 де розміщено статтю, в якій згадуються ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , наступного змісту: «Сьогодні ми розкриваємо карти: мережа шахрайських call-центрів «Група Дев`ятки», вбивство на Балі та викуп землі у Володимирі - це ланки одного злочинного ланцюга, яким керують ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Прямий доказ злочину

Відмивання грошей у Володимирі

Фіктивна благодійність

Висновок

В решті вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3993,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 3993,60 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

позивач: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: Н.В. Аббасова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua