Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №298/826/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/826/26

Номер провадження 3/298/456/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Тарасевич П.П., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Констянтинівка Миколаївської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_1 прикордонного загону,

- за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №369990, в період з 10.06.2026 року по 28.06.2026 року, молодший інспектор прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) старший солдат ОСОБА_1 , перебував у щорічній відпустці за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до наказу начальника загону військовослужбовець мав повернутися до місця проходження служби до 08:00 год. 29.06.2026 року, прибув 02.07.2026 року, без поважних причин та не надав жодного підтвердження щодо затримання у відпустці, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.172-15 КУпАП.

ОСОБА_1 , на розгляд справи з`явився, пояснив, що не погоджується з протоколом, оскільки після завершення відпустки він прибув до місця несення служби при першій змозі придбати квиток на автобус. Також пояснив, що автобус, який мав їхати раніше, було знято з рейсу у зв`язку із беспековою ситуацією.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.

Статтею ч.1 ст.172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 369990 від 02.07.2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-15 КУпАП, за те що він у період з 10.06.2026 року по 28.06.2026 року, перебував у щорічній відпустці за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до наказу начальника загону військовослужбовець мав повернутися до місця проходження служби до 08:00 год. 29.06.2026 року, прибув 02.07.2026 року, без поважних причин та не надав жодного підтвердження щодо затримання у відпустці.

Суду не надано доказів того, що військовослужбовець ОСОБА_1 повинен був повернутися після щорічної відпустки саме до 08:00 год. 29.06.2026, як і не надано доказів перебування у відпустці і доказів прибуття 02.07.2026.

Разом з протоколом про адміністративне правопорушення до адміністративних матеріалів додано копію паспорту та посвідчення ОСОБА_1 та службову характеристику на ОСОБА_1 , будь яких доказів на підтвердження обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення суду не надано.

Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, з наведених підстав вказаний протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та додані до нього матеріали не є належними та допустимими доказами, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому лише з обставин, зазначених в протоколі, зокрема у сформульованому в ньому обвинуваченні, суд при вирішенні справи про адміністративне правопорушення не може встановити вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Не можливість встановити період часу перебування у відпустці, моменту коли особа повинна була повернутись і коли повернулась із такої, унеможливлює суд встановити як саме порушення з боку ОСОБА_1 так і саму подію зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення.

Із огляду на наведене, судом з`ясовано, що обставини, які викладені в вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та є такими, що не доведені доказами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду із прав людини, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод («Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.)

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Окрім того, суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, а саме, що відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_1 є недоведеною та не встановленою, відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суд вважає, що у діях останнього відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 172-20, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанов.

Суддя : Тарасевич П.П.