Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №760/13754/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/13754/26

провадження 2/760/16116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Незнамова Тетяна Олександрівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад обставин справи

Позивачка звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу.

Позов мотивовано тим, що 31 серпня 2012 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис №685.

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка зазначає, що сімейні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться, між сторонами втрачено взаєморозуміння, вони мають різні погляди на сімейне життя, примирення неможливе, а шлюб існує лише формально.

У зв`язку із цим просить розірвати шлюб.

ІІ. Процесуальні дії у справі, заяви учасників

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До відкриття провадження у справі від відповідача надійшла письмова заява про визнання позову, у якій він повідомив, що позовні вимоги визнає повністю, не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та просить суд розірвати шлюб. Відзиву на позовну заяву відповідач не подавав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини п`ятої статті 279 ЦПК України справа розглянута судом за наявними у ній матеріалами.

Фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 31 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ) було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис №685, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що сторони фактично припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, сім`єю не проживають, шлюб існує лише формально.

Відповідач письмово визнав позов у повному обсязі та просив розглянути справу без його участі.

IV. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 56 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за рішенням суду.

За змістом статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Частиною другою статті 112 СК України встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Верховний Суд у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20 зазначив, що за відсутності спору між батьками щодо проживання дитини суд вправі одночасно з вирішенням питання про розірвання шлюбу зазначити, що неповнолітня дитина залишається проживати разом із одним із батьків. Таке зазначення не є вирішенням спору про визначення місця проживання дитини, а лише відображає узгоджену волю батьків та фактичний стан правовідносин.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

V. Мотивована оцінка суду та висновки

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення шлюбу між сторонами та наявність у них спільної неповнолітньої дитини.

Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, зазначаючи про фактичний розпад сім`ї та неможливість примирення.

Відповідач, у свою чергу, письмово визнав позов у повному обсязі, не заперечував проти його задоволення та просив розглянути справу без його участі.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що сім`я сторін фактично розпалася, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам, а тому позов підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач до відкриття провадження подав письмову заяву про визнання позову, в якій не лише визнав позовні вимоги у повному обсязі, а й просив залишити неповнолітню доньку ОСОБА_3 проживати разом із матір`ю.

Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо проживання дитини, а їх волевиявлення є узгодженим.

Враховуючи положення статті 160 СК України, частини четвертої статті 206 ЦПК України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 та від 22 грудня 2021 року у справі №339/143/20, суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про залишення неповнолітньої дитини проживати разом із матір`ю підлягає задоволенню, оскільки її вирішення не пов`язане з існуванням спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини та відповідає їх спільному волевиявленню.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Позивачка просила покласти судові витрати на себе, тому відповідно до статті 141 ЦПК України суд залишає понесені нею витрати за нею.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, статтями 24, 56, 105, 110-112 Сімейного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 31 серпня 2012 року Відділом державної реєстрації актів про шлюб Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис №685.

Залишити неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із матір`ю - ОСОБА_1 .

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Незнамова Тетяна Олександрівна, 33014, Рівненська область, м. Рівне, вул. Степана Бандери, буд. 32/17.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя Наталія СЕРДЮК