Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №756/12655/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №756/12655/25

Провадження №2-а/760/425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

24 вересня 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва на підставі ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року надійшли матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. 08.08.2025 року на неї, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі для зручності - ОСОБА_1 або Позивач), інспектором 1 взводу 2 роти 1 бат. ПОЛК-1 УПП в м. Києві, старший лейтенант поліції Янковська Леся Миколаївна (далі - Янковська Л.М.) винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5424686 від 08.08.2025 р (далі - Постанова) за нібито порушення вимог ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Згідно тексту винесеної постанови встановлено, що «08.08.2025 9:24:55 м. Київ проспект Оболонський, водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено" здійснив зупинку в зоні Дії знаку чим порушив п.8.4.в ПДР Порушення вимог заборонених знаків стаття, частина статті КУпАП: ст.122 ч.1». Винесеною Постановою за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Позивач не погоджується із винесеною відносно неї Постановою ЕНА № 5424686 від 08.08.2025 оскільки вважає, що вона є необґрунтованою, винесена з порушенням вимог чинного законодавства, без дослідження всіх обставин справи та є такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Щодо правового регулювання спірної ситуації. Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, «в Україні визнається і діє принцип верховенства права». Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Відповідно до ст. 7 КУпАП «ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом». Відповідно до положень ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. ст. 279-1 279-8 цього Кодексу. Пунктом 1.3 Правил Дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (надалі ПДР України), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, Так, у відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків. Виходячи із норм викладених в ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст. 79 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови). Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції, так як стаття 62 Конституції України передбачає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Як зазначено у позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а «У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи». Виходячи із правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а (адміністративне провадження № К/9901/29775/18), постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Короткий виклад обставин справи та позиція Позивача. 08.08.2025 року приблизно о 09:00 годині, керуючи транспортним засобом автомобілем «Mercedes-Benz GLS 400D» р.н. НОМЕР_1 рухалась по просп. Оболонському у м. Києві в напрямку центральної частини м. Києва. Під час руху, у м. Києві почав працювати сигнал повітряної тривоги в наслідок чого, з метою забезпечення власної безпеки, прийнято рішення терміново поїхати до найближчого укриття по ходу руху. Так, у той конкретний момент найближчим укриттям, була станція метро «Почайна». Після цього майже відразу, керований автомобіль був зупинений та залишений біля входу до станції метро «Почайна», при цьому, автомобіль був залишений впритул до правого краю проїзної частини таким чином, що він не заважав жодному іншому учаснику дорожнього руху, після чого сама спустилася безпосередньо до холу станції метро «Почайна». Перебуваючи в укритті, а саме у холі станції метро «Почайна», намагалась зателефонувати дітям (син 16 р. Дамір та донька 9 р. Агнія, виховує їх сама після розлучення (документи в додатках), які були вдома самі, щоб ті також спустилися до укриття (підвалу будинку) так як телефонного зв`язку в той момент не було, вийшла назад зателефонувати дітям (скріни викликів у додатках) та підійшла до свого автомобіля. Окрім цього по наявних месенджерах, а саме телеграм-каналах (скріни додаю), відслідковувала інформацію, щодо наявних небезпек у небі над м. Києвом. Після того, як з`явилась інформація, що ракетних пусків у напрямку м. Києва не зафіксовано, планувала залишити укриття та продовжити свій подальший рух. Увесь час перебування в укритті, автомобіль був заглушений та нікому не заважав. Коли сіла за кермо транспортного засобу, вирішила повторно перевірити інформацію, щодо існування можливих ракетних чи інших загроз для м. Києва. В цей час до автомобіля підійшов працівник поліції, особа чоловічої статі, який запитав про причину перебування автомобіля у вказаному місці, на що вона пояснила, що діючи у стані крайньої необхідності, яка була виклика наявною повітряною тривогою, вимушена була зупинити транспортний засіб саме у вказаному місці, після чого спускалась до укриття. Почувши відповідні пояснення, працівник поліції не заперечував, щодо перебування автомобіля у вказаному місці. В ході даного спілкування із працівником патрульної поліції було подано сигнал про «Відбій повітряної тривоги» після якого мала намір продовжити свій подальший рух на транспортному засобі. Однак працівник поліції наполягав на тому, щоб вона вийшла із автомобіля та надала йому свої документи. В цей час, до місця водія підбігла патрульна Янковська Л.М. , яка почала заперечувати щодо залишення Позивачем місце попередньої зупинки транспортного засобу та наполягала на тому, що мало місце саме порушення ПДР та автомобіль потрібно було поставити при повітряній тривозі у інше місце. Після цього Янковська Л.М. винесла спірну Постанову. Позивачем висловлювалася незгода, щодо винесеної постанови, про що вона письмово вказала у бланку постанови. Побачивши це, Янковська Л.М. почала вигукувати, що це не передбачено, що не має права на такі дії, після чого почала виривати із рук Позивача постанову та заламувати пальці рук, щоб вона не мала можливості вносити якийсь рукописний текст до друкованої постанови, чим вважає, перевищила свої повноваження при винесенні постанови, а також порушила права на заперечення, заявлення клопотань. Зауважує, що постанову було винесено співробітником, який не був присутній при розмові із патрульним, що підійшов перевірити документи. Патрульна Янковська Л.М., зважаючи на її тон і поведінку, відчуваючи просто якусь невідому особисту неприязнь до Позивачки, не слухаючи жодних пояснень, порушуючи право особи на захист, винесла спірну постанову. Окрім того, інспекторами було проігноровано її доводи з приводу того, що вона зупинила автомобіль прямо біла входу у метро, а не на парковці, що була неподалік саме через те, що на Київ летіла балістика і вона розуміла, що не матиму часу добігти до укриття. З даного приводу зокрема варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а зазначив, що ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Також вважає, що під час винесення Постанови уповноваженою посадовою особою не було дотримано вимоги статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи; не надано на ознайомлення жодного доказу, що могло б підтвердити скоєння адміністративного правопорушення. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, не встановлені всі обставини, що підлягають доказуванню. Крім того, у оспорюваній Постанові, в супереч вимогам ППВСУ № 14, відсутні докази, які свідчать про вчинення останньою адміністративного правопорушення. Про це зокрема свідчить відповідна графа постанови: «до постанови додаються____________», де не зазначено жодної інформації, а тому не зрозуміло чи в даному випадку взагалі наявні які небуть докази, отримані в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо можливого вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. Таким чином, працівники патрульної поліції не мали права притягати водія до адміністративної відповідальності без доказів та без з`ясування всіх обставин справи. Якщо ж поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення та посилається на них, водій має право ознайомитися з цими доказами. Та й взагалі Янковською Л.М. в ході спілкування було озвучено, що вона сама має фіксувати обставини та збирати докази. Слід зазначити, що сама постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, містить лише опис обставин, які визнані суб`єктом владних повноважень підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження. З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17. При цьому, вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». В той же час, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Окремо варто зазначити, що не заперечує факт невиконання вимоги дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено". Проте в момент коли зупинки транспортного засобу, приблизно о 09:00 годині 08.08.2025, було оголошено повітряну тривогу, після чого негайно зупинила керований транспортний засіб і спустилась до найближчого на той момент укриття - станцію метро «Почайна», з метою забезпечення власної безпеки. Важливо зазначити, що транспортний засіб було припарковано таким чином, щоб не створювати перешкод для руху іншим учасникам дорожнього руху. Навіть у ситуації, пов`язаній із загрозою життю, Позивач вжив заходів для унеможливлення настання негативних наслідків для інших учасників дорожнього руху. Повітряна тривога тривала з 08:58 год. по 09:29 год. 08.08.2025. Спірною Постановою зафіксовано порушення о 09:24:55 08.08.2025, тобто під час дії повітряної тривоги. Тобто на момент вчинення адміністративного правопорушення дії Позивача обумовлені наявністю на той момент крайньої необхідності, що виключає наявність вини, оскільки порушення ПДР України допущено у стані крайньої необхідності, що згідно з нормами КУпАП виключає можливість притягнення до відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення, а тому і взагалі відсутність складу адміністративного правопорушення. Аналогічна позиція зокрема викладена у постанові Верховного суду у справі №545/3654/16-а від 19 лютого 2020 року. У постанові Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду по справі №686/5225/17(провадження №К/9901/15521/18) від 21.12.2018 зазначено, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності. Аналогічна позиція міститься також у постанові Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного року по справі №463/1712/17. суду від 06.02.2019. Тому, за вказаних обставин інспектор Янковська Леся Миколаївна як суб`єкт владних повноважень, вчинила неправомірні дії стосовно Позивача, що дає підстави зробити висновок про недоведеність вини Позивача в порушенні вимог п. 8.4 ПДР України», а тому Позивач не може нести відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим вищевказана Постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю. З врахуванням наведеного просила скасувати постанову серії ЕНА № 5424686 від 08.08.2025 р., винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 бат. ПОЛК-1 УПП в м. Києві, старшим лейтенантом поліції Янковською Лесею Миколаївною по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а справу закрити у зв`язку за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 07 жовтня 2025 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року, позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

26 листопада 2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

24 червня 2026 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Департамент патрульної поліції вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Щодо відеозапису події відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, як наслідок із незалежних від Відповідача причин не має об`єктивної можливості надати відеозапис події. Висновки. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов`язок Відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов`язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. При цьому слід зазначити, що порушення інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке мало місце з точки зору Позивача, не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні № 761/4629/17 від 30.10.2017. Відповідно до статей 72, 73, 90 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Вважають, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є законним, обґрунтованим та доведеним, а тому оскаржувана постанова не підлягає скасуванню. З врахуванням наведеного просив в задоволенні позовних вимог - відмовити повністю; розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Постанови ЕНА №5424686 від 08.08.2025 року, винесеної інспектором 1 взвод 2 рота 1 бат. ПОЛК - 1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Янковською Л.М. щодо ОСОБА_1 , 08.08.2025, 09:24, м. Київ, просп. Оболонський, водій керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4. в ПДР - порушення вимог заборонних знаків, ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 13).

Як вбачається з вказаної Постанови, у п. 7 «До постанови додаються» будь - які докази, зокрема відеофайли, не зазначено.

Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 у справі № 524/5536/17.

Крім того, суд зважає на те, що будь - яких доказів на підтвердження викладеної у відзиві позиції, відповідачем до матеріалів справи на надано.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

П. 8.4. Правил дорожнього руху регулює питання щодо дорожніх знаків, їх поділ на попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні та наказові.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, зокрема, обов`язок водіїв не здійснювати порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Натомість, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 08.08.2025 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.

Суд також зауважує, що статтею 77 КАСУ встановлено процесуальний обов`язок відповідача, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено основні повноваження поліції.

Як вбачається з п. 11ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції щодо скасування Постанови серії ЕНА № 5424686 від 08.08.2025 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Також, частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 605,60 грн., згідно платіжної інструкції №Н75В-В9Н3-160А-493А від 18.08.2025 року (а.с. 9).

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 605. 60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246, 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5424686 від 08.08.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 650 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя І.О. Тесленко