Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №758/13190/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13190/26

Провадження № 1-кп/758/1794/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження в порядку спрощеного провадження складений прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_2 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026105070000397 від 04.07.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , одружений, на утриманні малолітнього сина 2021 року народження та малолітню доньку 2023 року народження, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування встановлені фактичні обставини кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

ОСОБА_3 за наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 11.09.2024 № 219-РС призначений на посаду начальника квартирно-експлуатаційної служби тилу військової частини НОМЕР_3 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ). Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 22.09.2024 № 277 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , на всі види забезпечення. Було надано 3 дні з «22» по «24» вересня 2024 року для прийняття справ та посади.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 25.09.2024 № 280 зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 25.09.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Так, ОСОБА_4 , маючи намір відремонтувати належну йому зарядну станцію EcoFlow DELTA Pro, модель EFD500, на інтернет-платформі «OLX» знайшов оголошення щодо надання послуг з ремонту зарядних станцій. Після цього між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відбулося спілкування, під час якого останній повідомив, що здійснює ремонт зарядних станцій та може особисто забрати зарядну станцію для проведення ремонту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_3 24.03.2026 прибув за місцем перебування ОСОБА_4 , а саме АДРЕСА_4, та, повідомивши останньому неправдиву інформацію про намір здійснити ремонт зарядної станції, заволодів зарядною станцією EcoFlow DELTA Pro, модель EFD500, вартістю 74 709 гривень, пообіцявши повернути її після проведення ремонту орієнтовно через два тижні.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 25.03.2026 ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4 неправдиву інформацію про необхідність здійснення оплати за ремонт зарядної станції у сумі 7 260 гривень, після чого надав реквізити банківської картки № НОМЕР_5 для перерахування грошових коштів.

Будучи введеним в оману щодо дійсності намірів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перерахував на вказану банківську картку грошові кошти у сумі 7 260 гривень.

Після цього ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, неодноразово повідомляв ОСОБА_4 неправдиві відомості про нібито завершення ремонту зарядної станції, проведення її перевірки на справність та необхідність перенесення строків її повернення, чим підтримував у потерпілого хибне уявлення про намір виконати взяті на себе зобов`язання. При цьому фактично ремонту зарядної станції не здійснив, потерпілому її не повернув, а також не повернув отримані від останнього грошові кошти.

Після заволодіння зарядною станцією та грошовими коштами ОСОБА_3 , діючи умисно та з корисливих мотивів, своїх зобов`язань не виконав, зарядну станцію ОСОБА_4 не повернув, грошові кошти не відшкодував, а викраденим майном та грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 шляхом обману заволодів зарядною станцією EcoFlow DELTA Pro, модель EFD500, вартістю 74 709 гривень, а також грошовими коштами ОСОБА_4 у сумі 7 260 гривень, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 81 969 гривень.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України - заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, повністю згоден із встановленими органом досудового розслідування обставинами вчиненого ним проступку, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, передбачене ч. 1 ст. 394 КПК України, і у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, просив визначити покарання у виді штрафу.

До обвинувального акту додана заява потерпілого ОСОБА_4 , в якій зазначено, що він згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні. Ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження.

До обвинувального акту прокурором додано клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути дане кримінальне провадження, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Разом з цим, судом встановлено, що на виконання вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані:

1)письмова заява ОСОБА_3 від 24 липня 2026 року, складена в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні;

2)письмова заява потерпілого ОСОБА_4 від 24 липня 2026 року, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні;

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченогоч.1 ст. 190 КК України.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Обставини вчинення указаного кримінального проступку не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акту на виконання вимог ч. 3 ст. 302 КПК України: 1) заява обвинуваченого, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні; 3) заява потерпілого, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні; 2) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, керуючись вимогами КПК України щодо особливостей спрощеного провадження стосовно кримінальних проступків, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, доведена, при цьому дії обвинуваченого кваліфіковані правильно.

Оцінивши сукупність зібраних під час дізнання доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведена подія кримінального правопорушення, місце, час, спосіб та наслідки його вчинення, а також форма вини та мотиви вчинення обвинуваченим кримінального проступку.

Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення стосовно ОСОБА_3 , в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, що згідно з ст. 12 КК України є кримінальним проступком; особу винного, який характеризується посередньо, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Крім того, під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому судом враховано його позицію щодо призначення покарання у виді штрафу, потерпілий свою позицію щодо призначення покарання не висловив, погодився на розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку, а тому можна зробити висновок, що не наполягав на суворій мірі покарання.

Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги те, що санкція ч.1 ст. 190 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове кримінальне правопорушення.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ч.3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Відповідно до ч.2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_3 іншого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 190 КК України, ніж штрафу.

З огляду на викладене, ураховуючи індивідуальні особливості вчиненого обвинуваченим діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також відомості, які характеризують обвинуваченого, зокрема перебування на утриманні двох малолітніх дітей, вчинення кримінального правопорушення, будучи таким, який не має судимості, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу.

Таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим засудженим, так і іншими особами.

Суд вирішує питання про долю речових доказів та процесуальні витрати відповідно до вимог ст. ст. 100, 124 КПК України.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про речові докази.

Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в рамках даного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, проведена судово-товарознавча експертиза №1116/26 від 13.07.2026 року приватним експертом ОСОБА_6 , витрати на проведення якої склали 400 грн.

Судом встановлено, що судово-товарознавча експертиза вартістю 400 грн. проведено приватним експертом, що підтверджується зазначеним свідоцтвом №1886 від 09.06.2017 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, про що наведено у звіті про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи.

З огляду на викладене в даному випадку, стягнення процесуальних витрат за проведення експертизи з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає не на користь держави, а на користь приватного судового експерта.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 50, 65, 66, 190 ч.1 КК України, ст.ст. 100, 124, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 392-395, 532 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь приватного судового експерта ОСОБА_6 (свідоцтво №1886 від 09.06.2017 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_6 ) процесуальні витрати за проведення у справі судово-товарознавчої експертизи №1116/26 від 13.07.2026 року на суму 400 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1