Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №757/29160/26-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29160/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гридасова А.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Печерського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 178 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

22.05.2026 приблизно о 00:41 год. за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1А, ОСОБА_1 , у громадському місці перебував в стані алкогольного сп`яніння. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 2 ст. 178 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяву про відкладення розгляду справи до суду не направляв, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, відповідно до ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 178 КУпАП, не є обов`язковою суд вважає за можливе розгляд справи провести у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №458935 від 22.05.2026, рапортом старшого інспектора СЮП ВП Печерського УП ГУНП в м. Києві Проценка Є. від 22.05.2026, письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Водночас суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 178 КУпАП кваліфіковані невірно, виходячи із наступного.

Частиною 1 ст. 178 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Диспозицією ч. 2 ст. 178 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №458935 від 22.05.2026 зазначено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 178 КУпАП, проте зазначений протокол не містить відомостей про вчинення ОСОБА_1 , повторно правопорушення протягом року, будь-яких доказів на підтвердження зазначеного, в тому числі копії належним чином завіреної постанови суду, яка набрала законної сили, підтверджуючої притягнення упродовж року даної особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП не надано.

За таких обставин, правові підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 178 КУпАП, відсутні.

Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄСПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).

Суд вважає за можливе застосувати аналогію закону ч. 3 ст. 337 КПК України, яка регулює подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві, та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст.178 КУпАП на ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Така перекваліфікація не порушує права ОСОБА_1 та не погіршує його становище.

Таким чином, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, а вина особи безумовно, «поза розумним сумнівом", доведена та підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі і повністю встановлена під час судового розгляду.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Таким чином, зважаючи на обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою особою, суд приходить до висновку про незначну суспільну небезпечність скоєного ним правопорушення.

Вказані обставини суттєво пом`якшують протиправність вчиненого ним вище зазначеного адміністративного правопорушення і дають можливість застосувати до нього захід впливу у вигляді попередження, що буде достатнім превентивним заходом для неповнолітньої особи у даному випадку для попередження вчинення ним подібних та інших адміністративних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, та приходить до висновку про застосування до нього заходу впливу, передбаченого ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Разом з тим, оскільки судом вирішено застосувати до ОСОБА_1 захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження, що не є адміністративним стягненням, то судовий збір не підлягає стягненню з останнього.

Керуючись ст. 24-1, ч.ч. 1, 2 ст. 178, ст. ст. 221, 251, 252, 283, 284, 287 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, та застосувати до нього захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Суддя А.М. Гридасова