Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №755/8298/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8298/25

Провадження №: 2/755/5064/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., при секретарі - Грищенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

13.05.2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи від дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на те, що 04.04.2018 року між ОСОБА_4 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 , у свідоцтві про народження якого відповідач записаний батьком. В подальшому відносини з відповідачем погіршились, сторони припинили шлюбні стосунки, перестали вести спільне господарство та спільний сімейний бюджет, тому рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.01.2025 року шлюб між сторонами розірваний. У зв`язку з війною позивач з сином вимушена була переїхати до Польщі, де вони проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з дитячого садка та довідками ПЕСЕЛЬ. Дитина знаходиться на утриманні позивача. Відповідач майже матеріально не забезпечує дитину, теперішнє точне місце роботи відповідача та точний розмір його доходів позивачці невідомі. Відповідач має нормальний стан здоров`я, не має серйозних захворювань, які б не дозволяли йому працювати, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, дружини на утриманні не має. Оскільки відповідач майже не виконує свій обов`язок по утриманню дитини, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали.

19.06.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2025 представником позивача подана заява про усунення недоліків.

24 червня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - визнано неподаною і повернуто суб`єкту звернення.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Полупанова О.О. подала апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24.06.2025 року про повернення позивачу позовної заяви.

29 грудня 2025 року постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

21 січня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи 755/8298/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

12 березня 2026 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

17 березня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Положеннями ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

19 травня 2026 року до суду повернулося зворотне поштове повідомлення про вручення копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками, з якого вбачається, що поштові документи були вручені 19.05.2026 року особисто члену сім`ї відповідача - ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі відсутності у вказаних осіб офіційної електронної адреси або поштової адреси судова повістка разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення надсилається за їхньою адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому дню вручення судової повістки відповідає день її вручення, зазначений у поштовому повідомленні.

З огляду на положення ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день її вручення під розписку. Оскільки поштова кореспонденція була вручена члену сім`ї відповідача, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог процесуального законодавства.

Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог відповідач не скористався, будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за відомим зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27.01.2025 року. Під час перебування у шлюбі у них народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з положень статей 181, 182 Сімейного кодексу України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Виходячи з положень ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Таким чином, судовий (спірний) спосіб виконання обов`язку утримувати дитину, тобто стягнення аліментів на підставі рішення суду, є можливим у разі відсутності домовленості (договору) між батьками про сплату аліментів.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України.

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме того, що дитина проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні, а відповідно до вимог сімейного законодавства має право на отримання матеріальної допомоги з боку батька.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, тому суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, у зв'язку з чим суд присуджує відповідачу до сплати аліменти на утримання дитини починаючи з 13 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно зі ст. 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 430 ч. 1 п. 1 Цивільного процесуального кодексу України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів. У зв`язку з цим судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 24, 141, 150, 180, 181, 182, 183, 191, 192 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідомо, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 травня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідомо, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складений 04 серпня 2026 року.

Суддя: І.В.Коваленко