Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №752/8190/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Суд: Голосіївський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 03 серпня 2026 р.

Справа: №752/8190/26

Суддя: Кирильчук І. А.

Справа № 752/8190/26

Провадження №: 2/752/9564/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, повернення коштів за неякісний товар,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з цивільним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 8 175 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 січня 2025 року ОСОБА_1 придбала в Інтернет магазині Tvsvit2024 на онлайнмаркетплейсі Prom.ua у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вартістю 7 800 грн 00 коп. та додатково сплатила вартість послуг Нової Пошти - 375 грн 00 коп., що в загальній сумі складає 8 175 грн 00 коп. Проте, у жовтні 2025 року, тобто через 9 місяців після придбання телевізора пропав сигнал Wi-Fi, позивач перезавантажувала телевізор кілька разів, але сигнал Wi-Fi не з`явився. Також на екрані з`явився дефект передачі зображення (кольорові плями). Так як телевізор, який вона придбала у Інтернет-магазині Tvsvit мав назву SMART TV діагональ Samsung 45 дюймов Wi-Fi, T2, Android 13 та на самому телевізорі була надпис Samsung, позивач звернулась до сервісного центру Samsung, у якому отримала відмову у прийнятті в сервісне обслуговування телевізора через те, що він не мав ніякого відношення до даної фірми, серійний номер 43UA24Y010406 не належить жодному виробу компанії Samsung.

Позивач зазначає, що оскільки телевізор зламався через 9 місяців (що менше загального гарантійного строку у 2 роки для товарів, де строк не вказаний, згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів»), а також є фальсифікатом (що саме по собі є неусувним недоліком для брендового товару), це дає повне право на розірвання договору. При укладенні договору роздрібної купівлі-продажу вказаного телевізору не було встановлено гарантійного строку, протягом якого відповідач гарантує якість телевізору (гарантійний строк), що підтверджується не заповненим гарантійним талоном.

Стверджує, що відповідач порушив її права на повернення коштів за товар неналежної якості, що передбачено статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів». У зв`язку з чим, позивач звертається до суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін), учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Ухвала суду від 01 квітня 2026 року та копія позовної заяви надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак поштові відправлення повернулось з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №3939746466 від 17 січня 2025 року ОСОБА_1 здійснила переказ коштів на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 7 800 грн 00 коп., призначення платежу: переказ в оплату товару товарів та послуг за ЕН/замовлення. Номер ЕН/замовлення/товарного чеку 20451085140195, та додатково сплатила вартість послуг Нової Пошти у розмірі 375 грн 00 коп., що в загальній сумі складає 8 175 грн 00 коп.

Підпис покупця та продавця гарантійний талон, долучений до матеріалів справи не містить.

Позивач у позовній заяві вказує, що придбала в Інтернет магазині Tvsvit2024 на онлайнмаркетплейсі Prom.ua у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вартістю 7 800 грн 00 коп. та додатково сплатила вартість послуг Нової Пошти - 375 грн 00 коп., що в загальній сумі складає 8 175 грн 00 коп. Проте, у жовтні 2025 року, тобто через 9 місяців після придбання телевізора пропав сигнал Wi-Fi, позивач перезавантажувала телевізор кілька разів, але сигнал Wi-Fi не з`явився. Також на екрані з`явився дефект передачі зображення (кольорові плями). Так як телевізор, який вона придбала у Інтернет-магазині Tvsvit мав назву SMART TV діагональ Samsung 45 дюймов Wi-Fi, T2, Android 13 та на самому телевізорі була надпис Samsung, позивач звернулась до сервісного центру Samsung, у якому отримала відмову у прийнятті в сервісне обслуговування телевізора через те, що він не мав ніякого відношення до даної фірми, серійний номер 43UA24Y010406 не належить жодному виробу компанії Samsung.

При цьому, жодного доказу, на підтвердження вказаних доводів позивач до матеріалів справи не додає.

15 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_2 з претензією про повернення коштів у розмірі 7 800,00 грн правову та витрат на юридичну допомог у розмірі 15 000,00, що у загальній сумі складає 23 175,00 грн.

Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно зі статтею 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положеннями пункту статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Терміни «розрахунковий документ» та «електронний розрахунковий документ» вживаються в цьому Законі України «Про захист прав споживачів» у значенні, наведеному в Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовій чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлі, валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором: розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Положеннями пункту 15 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункові операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

Враховуючи вище викладене, саме такий розрахунковий документ мав бути виданий позивачу особою, що безпосередньо здійснила продаж товару, а факт відсутності розрахункового документа оформленого належним чином свідчить про те, що позивач не вимагав від продавця видачу йому такого документу.

Пунктом 15 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що недолік це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Положеннями частини першої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Положеннями пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Враховуючи вище викладене, у разі виявлення недоліків споживач, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а у разі виявлення істотних недоліків: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Для встановлення істотності недоліку товару необхідно наявність таких ознак: виникнення недоліку з вини виробника (продавця, виконавця); неможливість чи недопустимість використання товару за призначенням або повторний прояв недоліку з незалежних від споживача причин після його усунення, а також наявність хоча б однієї з таких ознак: він взагалі не може бути усунений; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Частиною першою статті 679 ЦК України передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції (частини четвертої статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Отже, умовою відповідальності продавця за недоліки товару є виникнення цих недоліків до моменту передання товару покупцеві. Залежність настання відповідальності продавця від моменту виникнення недоліків пояснюється тим, що за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 668 ЦК України, до моменту передання товару ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару несе продавець. При виявленні недоліків товару після переходу до покупця ризику його випадкового знищення або випадкового пошкодження саме на нього покладається обов`язок доведення того, що недоліки виникли до передання йому товару.

Згідно з частиною другою статті 679 ЦК України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов`язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.

Визначення поняття гарантії якості товару міститься у частині першій статті 675 ЦК України, якою передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Під гарантією якості товару слід розуміти твердження продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України та частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів», при реалізації продавцем неякісної продукції настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання.

Зазначене узгоджується також з положеннями пункту 5 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2023 року № 1251, визначено, що для здійснення гарантійного ремонту або гарантійної заміни товар приймається продавцем (сервісним центром) після пред`явлення споживачем розрахункового документа, передбаченого Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та гарантійного талону за умови цілісності передбачених експлуатаційними документами пломб на товарі.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що з моменту придбання телевізору в магазині Tvsvit2024у січні 2025 року вона тривалий час користувалась ним і при його експлуатації зник сигнал Wі-Fі та виник дефект у вигляді кольорових плям на екрані, після чого жовтні 2025 року вона звернулась до сервісного центру за гарантійним ремонтом телевізора.

При цьому, до матеріалів справи не додано доказів щодо встановлення і підтвердження факту виникнення недоліків чи істотних недоліків товару, як і висновків про те, що такі недоліки або істотні недоліки виникли саме з вини продавця товару, а не покупця в процесі експлуатації.

Також позивачем до матеріалів справи не додано, доказів того, що ФОП ОСОБА_2 є власницею магазину НОМЕР_1 , чи на будь-якій іншій правовій підставі здійснює реалізацію товарів через зазначений магазин. З клопотанням про витребування таких доказів позивач до суду не звертався.

В наданому товарному чеку відсутня інформація, що відповідач є особою, що здійснила продаж спірного товару, а саме телевізору Samsung та отримала за цей продаж суму грошових коштів.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки позивач при поданні позовної заяви про захист прав споживачів звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то судові витрати в цій частині слід віднести за рахунок держави. Витрати на юридичну допомогу також не відшкодовуються позивачу, оскільки не судовими витратами в розумінні статті 133, 137 ЦПК України.

Керуючись статями 12,13,141,247,258,259,263-265,268,272,273,357,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, повернення коштів за неякісний товар - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду виготовлено 04 серпня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua