Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №752/17916/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17916/26

Провадження №: 3/752/5382/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 м.Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Гаврищук А.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

За ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло два адміністративних протоколи щодо ОСОБА_1 за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №707723 складеного 01.07.2026, вбачається, що ОСОБА_1 28.06.2026 о 13 годині 30 хвилин, в м. Києві по вул. Столичне шосе, 96, керуючи автомобілем «Volkswagen» д/н/з НОМЕР_1 , перед початком руху, не переконався що це буде безпечно, будучи неуважним, не перевірив технічний стан та комплектність транспортного засобу, не вийняв заправочний пістолет зі свого автомобіля, в результаті чого пошкодив пістолет колонки АЗС WOG. Внаслідок чого АЗС отримало механічні пошкодження майна з матеріальними збитками, чим порушив п.п.п. 2.3.а, 2.3.б, 10.1 ПДР України, в зв`язку з чим його дії кваліфіковані за ст.124 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №707727 складеного 01.07.2025, вбачається, що ОСОБА_1 28.06.2026 о 13 годині 30 хвилин, в м. Києві по вул. Столичне шосе, 96, керуючи автомобілем «Volkswagen» д/н/з НОМЕР_1 , та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце ДТП, чим порушив п.2.10 а, ПДР України, в зв`язку з чим його дії кваліфіковані за ст.122-4 КУпАП.

Враховуючи положення ст. 36 КУпАП, з метою повного і об`єктивного розгляду та вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, суд вищевказані адміністративні справи об`єднав в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП визнав, пояснивши, що прибув на автозаправну станцію для заправлення свого автомобіля. Під час заправлення транспортного засобу долив омиваючу рідину в бачок, після чого зайшов до приміщення АЗС, де придбав каву. Повернувшись до автомобіля, сів за кермо та розпочав рух, не звернувши уваги на те, що паливороздавальний пістолет залишився у паливному баку автомобіля. Перед початком руху не перевірив, чи був він вийнятий.

Після того як від`їхав від паливороздавальної колонки, побачив у дзеркалі заднього виду, що паливороздавальний пістолет лежить на землі, одразу зупинився, повернувся до місця заправлення, підняв паливороздавальний пістолет та поклав його на місце. До нього ніхто з працівників АЗС не підходив і не повідомляв про пошкодження чи необхідність залишатися на місці. Не усвідомлював, що вказана подія є дорожньо-транспортною пригодою, не мав наміру залишати місце ДТП чи ухилятися від відповідальності. Все сталося ненавмисно, через його неуважність. Крім того, вказував що відшкодував матеріальні збитки автозаравній станції.

З досліджених доказів вбачається, що водій ОСОБА_1 діяв в супереч вимог п. 22.2 Правил дорожнього руху України і мав технічну можливість уникнути створення умов, що призвели до ДТП. Зазначені порушення вимог ПДР України, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, характер та локалізація пошкоджень, які мали місце, беззаперечно вказують на наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №707723 складеного 01.07.2026 року та схемою місця ДТП , які у своїй сукупності підтверджують обставини встановлені в суді.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які об`єктивні дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази, відсутні і не встановлені.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Стосовно адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Цією ж нормою закону передбачено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності її дія або бездіяльність повинна бути протиправною, тобто порушувати встановлений законом порядок.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у її вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на залишення водієм транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

При цьому адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, може бути вчинене тільки з прямим умислом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з наданих суду пояснень ОСОБА_1 , вбачається, що він не мав умислу на залишення місця ДТП, оскільки не знав про його вчинення, а працівниками поліції не надано до суду доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 , діяв умисно та усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Під час судового розгляду таких доказів також не здобуто.

Відтак, встановлені судом факти вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 , умислу на порушення п. 2.10 а ПДР України, а також не доведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, та форми вини ОСОБА_1 , у його вчиненні в будь-якій формі.

За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини), тож, суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, при розгляді справи не встановлено фактичних даних на спростування доводів особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

За викладених обставин суд вважає вину ОСОБА_1 , не доведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

При накладенні стягнення, суд, згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Із врахуванням особи винного, враховуючи ступінь його вини та обставини правопорушення, суд вважає за можливе накласти стягнення у межах закону, який він порушив за ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з правопорушника на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 36, 122-4, 124, 247, 283, 284, 285 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,-

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження в справі відносно ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддати стягненню у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десятиденного строку з дня винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя: А.В. Гаврищук