Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №646/11738/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/11738/25

№ провадження 3/646/258/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

судді Іщенко О. В.,

за участю секретаря судового засідання Петренко А. О.;

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

захисник Бреславець М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з протоколом про адміністративне правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507695 від 09.11.2025, 09.11.2025 о 02:06 годині за адресою: провулок Костюринський, будинок 2, місто Харків Харківської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: вулиця Ахієзерів, будинок 18А, місто Харків Харківської області відмовився. Таким чином ОСОБА_1 порушив пункт 2.5. Правил дорожнього руху.

До вказаного вище протоколу уповноваженою особою Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції додано відеозаписи з нагрудної камери 474436; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.11.2025; направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2025; рапорт інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 09.11.2025.

14 квітня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від захисника Бреславець М. Г. надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1) частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування поданого клопотання захисник зазначила, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Окрім того, інспектор поліції належним чином не зафіксував і не підтвердив належними доказами факт порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху.

На думку захисника, законні підстави для зупинки транспортного засобу були відсутні, у зв`язку з чим вимоги працівників поліції та всі їхні подальші дії є незаконними. Також матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували момент та час зупинки транспортного засобу.

ОСОБА_1 не було повідомлено про наявність будь-яких ознак сп`яніння, при цьому його поведінка була послідовною, мова - чіткою та логічною, а координація рухів - не порушеною.

Також захисник вказала, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівнику поліції було відомо про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак уповноважених осіб Військової служби правопорядку про зазначений факт повідомлено не було. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може уважатись належним доказом вини особи, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення має підтверджуватись сукупністю належних і допустимих доказів.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі пункту 1) частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

14 квітня 2026 року засобами системи «Електронний суд» від захисника Бреславець М. Г. надійшло клопотання з вимогою визнати недопустимими доказами у справі: відеозапис бодікамери поліцейського, протокол про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 507695 від 09 листопада 2025 року, складений стосовно ОСОБА_1 від 09 листопада 2025 року; направлення на огляд.

У той же день засобами системи «Електронний суд» від захисника Бреславець М. Г. надійшло клопотання про визнання огляду ОСОБА_1 , проведеного працівниками поліції 09 листопада 2025 року на стан алкогольного сп`яніння таким, що проведений з порушенням вимог чинного законодавства.

17 квітня 2026 року Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надало до суду відеозаписи з нагрудних бодікамер працівників поліції, які 09 листопада 2025 року перебували на місці події за участю ОСОБА_1 .

У судове засідання 29 липня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, заяв/клопотань від нього до суду не надходило.

Захисник Бреславець М. П. у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, а матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом. Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено з порушенням вимог чинного законодавства. Тому, захисник просила закрити провадження у справі на підставі пункту 1) частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов таких висновків.

Згідно із статтею 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно із частиною першою статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із пунктом 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2. Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно із пунктом 3. Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до частини другої статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначена норма кореспондується з пунктом 6. Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, згідно із яким огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку, що об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема, у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, спеціальний водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Окрім того, відповідно до пункту 11) частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із частиною першою статті 29 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як, зокрема, зупинення транспортного засобу.

Згідно із частинами першою та третьою статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507695 від 09.11.2025 складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам статей 255, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та у відповідності до положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення є доказом у справі.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Вказане узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини») зазначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

З досліджених судом відеозаписів події адміністративного правопорушення встановлено, що вони не містять відомостей про керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 – поруч із автомобілем знаходяться декілька осіб, інформація про знаходження за кермом транспортного засобу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутня. Окрім того, з відеозапису убачається, що потім, після складення протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 сідає на місце пасажира транспортного засобу.

Окрім того, водієві не було повідомлено конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави, передбаченої статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», натомість, ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно із визначенням терміну «керування транспортним засобом», яке наведено у пункті 27 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

У рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває біля свого транспортного засобу чи в ньому склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутній.

Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факту керування транспортним засобом Opel Vectra, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , саме ОСОБА_1 за адресою і в час, які зазначено у протоколі.

Суд зазначає, що відмова водія від пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, за умови відсутності доказів про керування ним транспортним засобом в стані сп`яніння чи з ознаками такого сп`яніння, виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, органом поліції не доведено наявності як події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так і його складу, і це при тому, що у відповідності до положень частини другої статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладене вище, проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що належні, допустимі та достатні докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відсутні, тому провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1) статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Керуючись статтями 130, 247, 251, 254 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обставини якого зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507695 від 09 листопада 2025 року, закрити відповідно до пункту 1) статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О. В. Іщенко