Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №420/759/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/759/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.11.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

Ухвалою суду від 19.01.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви із зазначенням відомостей про відповідача відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.

26.01.2026 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач визначив відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та викладено позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (як відокремленого підрозділу відповідача) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.11.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

Ухвалою суду від 29.01.2026 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви, у якій необхідно або уточнити відповідача по справі з зазначенням відомостей про відповідача передбачених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, або зміст позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 та обґрунтування порушення рішеннями, діями чи бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 прав, свобод, інтересів позивача, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

11.02.2026 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач визначив відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та викладено позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (як відокремленого підрозділу відповідача) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.11.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту З частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.11.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 14.11.2025 року звернувся до Кілійського ЦНАП з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відповідно до повідомлення 20251114-156464 від 19.11.2025 року, позивачу відмовлено у наданні відстрочки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з не повним комплектом підтвердних документів, при цьому у вказаному повідомленні взагалі не зазначено, які саме документи не були надані. Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 за вих. № 1310/5109 від 18.11.2025 року вбачається, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто заяву № 20251114-156464 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку», відповідно до постанови №. 560 Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року. За результатами повідомлено, що протоколом від 17.11.2025 року № 39 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови - не повний комплект підтвердних документів.

Позивач вказує, що ним дотримано процедуру подання (направлення) документів до уповноваженого районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які, на його переконання, підтверджують наявність підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Між тим, на думку позивача, з наданого повідомлення відповідачем не доведено, що заяву позивача з додатками розглянуто, доданим документам надана оцінка, та за наслідками її розгляду прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення. Позивач уважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 12.02.2026 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/759/26, залучив до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

Також вказаною ухвалою витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 докази у справі, а саме: належним чином засвідчену копію протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.11.2025 року № 39; належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 та долучених до неї документів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом від 17.11.2025 року № 39.

06.04.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач є неналежним відповідачем, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 не приймав жодної участі під час розгляду заяви про надання відстрочки та у нього фактично відсутні повноваження щодо надання або відмови у надані відстрочки.

Ухвалою від 20.04.2026 року суд повторно витребував від ІНФОРМАЦІЯ_2 докази у справі, а саме: належним чином засвідчену копію протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.11.2025 року № 39; належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 та долучених до неї документів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом від 17.11.2025 року № 39.

Ухвалою від 26.06.2026 року суд застосував до ІНФОРМАЦІЯ_2 заходи процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України в розмірі 3328,00 грн.

Ухвалою від 26.06.2026 року суд повторно (втретє) витребував від ІНФОРМАЦІЯ_2 докази у справі, а саме: належним чином засвідчену копію протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.11.2025 року № 39; належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_1 та долучених до неї документів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оформлене протоколом від 17.11.2025 року № 39.

01.07.2026 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли заява про виконання ухвали про витребування доказів та заява про скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 року по справі № 420/759/26 про застосування заходів процесуального примусу.

Ухвалою від 03.07.2026 року суд заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування ухвали про застосування заходів процесуального примусу задовольнив. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 року по справі № 420/759/26 про застосування до ІНФОРМАЦІЯ_2 заходів процесуального примусу шляхом накладення штрафу скасував.

Суд зазначає, що копія ухвали від 29.05.2026 року про відкриття провадження у справі була надіслана та доставлена відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_2 в його електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Однак, ні у визначений судом строк, ні станом на дату вирішення даної адміністративної справи відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується військово-обліковим документом № 261220220640235800002.

14.11.2025 року позивач звернувся через Кілійський ЦНАП з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка була зареєстрована за вх. № 20251114-156464.

Згідно опису вхідного пакету документів № 20251114-156464 від 14.11.2025 року до заяви ним було додано: свідоцтва про народження, рішення суду або інші документи про утримання дитини; документи, що підтверджують сімейні зв`язки батьків або відсутність осіб, зобов`язаних утримувати дітей.

За наслідком розгляду поданої позивачем заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», комісією з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 3 ч. 1 ст. 23 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не виконані вимоги п. 58 ПКМУ від 16.05.2024 р. № 560 (не повний пакет підтвердних документів), яке оформлено протоколом № 39 від 17.11.2025 року.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено позивачу повідомлення від 18.11.2025 року за вих. № 1310/5109, в якому зазначено: «Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто Вашу заяву № 20251114-156464 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу піт час мобілізації, на особливий період відповідно до абзацу 3 част ими 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку» відповідно до постанови № 560 Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. За результатами розгляду повідомляємо, що протоколом від 17 листопада 2025 р. № 39 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні Вам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: не повний комплект підтвердних документів. Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.».

Позивач уважає протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі також -Закон № 2232-ХІІ).

За частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ (далі також - Закон № 3543-ХІІ) визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Поряд з цим, стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;

2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

5) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

7) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

8) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду;

10) опікун особи, визнаної судом недієздатною;

11) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

14) члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;

15) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

16) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

17) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;

19) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

20) Голова та інші члени Рахункової палати;

21) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;

22) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;

23) державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

24) інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин; далі також - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З аналізу вищезазначених норм Закону №3543 вбачається, що визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Згідно з пунктом 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом з доданими документами повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі, - Порядок № 560).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з п. 57 цього Порядку, для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до п. 58 Порядку № 560 За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

дату народження;

адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

адресу електронної пошти;

контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

Відповідно до п. 59 Порядку за наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У разі виявлення шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних відсутності у військовозобов`язаного законних підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену автоматично, така відстрочка підлягає автоматичному скасуванню.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

Таким чином, сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов`язковому розгляду комісією протягом семі днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки та про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Як убачається з матеріалів справи, наслідком розгляду поданої позивачем заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», комісією з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 3 ч. 1 ст. 23 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не виконані вимоги п. 58 ПКМУ від 16.05.2024 р. № 560 (не повний пакет підтвердних документів), яке оформлено протоколом № 39 від 17.11.2025 року.

Перевіряючи правомірність ухваленого ІНФОРМАЦІЯ_7 рішення щодо відмови у наданні позивачу відстрочки, суд виходить із застосування норм права таким чином.

Так, Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.

Відповідно до Додатку 5 до Порядку № 560 в редакції чинної на дату розгляду заяви позивача про надання відстрочки, такими, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.3 ч.1 вказаного Закону є:

- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності),

- один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Як свідчать матеріали справи, у якості правової підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначив п.3 ч.1 ст.23 Закону № 2232-ХІІ (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років).

Як убачається з позовної заяви та матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01.02.2012 року Виконавчим комітетом Червоноярської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 07.03.2023 року по справі № 502/1982/22 позов ОСОБА_5 задоволено, визначено місце проживання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з матір?ю ОСОБА_5 .

Шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_15, був зареєстрований 28.10.2020 року Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м/ Одеса), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , актовий запис No 69.

В період шлюбу народилась дитина: ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 21.09.2016 року та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 03.11.2021 року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_7 , виданого 17.03.2022 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є багатодітною сім?єю.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 12.03.2025 року по справі No 502/286/25, позов - задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКП: НОМЕР_8 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_9 , додаткові витрати на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 урозмірі по 1000 (одній тисячі) гривень. Встановлено факт, який має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКП: НОМЕР_9 самостійно виховує та одноособово утримує неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Таким чином, позивач має дві неповнолітні дитини, а також на його утриманні перебуває син дружини та ОСОБА_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

На думку позивача, оскільки дитина дружини від першого шлюбу перебуває на його утриманні, відтак позивач має право на відстрочку від військової служби на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ.

На підтвердження наявності підстав для відстрочки позивач разом із заявою подав свідоцтва про народження двох своїх дітей, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року про встановлення факту самостійного виховання та одноособового утримання останнього.

Слід зазначити, що у Порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, який повинен надати військовозобов`язаний для отримання відстрочки.

Таким чином, Позивачем не було надано відповідачу вичерпаний перелік наведених у Порядку № 560 документів.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_2 вбачається, що його батьком є ОСОБА_3 . Доказів усиновлення цієї дитини позивачем або внесення змін до актового запису про народження щодо походження дитини матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що чинна редакція Додатка 5 поряд із свідоцтвами про народження дітей із зазначенням батьківства військовозобов`язаного передбачає можливість подання рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного, а також інших документів, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку або пасинка відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України передбачив можливість врахування падчерки або пасинка під час вирішення питання про надання відстрочки, однак пов`язав таку можливість не лише з фактом їх утримання, а насамперед із підтвердженням виникнення у військовозобов`язаного юридичного обов`язку щодо їх утримання відповідно до вимог статті 268 Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України обов`язок вітчима щодо утримання пасинка або падчерки виникає лише за сукупності визначених законом умов, а саме: якщо дитина проживає разом із вітчимом, він може надавати матеріальну допомогу, а також за відсутності матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів чи сестер або у разі, коли такі особи з поважних причин не можуть надавати дитині належного утримання.

Отже, стаття 268 Сімейного кодексу України не встановлює загального обов`язку вітчима утримувати пасинка, а визначає виняткові випадки виникнення такого обов`язку.

Саме з цією метою Додаток 5 до Порядку №560 передбачає подання не лише рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного, а й документів, що підтверджують відсутність матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або неможливість таких осіб здійснювати належне утримання (свідоцтва про смерть, рішення суду про позбавлення батьківських прав, рішення про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою, вироку суду, висновку медико-соціальної експертної комісії, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи тощо).

Аналіз наведених положень свідчить, що рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного не є самодостатнім документом для підтвердження права на відстрочку у випадку утримання пасинка чи падчерки, оскільки саме по собі не підтверджує виникнення юридичного обов`язку, передбаченого статтею 268 Сімейного кодексу України.

На посилання позивача на те, що біологічний батько не утримує дитину, суд зазначає, що згідно з ч. 1 статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що біологічним батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_3 . При цьому позивачем не надано доказів того, що зазначена особа померла, визнана безвісно відсутньою, оголошена померлою, позбавлена батьківських прав, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, потребує постійного стороннього догляду чи з інших поважних причин не може виконувати обов`язок щодо утримання своєї дитини.

Так само відсутні докази, які б підтверджували настання інших передбачених статтею 268 Сімейного кодексу України юридичних фактів, необхідних для виникнення у позивача обов`язку щодо утримання пасинка.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 березня 2025 року лише встановлює факт самостійного виховання та одноособового утримання дитини, однак не встановлює наявності усіх передбачених статтею 268 Сімейного кодексу України умов виникнення відповідного юридичного обов`язку та не змінює правового статусу біологічного батька дитини.

За таких обставин відповідач, здійснюючи перевірку поданих документів відповідно до вимог Порядку №560, мав правові підстави дійти висновку про непідтвердження позивачем усіх умов, необхідних для застосування абзацу третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Посилання позивача на те, що він утримує дитину своєї дружини із посиланням на посвідчення багатодітної родити суд вважає недостатніми для дотримання умов Порядку № 560.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 листопада 2024 року у справі №340/2502/23, відповідно до якої визначальним при вирішенні питання про надання відстрочки є встановлення наявності саме тих умов, які прямо передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а не лише наявність окремих документів або соціального статусу багатодітної сім`ї.

Крім того, окремо слід зазначити, що і Закон, і Додаток 5 до Порядку №560 передбачають надання військовозобов`язаним інформації з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Доказів на підтвердження надання вищезазначеної інформації із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації, позивачем до суду не надано.

Отже, оскільки позивач не підтвердив належними та допустимими доказами виникнення у нього юридичного обов`язку щодо утримання пасинка відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації, а тому оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку доводам позивача про допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду його заяви від 14.11.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають заяви військовозобов`язаних про надання відстрочки від призову під час мобілізації та за результатами розгляду приймають рішення про надання відстрочки або про відмову в її наданні. Рішення оформлюється протоколом комісії та доводиться до відома заявника.

Таким чином, обов`язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки полягає у розгляді поданої заяви, перевірці наданих документів та прийнятті відповідного рішення за результатами такого розгляду.

Судом установлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації. За результатами розгляду поданих документів комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення, оформлене протоколом № 39 від 17.11.2025 року, про відмову у наданні відстрочки у зв`язку з неподанням повного комплекту підтвердних документів.

Крім того, позивачу направлено повідомлення від 18.11.2025 року № 1310/5109, у якому зазначено результат розгляду його заяви, правову підставу прийнятого рішення та можливість його оскарження у судовому порядку.

Зміст оскаржуваного рішення свідчить, що відповідачем було зазначено правову підставу його прийняття та зроблено висновок про відсутність підтвердження обставин, необхідних для застосування абзацу третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

При цьому вимоги законодавства не передбачають обов`язку суб`єкта владних повноважень у рішенні про відмову в наданні відстрочки перелічувати всі можливі документи, які теоретично могли б підтверджувати наявність права на таку відстрочку.

Отже, відповідач не ухилявся від розгляду заяви позивача та не допустив бездіяльності, оскільки здійснив передбачені Порядком № 560 дії: прийняв заяву, перевірив подані документи, розглянув питання щодо наявності підстав для відстрочки та прийняв відповідне рішення.

Суд зазначає, що незгода позивача з результатом розгляду його заяви або з мотивами відмови у наданні відстрочки не свідчить про наявність бездіяльності відповідача. У разі незгоди з прийнятим рішенням таке рішення може бути предметом окремої перевірки щодо його правомірності, однак саме по собі прийняття рішення про відмову виключає можливість визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду заяви.

Таким чином, оскільки відповідачем у межах наданих повноважень розглянуто заяву позивача та прийнято рішення за результатами її розгляду, підстави для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні.

Крім того, суд зазначає, що позивач визначив відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак, як було зазначено судом вище, оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як убачається з матеріалів справи, розгляд заяви позивача про надання відстрочки та прийняття рішення за результатом його розгляду було здійснено комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 . ІНФОРМАЦІЯ_4 не приймав жодної участі під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки.

З огляду на викладене, ІНФОРМАЦІЯ_4 є неналежним відповідачем у даній справі, тому позовні вимоги до нього є безпідставними.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Тому, виходячи із наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, сплачений судовий збір не належить стягненню з відповідача на користь позивача.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_14 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.08.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва