Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №420/13863/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13863/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (АДРЕСА_4), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 за результатом якого позивач просить:

встановити факт, що неповнолітні діти: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 уродженець с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_11 уродженець с.Хащувате,Гайворонською району Кіровоградської області; Знаходяться на утриманні ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_3 ;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно з поданим рапортом;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення , яким звільнити з лав Збройних Сил України ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що Водій автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення НОМЕР_3 батальйону безпілотних авіаційних комплексів солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку із сімейними обставинами (перебування на утриманні трьох дітей) вирішив звільнитися із військової служби. 24.04.2026 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом та пакетом документів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (у зв`язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). Однак, у відповідь на рапорт позивач отримав відмову у зв`язку із відсутністю документального підтвердження щодо утримання позивачем саме трьох дітей, які необхідні звільнення на вказаній підставі. Із вказаними доводами позивач не погоджується, а відмову у звільнені від проходження військової служби вважає безпідставною та такою, що прийнята без дотримання вимог чинного законодавства.

18 травня 2026 року була винесена ухвала про залишення адміністративного позову без руху та надання строку для усунення недоліків.

29 травня 2026 року позивачем були усунені недоліки по справі та надано додаткові пояснення по цій справі.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що відмова у задоволенні рапорту позивача є обґрунтовано, оскільки позивач є вітчимом зазначеним у позові дітям, а згідно змісту ст. 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами викладеними у відзиві та просив задовольнити подзвоні вимоги.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свою позицію викладену у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

З матеріалів справи вбачається, що до особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 зараховано згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2025 року № 213, шляхом призову за мобілізацією, після проходження БЗВП.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.09.2025 року № 273 Позивач вибув з метою проходження фахової підготовки, проте вже згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2025 року № 275 повернувся до військової частини НОМЕР_1 , тобто фахову підготовку не отримував.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2025 року № 328 Позивач відбув у щорічну відпустку, з якої повернувся згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.11.2025 року № 344.

Згідно наданих Позивачем документів, 11.11.2025 року він уклав шлюб зі ОСОБА_6 .

Позивач зареєстрував рапорт про звільнення його з військової служби у запас відповідно до п.2 ч.4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом «г» в частині НОМЕР_1 вхідний номер 5952 від 01 травня 2026року. Разом із рапортом позивачем подавалися усі необхідні документи в засвідчених копіях.

1 Копію паспорта громадянина України солдата ОСОБА_1 серії ID номер НОМЕР_4 від 13.12.2021 року.

2 Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 від 27.01.1999 року.

3 Копію військового квитка солдата ОСОБА_1 від 12.04.2025року серії НОМЕР_5 ;

4 Копію свідоцтва про шлюб між солдатом ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_6 від 11.11.2025 року номер НОМЕР_11.

5 Копію свідоцтва про смерть громадянина ОСОБА_7 від 11.05.2024 року номер НОМЕР_12.

6.Копію свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_4 серія НОМЕР_6 від 27.07.2015 року.

7.Копію свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_3 серія НОМЕР_7 від 23.02.2011 року.

8. Копію свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_5 серія НОМЕР_8 від 02.02.2018 року.

9. Копію свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_2 серія НОМЕР_9 від 27.08.2013 року.

10. Витяг з реєстру територіальної громади солдата ОСОБА_1 від 23.04.2026 року.

11. Витяг з Єдиного реєстру боржників солдата ОСОБА_1 .

12. Довідка про те що громадяни ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 перебувають на утриманні солдата ОСОБА_1 .

13. Копію довідки Гайворонського відділу Державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області про те що за солдатом ОСОБА_1 не числиться виконавчих проваджень про стягнення аліментів.

14.Копію довідки багатодітної номер 03/06 від 03.04.2026 видана Управлінням соціального захисту населення Голованівської РВА.

Військова частина НОМЕР_1 на рапорт позивача надіслала відповідь №1038/7374 від 07.05.2026 в якій зазначено, що у позивача відсутні підтвердні документи відповідно до вищезазначеного переліку. Крім того, відсутні обставини, передбачені статтею 268 Сімейного кодексу України, унаслідок яких у нього виник би обов`язок утримувати падчерку та пасинків.

Надана позивачем довідка №101 від 01 квітня 2026 року, видана Хащуватським старостинським округом Гайворонської міської ради Кіровоградської області, не може бути прийнята до уваги як документ, що підтверджує факт перебування дітей на Вашому утриманні, оскільки Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам не надано повноважень щодо встановлення факту перебування дітей на утриманні. Встановлення такого факту належить до виключної компетенції суду.

Відповідно до вищенаведених підстав та вимог чинного законодавства помічником командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальником юридичної служби було накладено резолюцію «Не погоджено» на зазначений рапорт.

Позивач вважає відмову в задоволенні рапорту протиправною та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)

Пунктом 4 ч.3 ст.26 Закону передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитись з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Частиною третьою статті 11 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом частин першої та другої статті 15 Закону № 2402-III дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. За приписами ч. 1, 3 статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153, визначений Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Відповідно до п.п.13 п.5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції документами, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану) є:

- копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

- один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

- довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495 були затверджені зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у тому числі до Додатку 19 до Інструкції.

У Додатку 19 до Інструкції № 170 у новій редакції визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підстав, зазначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», окремо для кожної категорії військовослужбовців.

Міністерство оборони України в такий спосіб чітко регламентувало порядок звільнення з військової служби та усунуло можливість прямих командирів (начальників) військовослужбовця, уповноважених приймати рішення щодо звільнення чи відмови у звільненні з військової служби, свавільно тлумачити закон та на власний розсуд визначати перелік документів, необхідних та достатніх для звільнення зі служби.

Так, у підпункті 13 пункту 5 Додатку №19 визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме - у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану) подаються такі документи:

1) копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

2) один з документів: (1) копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або (2) копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або (3) рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або (4) письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або (5) рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

3) довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Отже, Додаток 19 до Інструкції №170 для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні військовослужбовця передбачає необхідність подання свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства особи, тобто підтвердження батьківства військовослужбовця щодо трьох і більше дітей; довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, для підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці; інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного військовослужбовця), що підтверджують факт визначення місця проживання дітей з одним із батьків.

Отже, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170 чітко визначений вичерпний перелік документів, які повинні бути долучені до рапорту про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач разом з рапортом подав копію паспорта громадянина України солдата ОСОБА_1 серії ID номер НОМЕР_4 від 13.12.2021 року; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 від 27.01.1999 року; копію військового квитка солдата ОСОБА_1 від 12.04.2025року серії НОМЕР_5 ; копію свідоцтва про шлюб між солдатом ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_6 від 11.11.2025 року номер НОМЕР_11; копію свідоцтва про смерть громадянина ОСОБА_7 від 11.05.2024 року номер НОМЕР_12; копію свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_4 серія НОМЕР_6 від 27.07.2015 року; копію свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_3 серія НОМЕР_7 від 23.02.2011 року; копію свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_5 серія НОМЕР_8 від 02.02.2018 року; копію свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_2 серія НОМЕР_9 від 27.08.2013 року; витяг з реєстру територіальної громади солдата ОСОБА_1 від 23.04.2026 року; витяг з Єдиного реєстру боржників солдата ОСОБА_1 ; довідка про те що громадяни ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 перебувають на утриманні солдата ОСОБА_1 ; копію довідки Гайворонського відділу Державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області про те що за солдатом ОСОБА_1 не числиться виконавчих проваджень про стягнення аліментів; копію довідки багатодітної номер 03/06 від 03.04.2026 видана Управлінням соціального захисту населення Голованівської РВА.

Водночас, за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов`язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

Це означає, що остаточне рішення (позитивне чи негативне) за рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби повинне було бути прийняте командиром військової частини НОМЕР_1 або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.

Суд погоджується з тим, що при вирішенні питання щодо звільнення військовослужбовця на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII встановленню підлягають обставини фактичного перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, а також підтвердження визначення місця проживання дітей з одним із батьків у випадках, коли батьки проживають окремо. Норми підпункту 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 прямо визначають перелік документів, якими підтверджуються такі обставини.

З огляду на це, військовослужбовець, який звертається з рапортом про звільнення з військової служби за вказаною підставою, повинен надати належні та допустимі докази, які підтверджують не лише факт батьківства щодо трьох дітей та відсутність заборгованості зі сплати аліментів, а й визначення місця проживання дітей з ним, або факт їх перебування на його утриманні у спосіб, передбачений Інструкцією №170.

Відповідно до довідки багатодітної сім`ї від 03.04.2026 року номер 03/06 виданої Управлінням соціального захисту населення Голованівської РВА згідно наказу Міністерства соціальної політики України від 18.03.24 року номер 102-Н що замінює посвідчення багатодітної сім`ї в якій зазначений як батько багатодітної сім`ї - ОСОБА_1 , мати багатодітної сім`ї - ОСОБА_8 , діти вказані у посвідченні -

ОСОБА_3 2011 р.н.

ОСОБА_2 2013 р.н.

ОСОБА_4 2015 р.н.

ОСОБА_5 2018 р.н.

Довідкою Хащуватського старостинського округу Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 01.04.2026 року №102 про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які зареєстровані та проживають в АДРЕСА_3 , дійсно перебувають на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч.2). Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4).

Відповідно до частини 1 ст.268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

В даному випадку неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є дітьми ОСОБА_8 (Спасібо ОСОБА_8 ), яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем по справі, а отже обов`язок по утриманню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 покладається, як на її матір так і на позивача по справі.

При цьому судом враховано, що батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 11.05.2024 року номер НОМЕР_12.

В контексті наведеного, суд доходить висновку, що обставини перебування на утриманні позивача більш ніж трьох дітей віком до 18 років знайшов своє підтвердження.

В свою чергу, наявність згаданого вище висновку начальника юридичної служби військової частини суд оцінює критично, адже вказана посадова особа не наділена повноваженнями приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця щодо його звільнення з військової служби. Зазначене свідчить про фактичну необґрунтовану бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи вимоги зобов`язального характеру, суд враховує зміст постанови Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17, де Верховний Суд зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 нерозгляду (невирішення) по суті рапорту ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 (в особі уповноваженого керівника) розглянути у визначений законом спосіб рапорт ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення по суті питання з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог в частині встановлення факту, що неповнолітні діти: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 уродженець с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_11 уродженець с.Хащувате,Гайворонською району Кіровоградської області; Знаходяться на утриманні ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_3 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, і у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.ч.1,2,7 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:

1) наказного провадження;

2) позовного провадження (загального або спрощеного);

3) окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Предметом спору у цій справі, серед іншого, є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановити факт що неповнолітні діти: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 уродженець с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_11 уродженець с.Хащувате,Гайворонською району Кіровоградської області; Знаходяться на утриманні ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_3 .

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що спірні правовідносини в цій частині позовних вимог стосуються підтвердження наявності або відсутності юридичного факту, які регламентована нормами Цивільного процесуального кодексу України, а тому даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене суд закриває провадження в справі в частині встановлення факту, що неповнолітні діти: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 уродженець с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_11 уродженець с.Хащувате,Гайворонською району Кіровоградської області; Знаходяться на утриманні ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_3 .

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №420/13863/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (АДРЕСА_4), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо встановлення факту, що неповнолітні діти: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 уродженка с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 уродженець с.Хащувате, Гайворонського району, Кіровоградської області; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_11 уродженець с.Хащувате,Гайворонською району Кіровоградської області; Знаходяться на утриманні ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 жителя АДРЕСА_3 ..

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (АДРЕСА_4), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду (невирішення) по суті рапорту ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) (в особі уповноваженого керівника) розглянути у визначений законом спосіб рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення по суті питання з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн(одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко