Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №521/9558/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/9558/26

Номер провадження 3/521/3148/26

П О С Т А Н О В А

ВСТУПНА ЧАСТИНА

м. Одеса, Україна

03 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі головуючого судді Гарського О.В., із секретарем судового засідання Тарєльнік А.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією за протоколом № 572/2026 року від 28.05.2026 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гагра, Абхазія, громадянки України, яка має вищу медичну освіту, незаміжня, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює в КНП «Міська клінічна лікарня № 1» лікарем-ендокринологом та є членом позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії з правами госпітальної, за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Сторони справи про адміністративне правопорушення, які приймали участь у судовому розгляді:

Прокурор – Сердюк М.О.

Захисник – адвокат Леонова О.В., особа у відношенні якої складено протокол ОСОБА_1

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлось особі у протоколі визнане суддею недоведеним.

1.1.З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді лікаря-ендокринолога КНП «Міська клінічна лікарня № 1», будучи залученою відповідно до наказу № 118-ОД від 08.04.2024 року до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії з правами госпітальної КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, являючись суб`єктом на якого поширюється дії ЗУ «Про запобігання корупції», несвоєчасно, 23.05.2026 року, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2024 рік, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

1.2.За даним фактом 28.05.2026 року уповноваженою особою органу поліції складено протокол № 572/2026 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

2. Позиції сторін у справі.

2.1.Прокурор в судовому засіданні просила визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні корупційного правопорушення та накласти на неї стягнення, передбачене санкцією статті.

2.2.Захисник – адвокат Леонова О.В. в судовому засіданні просила суд закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

2.3. ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила позицію захисника і просила суддю закрити провадження у справі.

3.Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

3.1.Дослідивши протокол та додані до нього матеріали, допитавши ОСОБА_1 , вислухавши думку захисника та прокурора, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, з наступних підстав.

3.2.У даному провадженні, судді необхідно було з`ясувати одне питання: 1) чи мало місце порушення вимог фінансового контролю в діях ОСОБА_1 у вигляді несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави?

3.3. ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що з 1996 року, близько 30 років працює в КНП «Міська клінічна лікарня № 1» на посаді лікаря-ендокринолога ендокринологічного відділу. Відповідно до наказу, 08.04.2024 року була залучена до позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії з правами госпітальної КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР. У зв`язку з чим, у 2025 року подавала декларацію за період 2024 року та була впевнена, що заповнила все вірно. Однак, 22.05.2026 року до лікарні прийшла уповноважена особа Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, взяла письмові пояснення у останньої та зазначила, що при заповненні декларації була допущена помилка, яка полягала у неправильному визначенні типу декларації. Також співробітник поліції сказав, що потрібно протягом декількох днів внести зміни у декларацію. Наступного дня, ОСОБА_1 внесла виправлену декларацію.

3.4.Під час перехресного допиту, суддею також встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у віці 55 років, незаміжня. Дітей немає, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

3.5.Даючи оцінку встановленим фактам і обставинам, суддя вважає, що ОСОБА_1 не порушила жодних вимог будь-якого закону. Виконуючи вимоги ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року, ОСОБА_1 24.03.2025 року подала декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Єдина її помилка стала в тому, що вона при подачі такої декларації у електронному реєстрі декларацій поставила позначку типу декларації «кандидат на посаду», замість типу декларації «щорічна». Аналіз вказаних декларацій дає змогу переконатись, що вказані декларації ідентичні як за формою так і за змістом. Графи повністю тотожні і мають однакову сутність.

3.6.Подача ОСОБА_1 декларації 23.05.2026 року за 2024 рік вже з правильною позначкою типу декларації «щорічна», не свідчить про те, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення або визнала факт будь-яких порушень закону. Це лише свідчить, що людина мало освідченна в тонкощах антикорупційного законодавства, яке регулює подачу декларацій.

3.7.Під час допиту ОСОБА_1 у судовому засіданні встановлено, що вона лікар з тридцятирічним стажем, яка повністю зосереджена на лікуванні людей. Вона не тільки не розуміє крючкодерства юристів, але й досить щиросердно зазначає, що була переконана у власних добросовісних діях протягом року. Лише коли 22.05.2026 року до неї прийшов поліцейський, вона дізналась що подала декларацію, але з невірним визначеним типом. Саме за порадою поліцейського вона повторно подала декларацію у 2026 році.

3.8.Таку пораду, сторона захисту сприйняла як провокацію, а самі дії співробітника поліції як недоброчесними, непрофесійними та такі, що застосовані до ОСОБА_1 з порушенням вимог законів. Можливо, що доводи сторони захисту і мають розумність та будуть почуті певною аудиторією. Натомість суддя не дає оцінку діям особи, яка склала протокол. Сфера компетенції судді обмежується пред`явленим протоколом.

3.9.Суддя не вважає, що склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 172-6 КУпАП виникає з моменту подачі особою нової (повторної) декларації або виправленої декларації. Порушення у даному випадку має місце, з моменту порушення вимог ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», тобто з моменту не подачі декларації.

3.10.Окрім того, потрібно зважати і на принцип права у латинському виразі «Nemo auditur perire volens» - «укр. Не слухають того, хто прагне своєї загибелі». За загальним змістом це означає, що суд не має вірити людині, яка обмовляє себе навмисно і намагається накликати на себе суворе покарання. Суспільство та закон захищають людину навіть від її власних саморуйнівних намірів, не дозволяючи використовувати правосуддя як засіб самогубства для людини чи застосування покарання.

3.11.У даному випадку, хоча і не було самообмови у ОСОБА_1 , сторона обвинувачення і сторона захисту сприйняла подачу повторної декларації у 2026 році як визнання своєї вини. Натомість для правосуддя це не має жодного значення, оскільки вина людини повинна бути доведена поза розумними сумнівами, належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватись на самообмовних показаннях.

3.12.Подальший логічний аналіз доказує, що доводи працівника поліції викладені в протоколі, не мають свого розумного підтвердження та не містять опис фактичного порушення закону.

3.13. ОСОБА_1 подала у встановлені у законі строки відповідну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави. А тому не має підстав вважати, що вона порушила умови Закону.

3.14.Рудольф Шлезінгер, в одній зі своїх видатних праць зазначав: «…..правові системи розмовляють різними мовами (різна термінологія, інститути), але стикаються з однаковими людськими та економічними проблемами. Розуміти право – це бачити не суху букву закону, а те, яку саме проблему цей закон намагається вирішити1.

3.15.Вже неодноразово мною проводилась думка у рішеннях2, що ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. У даному випадку, незаконне збагачення не у кримінально правовому аспекті, а як дії посадової особи, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

3.16.У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» (справа про корупційні правопорушення та введення в дію антикорупційних законів) від 06.10.2010 року № 1-27/2010, судом серед іншого проведена думка, що корупційна діяльність безпосередньо пов`язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов`язків. Зазначене може прирівнюватися до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховуванням, розкраданням чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи і яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.

3.17.Незаконне збагачення – передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.

3.18.Поліцією та прокуратурою не встановлені, наприклад, факти незаконного збагачення, або факт умисного зазначення невірної позначки типу декларації з метою приховати незаконні статки. Відповідно дії, що вчиненні ОСОБА_1 не можна навіть визнати малозначними з точки зору ст. 22 КУпАП. Такі дії на думку суду повністю відповідають закону, а невірність визначення помилки можливо віднести до неточності при подачі декларації. За змістом же держава отримала всі необхідні відомості про майно і доходи особи, яка повинна надати відповідні відомості у встановлені строки.

3.19.«Не від кого не можна вимагати, щоб він не робив помилок, але можна вимагати, щоб кожен, хто зробив помилку, негайно в ній зізнавався та її виправляв…»3 . Саме таке розумне твердження здійснено видатним юристом, засновником криміналістики ОСОБА_2 . Як зазначено вище, ОСОБА_1 переконливо була впевнена, що здійснила всі необхідні і достатні дії для подачі декларації. Відповідно у судді не має підстав ставити під сумнів доводи, що приведені ОСОБА_1 . При цьому суддя також враховує, що особа вперше подавала таку декларацію, що свідчить про відсутність досвіду у такій дії. Жодного консультанта та необхідного радника лікарня не має, відповідно подача декларації, було здійснено нею на власний розсуд.

3.20.Суддя вважає, що законодавець, встановлюючи вказану норму, навряд чи мав на меті переслідувати громадян України, суб`єктів декларування, виключно заради самого факту порушення вимог фінансового контролю або при умові допущення технічних помилок чи помилок механічного характеру. Очевидно, мета була зобов`язати всіх суб`єктів декларування дотримуватись обов`язку декларування свого майна і доходів, задля контролю способу життя.

3.21.Як встановлено суддею, ОСОБА_1 має вищу медичну освіту, загальний стаж роботи лікарем- ендокринологом складає – майже 30 років, бажає працювати і надалі. У комісії приймає участь з 08.04.2024 року. Живе суворо за кошти, що їй сплачує держава. Жодних порушень фінансового контролю до вказаного випадку та після нього не допускала. Відповідно можливо зробити висновок, що ОСОБА_1 сумлінний лікар, яка виконує свої професійні обов`язки добросовісно і дотримується встановлених вимог законів.

3.22.Таким чином, відповідаючи на поставлене вище у постанові питання, суддя зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. У даному випадку, негативна відповідь на питання про винність громадянки ОСОБА_1 виходить саме з позитивно встановленої невинності останньої, оскільки вона не порушила жодної норми закону. Вона подала декларацію у встановлені у законі строки. Невірна визначена позначка типу декларації для змісту декларування – не має жодного правового значення та не несе жодних юридичних наслідків. Доводи поліції та прокурора хибні і не мають не тільки юридичного підґрунтя але і створюють ілюзію добросовісної роботи у сфері боротьби з корупцією. Дана справа підлягає закриттю.

3.23.Закриваючи провадження по справі, з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 суддя не стягує судовий збір, з останньої, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.

3.24.При винесені постанови суддя керується ст. 247, 283, 284, 285 КУпАП.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.Висновки судді.

1.1.Провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

2.1.Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП та особою щодо якої її винесено.

2.2.Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

2.3.Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

2.4.Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

С У Д Д Я: О.В. Гарський

[1]Рудольф Б. Шлезінгер, «Порівняльне право: справи, текст, матеріали». 4-те видання, Мінеола, Нью-Йорк, 1980 р.

[2]Постанова від 3.11.2020 року Справа № 521/26256/20, Провадження № 3/521/6377/20.

[3]Ганс Гросс, «Порадник для судових слідчих як система криміналістики», 1908 р., Частина 1, арк. 24.

1 Рудольф Б. Шлезінгер, «Порівняльне право: справи, текст, матеріали». 4-те видання, Мінеола, Нью-Йорк, 1980 р.

2 Наприклад Постанова від 3.11.2020 року Справа № 521/26256/20, Провадження № 3/521/6377/20.

3 ОСОБА_3 , «Порадник для судових слідчих як система криміналістики», 1908 р., Частина 1, арк. 24.