Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №504/2922/21 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/2922/21

Провадження №2/504/849/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря - Ориник М.В.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про перебудову (у разі неможливості знесення) самочинної будівлі,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, яким просить суд зобов`язати ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельною ділянкою, площею 0.025 га за кадастровим номером 5122783200:02:001:2900 та будинком за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом його перебудови, а в разі неможливості – знесення за власний рахунок ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) будівлі позначеної під. літ. «Є» в Технічному паспорті від 24.11.2016 р. на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , зведеної із порушенням Державних будівельних норм і правил щодо розташування стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5122783200:02:001:2900 та будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) всі судові витрати.

В судовому засіданні представник позивач – адвокат Слаблюк В.М. позовні вимоги підтримав, і просив їх задовольнити з наступних підстав:

ОСОБА_1 є власницею житлового будинку та земельної ділянки (Кадастровий номер: 5122783200:02:001:2900) за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.

У серпні 2021 року користувачем суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 було почато перебудову (реконструкцію) будинку, який належить їй на праві власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

З приводу земельної ділянки суміжного користування виник спір з відповідачкою.

Так, як стверджує позивачка, відповідачка здійснює будівельні роботи з грубим порушенням встановлених державних будівельних та санітарних норм, будівельні роботи проводяться без дотримання встановлених санітарно-гігієнічних та інсоляційних норм.

Крім того, сусідка ОСОБА_2 не відступила 1 метр від межі суміжної земельної ділянки, що вказує на те, що не враховано виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівлі на територію суміжної ділянки позивачки.

Також позивач стверджує, що відстань між будинку позивачки до самочинної будівлі відповідачки складає близько 5 метрів, що є порушенням протипожежних вимог.

Зазначає, що самочинна будівля відповідачки розташована менше ніж 1 метр від межі земельної ділянки позивачки, що супроводжує атмосферні опади з будівлі відповідачки на земельну ділянку позивачки.

Таким чином, як на думку позивача, відповідач створює умови, що призводять до істотного порушення права користування власністю.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що не визнає позовні вимоги, оскільки вважає, що будь-яких будівельних робіт, які б передбачали розширення площі будинку, яка б могла призвести до зміни відстані до будинку або земельної ділянки позивача не здійснювала.

Зазначає, що доводи позивача, в частині того, що відповідачем порушуються будівельні норми та стандарти, не підтверджуються жодними доказами чи відповідними висновками уповноважених на те органів, та є лише безпідставними припущеннями позивача.

Вважає, що позивачем не наведено в чому саме є перешкода в користуванні земельної ділянки з боку відповідача.

Рух справи у суді:

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання.

02.09.2024 року суддею Добровим П.В. заявлено самовідвід від розгляду справи.

23.09.2024 року розпорядженням в.о. голови Комінтернівського районного суду Одеської області справу №504/2922/21 передано на розгляд до Березівського районного суду Одеської області, у зв`язку з тим, що під час здійснення повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, для розподілу справи №504/2922/21 не вистачило потрібної кількості суддів.

16.10.2024 року ухвалою Березівського районного суду Одеської області цивільну справу №504/2922/21 повернуто для розгляду до Комінтернівського районного суду Одеської області, оскільки Комінтернівським районним судом Одеської області не вичерпано всіх можливостей , передбачених процесуальним законом для формування складу суду для розгляду вказаної справи.

25.11.2024 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області суддею Барвенко В.К. прийнято до свого провадження цивільну справу №504/2922/21.

31.03.2025 року ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області призначено у цивільній справі № 504/2922/21 судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Комінтернівський районний суд Одеської області на Доброславський районний суд Одеської області.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 23.07.2026 року закрито підготовче провадження а справу призначено до судового розгляду.

Позиція суду:

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача та його представника, відповідача суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 476278 від 03 серпня 2001 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 71422213 від 24.06.2019 року позивач є власником житлового будинку і земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом встановлено, що згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним № 104491743 від 21.11.2017 року відповідач є власником житлового будинку і земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, реєстраційний номер документу: ОД 051210719961, 15.07.2021 року відповідач повідомила про початок будівельних робіт, а саме реконструкцію індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

З копії листа Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області від 06.05.2020 року № 02-13/603, вбачається, що в ході розгляду численних звернень, які надходили до сільської ради, відповідними фахівцями в межах компетенції вживалися заходи щодо проведення перевірок та надання відповідної правової оцінки діям з боку власників і користувачів будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 під час експлуатації їх, як будівель та споруд дошкільного закладу.

На виконання вимог Закону України «Про звернення громадян», сільською радою сформована робоча група з фахівців виконавчих органів Крижанівської сільської ради, задля проведення перевірки, за результатом якої встановлено, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5122783200:02:001:0568), має цільове призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що не відповідає фактичному використанню (порушення ст. 96, 103 Земельного Кодексу України щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням). Затвердженою документацією на місцевому рівні, а саме Генеральним планом с. Крижанівка Лиманського району Одеської області, на земельній ділянці за кадастровим номером 5122783200:02:001:0568 передбачена індивідуально-присадибна забудова, що також не відповідає фактичному використанню земельної ділянки (порушення вимог ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо забудови територій відповідно до вимог містобудівної документації).

Порушення вимог діючих Державних будівельних норм та містобудівного законодавства, а саме вимог ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», вимог ДБНВ.2.2-4:2018 «Заклади дошкільної освіти», вимог ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва», вимог ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» в частині норм при розміщені, забезпечення протипожежної та санітарної безпеки при будівництві та обслуговувані об`єкті дошкільних навчальних закладів.

Встановлена відсутність у власника земельної ділянки документів, які надають право виконувати підготовчі та будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_4 , а також документів, які б засвідчували введення в експлуатацію зазначеного об`єкту.

Згідно актів від 06 серпня 2021 року, складених сусідів позивача та відповідача, вбачається, що починаючи з 03 серпня 2021 року, на земельній ділянці за адресою позивача, яка є суміжною з зазначеними земельними ділянками, проводяться масштабні будівельні роботи по спорудженню другого поверху будівлі.

Спорудження зазначеної будівлі проводиться з недотриманням будівельних норм та правил.

Так, відстань до будівлі, що споруджується від межі земельної ділянки складає менше, ніж 1 метр.

При цьому відстань між належними особам будинками та спорудою, яка будується, близько 3,5 метрів.

Будівельні роботи здійснюються без влаштування будівельного майданчика, в наслідок чого з вітром на сусідні ділянки заносяться пил та будівельне сміття, будівельні роботи супроводжуються значним звуковим забрудненням (шумом), сторонніми запахами.

Згідно висновку експерта №009/26 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.04.2026 року під час реконструкції житлового будинку літ. «Є» допущено порушення вимог п. 15.2.2 Таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», оскільки фактична протипожежна відстань між будівлями становить 4,89 м при нормативно встановленій 8 м; порушено вимоги п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, оскільки відстань від будинку до межі суміжної земельної ділянки становить 0,83 м при нормативній відстані не менше 1,0 м; а також встановлено порушення вимог п. 4.1 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», оскільки реконструкція об`єкта не завершена, однак його перший поверх фактично експлуатується, територія будівельних робіт не огороджена, що створює загрозу життю, здоров`ю та безпеці дітей і працівників навчального закладу.

Відповідно до висновку експерта №005/2025 року судової будівельно-технічної експертизи від 24.06.2025 року, під час реконструкції житлового будинку літ. «Є» допущено порушення вимог п. 15.2.2 Таблиці 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», оскільки фактична протипожежна відстань між будівлями становить 4,89 м при нормативно встановленій 8 м; порушено вимоги п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, оскільки відстань від будинку до межі суміжної земельної ділянки становить 0,83 м при нормативній відстані не менше 1,0 м; а також встановлено порушення вимог п. 4.1 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», оскільки реконструкція об`єкта не завершена, однак його перший поверх фактично експлуатується, територія будівельних робіт не огороджена, що створює загрозу життю, здоров`ю та безпеці дітей і працівників навчального закладу.

Релевантні джерела права:

Правилами статей 316, 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Цивільне законодавство України визначає, що одним із способів захисту права власності є негаторний позов.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі 653/1096/16-ц, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2021р. по справі 906/554/18.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020р. у справі №911/1659/19.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на земельній ділянці, на відшкодування збитків, у випадках, передбачених законом, споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, зі змісту ст.ст.55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.76-81ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесені, крім іншого й: розпорядження землями територіальних громад; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 4 ст.376 ЦК України визначено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосуванням наслідків, в тому числі і шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі:

- істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,

- істотного порушення будівельних норм і правил.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Детальний аналіз наведених норм матеріального права дозволяє суду дійти висновку, що знесення нерухомості, побудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил (у тому числі при відсутності проекту) можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм та правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або, якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді коли використані усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення до відповідальності.

Зазначена позиція суду також ґрунтується на роз`ясненні, зазначеному у п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» - знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до роз`яснення п.24 зазначеної постанови пленуму знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012, роз`яснено, що позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові № 369/221/17 від 28.05.2020 при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові № 295/1866/18 від 05.02.2020 р., розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Протягом судового розгляду справи, відповідачем не надано буд-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що побудований на земельній ділянці будівлі позначеної під. літ. «Є» в Технічному паспорті від 24.11.2016 р. на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , не є самочинним будівництвом та при його побудові дотримано вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Суд вважає, що що позивачем доведено факт здійснення реконструкції спірного об`єкта з істотними порушеннями вимог п. 15.2.2 Таблиці 15.2 та п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а також п. 4.1 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», що свідчить про недотримання обов`язкових вимог будівельного законодавства.

Допущені порушення є істотними, порушують права позивача та не можуть бути усунуті шляхом перебудови об`єкта, у зв`язку з чим належним способом захисту є його знесення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 334 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про перебудову (у разі неможливості знесення) самочинної будівлі, -задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельною ділянкою, площею 0.025 га за кадастровим номером 5122783200:02:001:2900 та будинком за адресою: АДРЕСА_1 - шляхом його знесення за власний рахунок ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) будівлі позначеної під. літ. «Є» в Технічному паспорті від 24.11.2016 р. на будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (Адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (Адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко