Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №420/13944/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13944/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889”.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889” та з урахуванням виплачених сум.

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з червня 2016 року по травень 2019 року, проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ). Наказом командира НОМЕР_3 окремого батальйону охорони та обслуговування від 17 травня 2019 року №24 -РС він був звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2019 № 112 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В період проходження військової служби при виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки йому не нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60 % грошового забезпечення передбачена п.2 Постанови №161. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

24.06.2025 року судом зареєстровано від відповідача відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позову. При цьому, покликається на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення за нормами постанови КМУ № 704 з огляду на визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

08.04.2026 року на виконання ухвали суду від 25 березня 2026 року надано накази щодо проходження позивачем військової служби; довідку про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за 2016-2018 роки, у т.ч. грошова допомога для оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 25.03.2025 року зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дня отримання ухвали надати до суду належним чином засвідчені копії доказів, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у т.ч. докази виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки. Повторно зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом п`яти днів з дня отримання ухвали надати до суду належним чином засвідчені копії наказів щодо проходження позивачем військової служби ( включення до списків особового складу військової частини, звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини; довідку/інформацію про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за 2016-2018 роки, у т.ч. грошова допомога для оздоровлення; докази урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889” у складі виплаченої грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки, або підстави такого не урахування.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується зокрема

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2016 № 141, яким солдата військової служби за контактом ОСОБА_1 , який прибув із військової частини польова пошта НОМЕР_4 для подальшого проходження військової служби, зарахувати до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду водія 1 взводу охорони 2 роти охорони військової частини польова пошта НОМЕР_2 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за вакантною посадою, ВОС- 837037А, шпк “солдат”, 1998 р.н., НОМЕР_5 , оклад за посадою 530 грн. При цьому, наказано, виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 680% від посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2019 № 112, яким солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , водія 1 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого (демобілізованого) наказом командира НОМЕР_3 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) №24- РС від 17.05.2019 року, у запас за підпунктом "а" пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (у зв`язку із закінченням строку контракту), вважати, що справи та посаду здав, з 29.05.2019 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направити на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2016-2018 роки грошова допомога на оздоровлення у 2016 р. складає – 7110,40 грн., у 2017 році – 4486,00 грн., у 2018 році – 7632,35 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889» в період проходження військової служби при виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (надалі за текстом - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема, -

- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );

- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. ( ч.1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ).

07 листопада 2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, втратила чинність на підставі Постанови КМ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених Постановами КМ № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018), пунктом 1 якої передбачалось, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

22 вересня 2010 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, втратила чинність на підставі Постанови КМ № 704 від 30.08.2017 з урахуванням змін, внесених Постановами КМ № 1052 від 27.12.2017, № 103 від 21.02.2018), ( далі – Постанова № 889), якою

- установити щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; ( підпункт 1 пункту 1 Постанова № 889),

- військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; ( підпункт 1 пункту 1 Постанови № 889),

- граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення. ( пункт 2 Постанови №889)

15.11.2010 наказом Міністра оборони України № 595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 листопада 2010 р. за № 1194/18489, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 550 від 24.10.2016,, була затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі Інструкція № 595) якою передбачалось,

- винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. ( пункт 8 Інструкції № 595)

- розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. ( пункт 9 Інструкції № 595)

24 жовтня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” та з метою визначення порядку та умов виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди наказом Міністра оборони України № 550, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11 листопада 2016 р. за № 1470/29600, наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018, була затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі Інструкція № 550) якою передбачалось,

- до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). ( пункт 3 Інструкції №550)

- винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). ( пункт 5 Інструкції №550)

- винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. ( пункт 8 Інструкції №550)

- розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік. ( пункт 9 Інструкції №550)

- командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за: порушення статутних правил несення служби; особисті незадовільні показники командирської, бойової та мобілізаційної підготовки; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до поломок військової (спеціальної) техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров`ю військовослужбовців або інших осіб. Військовослужбовцям зменшується розмір винагороди згідно з наказами командирів (начальників) за той місяць, у якому були допущені ці порушення, або за місяць, у якому ці накази надійшли до військової частини. ( пункт 10 Інструкції №550)

Згідно п. 30.1 розділу XXX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (втратила чинність 20 липня 2018 року), затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 (далі – Інструкція № 260), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

VI. Оцінка та висновок суду

Аналіз наведених вище норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчить про те, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 у справі №825/997/17, Велика Палата Верховного Суду системно тлумачить викладені правові норми та звертає увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою звернення до суду з даним позовом є виплата позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки без урахування відповідачем при її обчисленні у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889”.

Як зазначає представник позивача в позові, ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою, якою просив здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням раніше виплачених сум.

Однак, дослідивши наявний в матеріалах справи лист в/ч НОМЕР_1 від 02.05.2025 року № 1505/ФЕС ОСОБА_1 було відмовлено щодо не виплати індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів, а не з питань, які стали підставо звернення до суду.

При цьому, на виконання ухвали суду від 25.03.2026 року позивачем не надано доказів, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у т.ч. докази виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки.

В свою чергу, наданий відповідачем відзив на позов від 24.06.2025 р., яким просить відмовити у задоволенні позову, не містить доводів та доказів щодо питань, які є предметом розгляду у даній справі.

Натомість, на виконання ухвали суду від 25.03.2026 року відповідачем надано Довідку від 07.04.2026 р. за № 594/ФЕС про нараховане та виплачене Позивачу грошове забезпечення за 2016 -2018 роки, з якої вбачається, що у період з червня 2016 по лютий 2018 року йому було нараховано та виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду, а також нараховано та виплачено грошову допомогу для оздоровлення у серпня 2016 року в сумі 4444,00 грн., у липні 2017 р – 4486,00грн., у липні 2018 року – 7632,35 грн.

При цьому, на виконання даної ухвали відповідачем не надано доказів урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889” у складі виплаченої грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки, або підстави такого не урахування.

З огляду на викладене, суд вирішує спірні правовідносини на підставі наявних у справі матеріалів та нижченаведені висновки Верховного Суду.

Суд зазначає, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2016 № 141, яким ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, наказано виплачувати йому додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

Так, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв постанову, якою з 01 жовтня 2010 року установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода, розширено. Зі змісту постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 у справі №522/2738/17.

Відповідно до змісту Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, було встановлення порядку грошового забезпечення. Зазначене повноваження Міністерства оборони України корелює із пунктами 1 інструкцій №550 та 595.

Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та постанови №889, а не інструкцій №595 та 550.

З наведених вище мотивів до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17 та від 07 липня 2022 року у справі №520/7308/21.

З огляду на вказані висновки Верховного Суду та враховуючи, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, суд доходить висновку, що виплачений позивачу розмір грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках підлягає перегляду і перерахунку з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошової забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159.

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Тож основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Вказане питання вже розглядалося Верховним Судом у постанові від 24 січня 2023 року у справі №200/10176/19-а, в якій сформульовано висновок про те, що оскільки позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації страхової виплати, то позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.

Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, слід врахувати, що відповідачем щодо спірного періоду дохід у вигляді недоотриманих сум грошової допомоги на оздоровлення не був нарахований та виплачений позивачу. Відповідно, за відсутності нарахованого доходу, компенсація такого доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати проводитися не могла. Отже вказані вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889” та з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна