Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №420/31612/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31612/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чумаченко Святослав Олександрович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.10.2022 по 13.11.2022 перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 13.11.2022, з урахуванням фактично виплачених сум;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за період з 01.10.2022 13.11.2022 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, починаючи нарахування і виплату компенсації з 01.10.2022 по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі, тобто, включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 06.08.2022 по 05.05.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

21.09.2022 позивач отримав вогнепальне осколкове поранення лівої надключичної ділянки, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №471 від 24.01.2023, виданою військовою частиною НОМЕР_1 . Окрім того, відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 №1790 від 28.09.2023 наслідки перенесеного вогнепального осколкового поранення лівого надпліччя з дефектом м`яких тканин у вигляді атрофічного шкіряного рубця; посттравматичного лівобічного брахіоплекситу з переважним ураженням лівого ліктьового та серединного нервів з парезом в лівій кисті, чутливими розладами, больовим синдромом, помірним порушенням функції лівої верхньої кінцівки, травма тяжкого ступеня – пов`язані із захистом Батьківщини. У зв`язку з таким пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та причинним зв`язком захворювання позивач перебував на лікуванні у наступні періоди: починаючи з 22.09.2022 по 14.10.2022 – у КНП ХОР ОГВВ, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2600.

Відповідно до висновку тимчасової військово-лікарської комісії КНП ХОР ОГВВ від 13.10.2022, оформленого довідкою, позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів. В подальшому позивач дійсно перебував у вказаній відпустці. Крім того, у вищенаведеній довідці встановлено, що травма пов`язана з проходженням військової служби, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Вогнепальне сліпе осколкове поранення м`яких тканин лівого надпліччя від 21.09.2022, тобто, встановлено причинно-наслідковий зв`язок захворювання із пораненням тяжкого ступеню, що пов`язане із захистом Батьківщини.

Оскільки травма, яку отримав позивач 21.09.2022 пов`язана із захистом Батьківщини та є пораненням тяжкого ступеню, то відповідно до п.11 розділу XXXIV наказу МОУ №260 від 07.06.2018 про затвердження «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам» у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн, також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії – за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

14.07.2025 представник позивача звернувся до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, де просив надати інформацію щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за такі періоди: починаючи з 22.09.2022 по 14.10.2022; надати інформацію щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та перебуванням у відпустці за станом здоров`я відповідно до висновку тимчасової військово-лікарської комісії КНП ХОР ГВВ від 13.10.2022; надати розрахунок, яким чином обчислювалась додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та перебуванням у відпустці за станом здоров`я.

Листом №815/7781 від 10.08.2025 повідомлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 №225 позивача було в наказ про виплату додаткової винагороди за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 в розрахунку 100 000 грн. Відповідно кошти за вересень 2022 року були зараховані військовою частиною НОМЕР_1 на особовий рахунок позивача 29.10.2022. Щодо іншого спірного періоду за жовтень 2022 року зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2022 №239 позивача було в наказ про виплату додаткової винагороди за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в розрахунку 30 000 грн. Відповідні кошти за вересень 2022 року були зараховані військовою частиною НОМЕР_1 на особовий рахунок позивача 19.11.2022. Окремо зазначено, що військова частина НОМЕР_1 з жовтня 2022 року по серпень 2025 року не мала у своєму розпорядженні будь-яких документів медичного характеру щодо проходження лікування позивачем, а тому і не мала правових підстав для здійснення відповідних виплат.

На переконання позивача вищенаведена відповідь військової частини НОМЕР_1 підтверджує допущену бездіяльність щодо нерахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у зв`язку з перебуванням на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я, у зв`язку з чим звертається з даним позовом.

Ухвалою від 22.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Станом на дату розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не надав.

З врахуванням викладеного, суд розглядає справу на наявними в ній матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 06.08.2022 по 05.05.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

21.09.2022 позивач отримав вогнепальне осколкове поранення лівої надключичної ділянки, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №471 від 24.01.2023, виданою військовою частиною НОМЕР_1 .

Окрім того, відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 №1790 від 28.09.2023 наслідки перенесеного вогнепального осколкового поранення лівого надпліччя з дефектом м`яких тканин у вигляді атрофічного шкіряного рубця; посттравматичного лівобічного брахіоплекситу з переважним ураженням лівого ліктьового та серединного нервів з парезом в лівій кисті, чутливими розладами, больовим синдромом, помірним порушенням функції лівої верхньої кінцівки, травма тяжкого ступеня – пов`язані із захистом Батьківщини. У зв`язку з таким пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та причинним зв`язком захворювання позивач перебував на лікуванні у наступні періоди: починаючи з 22.09.2022 по 14.10.2022 – у КНП ХОР ОГВВ, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2600.

Відповідно до висновку тимчасової військово-лікарської комісії КНП ХОР ОГВВ від 13.10.2022, оформленого довідкою, позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Крім того, у вищенаведеній довідці встановлено, що травма пов`язана з проходженням військової служби, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Вогнепальне сліпе осколкове поранення м`яких тканин лівого надпліччя від 21.09.2022, тобто, встановлено причинно-наслідковий зв`язок захворювання із пораненням тяжкого ступеню, що пов`язане із захистом Батьківщини.

14.07.2025 представник позивача звернувся до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом, де просив надати інформацію щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за такі періоди: починаючи з 22.09.2022 по 14.10.2022; надати інформацію щодо виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та перебуванням у відпустці за станом здоров`я відповідно до висновку тимчасової військово-лікарської комісії КНП ХОР ГВВ від 13.10.2022; надати розрахунок, яким чином обчислювалась додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та перебуванням у відпустці за станом здоров`я.

Листом №815/7781 від 10.08.2025 повідомлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 №225 позивача було в наказ про виплату додаткової винагороди за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 в розрахунку 100 000 грн. Відповідно кошти за вересень 2022 року були зараховані військовою частиною НОМЕР_1 на особовий рахунок позивача 29.10.2022, що підтверджується довідкою №133/6281-1. Щодо іншого спірного періоду за жовтень 2022 року зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2022 №239 позивача було в наказ про виплату додаткової винагороди за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 в розрахунку 30 000 грн. Відповідні кошти за вересень 2022 року були зараховані військовою частиною НОМЕР_1 на особовий рахунок позивача 19.11.2022. Окремо зазначено, що військова частина НОМЕР_1 з жовтня 2022 року по серпень 2025 року не мала у своєму розпорядженні будь-яких документів медичного характеру щодо проходження лікування позивачем, а тому і не мала правових підстав для здійснення відповідних виплат.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закон № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх з службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошеве та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Згідно з приписами пункту 12 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Судом встановлено, що дійсно 21.09.2023 позивач одержав вогнепальне осколкове поранення лівої надключичної ділянки.

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

Командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку №471 від 24.01.2023 про обставини травми, отриманої позивачем.

Відповідно до довідки тимчасової військово-лікарської комісії від 13.10.2022 на підставі статті 81 графи II розкладу хвороб позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Позивач проходив лікування починаючи з 22.09.2022 по 14.10.2022 – у КНП ХОР ОГВВ, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №2600.

Судом встановлено, що позивач проходив лікування в закладах охорони здоров`я після поранення, а відтак має право на виплату додаткової винагороди у збільшеної до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні.

Таким чином, позивач має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачу не було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу збільшену до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 по 13.11.2022.

Щодо нарахуваня та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за період з 01.10.2022 13.11.2022 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статтей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).

Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6 Закону № 2050-ІІІ).

Відповідно до п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, грошове забезпечення).

Згідно ст.ст. 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період не виплати доходу; виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні приписи містяться і у п. 5 Порядку № 159, в якому зазначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, розрахунок та виплата компенсації здійснюється одночасно при виплаті заборгованості доходу, який не має разового характеру.

У зв`язку з цим суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у справі № 280/8933/24, відповідно до яких:

- оскільки пунктом 2 розділу І Порядку № 260 чітко визначено, що виплачена позивачу додаткова грошова винагорода має одноразовий характер, то немає підстав для застосування у цій справі приписів Закону № 2050-ІІІ та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідної додаткової винагороди;

- додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.10.2022 року по 13.11.2022 року перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.10.2022 року по 13.11.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний