Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №400/4648/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 р. № 400/4648/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та незаконними, визнання недійсним та скасування висновку ВЛК,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

- визнати незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним та таким що підлягає скасуванню висновок ВЛК, що був проведений з порушенням ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою від 04.05.2026 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.04.2026 року позивач прибув до Первомайського районного відділу поліції ГУНП в миколаївський області, так як він звільнився з місця покарання та кожного тижня з`являвся на відмітку до райвідділу поліції. Але звідки він не вийшов, так як прибули працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 ,застосували до нього силу и привезли до приміщення ТЦК проти його волі. ВЛК він не проходив, йому було повідомлено, що його відправляють до військової частини згідно мобілізаційного розпорядження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та є порушником військового обліку (не став на військовий облік відповідно до ч.3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Позивач ці вимоги закону не виконав та, відповідно, 14.04.2026 року був направлений на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої його визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК № 2026-0414-1822-4225-8 від 14.04.2026 року. Законодавством чітко визначено порядок та процедуру оскарження постанови ВЛК. Так, у судовому порядку можуть оскаржуватись лише рішення Регіональних ВЛК та Центральної ВЛК. Станом подачу позову довідка ВЛК № 2026-0414-1822-4225-8 від 14.04. 2026 року позивачем відповідно до пункту 3.13 розділу І наказу МО України № 402 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» не оскаржувалася.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до Довідки про звільнення серії МИК № 017006 ОСОБА_1 відбував покарання в установах Державної кримінально- виконавчої служби по 25.04.2022 року.

14.04.2026 року, під час проведення спільних заходів мобілізації групою оповіщення, яка складалась з представників ІНФОРМАЦІЯ_3 та Національної поліції, було зупинено громадянина ОСОБА_1 та супроводжено (доставлено) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як порушника військового обліку (не став на військовий облік відповідно до ч. 3, ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») що підтверджується довідкою про доставлення (супроводження) громадянина до ТЦК та СП.

Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 та з`ясування всіх обставин відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 було складено протокол № 260 від 14.04.2026 року про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме змінив місце проживання з АДРЕСА_3 , на АДРЕСА_4 , і не став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ч. 3, ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» . Що підтверджується протоколом та поясненнями до протоколу № 260 від 14.04.2026 року. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 та керуючись ст.ст. 22, 34, 247 КУпАП, постановив справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити, що підтверджується постановою про закриття справи про адмінінстративне правопорушення.

Позивач пройшов ВЛК, що підтверджується направленням на проходження ВЛК від 14.04.2026 року та довідкою ВЛК № 2026-0414-1822-4225-8 від 14.04.2026 року, за результатами якого згідно протоколу № 2026-0414-18223-4225-8 був визнаний придатним до військової служби по гр. ІІ ст., 30в наказ МО України від 14.08.2008 року № 402. Після проходження медичного огляду, за результатами якого військовозобов`язаний ОСОБА_1 , був визнаний придатним до військової служби, на підставі чого був призваний 14.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» до в/ч НОМЕР_1 та згідно відомостей АІТС «ОБЕРІГ», де перебуває на військовому обліку. Згідно поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.04.2026 року № 998, військовозобов`язаний ОСОБА_1 направлений у складі команди « НОМЕР_1 » в розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 та зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись із вищевказаним діями відповідача ,наказом про мобілізацію рішенням військово-лікарської комісії, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд зазначає наступне:

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.11.1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі – Закон № 2801) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Частиною 1 ст. 70 Закону № 2801 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно ч. 10 ст. 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Положення № 402).

Згідно з абз. 1 – 7 п. 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі – ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) – дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі – ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Згідно з положеннями пп. 2.5.1, 2.5.4 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать:

госпітальні ВЛК;

гарнізонні ВЛК;

ЛЛК;

ВЛК Десантно-штурмових військ;

ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України;

ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;

ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Як передбачено пп. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно з пп. 2.3.5 п. 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до пп. 2.4.5, 2.4.6 п. 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп. 2.4.10 п. 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до пп. 2.8.1, 2.8.2 п. 2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Згідно з пп. 2.8.3, 2.8.4 п. 2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пп. 1.2 глави 1 розділу I, п. 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

Водночас згідно з п. 3.2, 3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пп. 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Аналіз наведених вище норм Положення № 402 вказує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І цього Положення, зокрема з метою визначення ступеня придатності до військової служби. За результатами огляду вказані комісії приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема ВЛК регіону, до повноважень яких віднесено розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати осіб, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти осіб на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Суд встановив, що позивач 14.04.2026 року пройшов медичний огляд позаштатною постійно діючою ВЛК при КНП «Первомайська центральна районна лікарня» ПМР, результати якого оформлені довідкою військово-лікарської комісії від 14.04.2026 року 2026-0414-1822-4225-8, із висновком про придатність позивача до військової служби.

Позивач стверджує, що ВЛК не проходив тому оскаржувана довідка військово-лікарської комісії протиправна.

У аспекті цього суд зазначає, що норми Положення № 402 не передбачають право особи, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК (у розглядуваній ситуації - Позаштатної постійно діючої ВЛК при КНП «Первомайська центральна районна лікарня» ПМР) у судовому порядку.

Так, згідно з Положенням № 402 у разі незгоди із постановами позаштатних ВЛК особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення позаштатної ВЛК.

Своєю чергою, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд особи.

Дії/бездіяльність чи рішення ВЛК регіонів можуть бути оскаржені у ЦВЛК або у судовому порядку.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що перевірка рішень позаштатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402, під час проведення медичного огляду особи, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК.

Утім, в матеріалах розглядуваної справи відсутні докази звернення позивача зі скаргою на рішення позаштатної ВЛК (довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2026 року № 2026-0206-1121-3004-0) до ВЛК вищого рівня (ВЛК регіону чи ЦВЛК).

Цю обставину підтвердив відповідач у відзиві на позовну заяву.

Суд також наголошує, що своєю ухвалою від 23.03.2026 року суд запропонував позивачу подати до суду докази оскарження спірної довідки військово-лікарської комісії від 06.02.2026 року № 2026-0206-1121-3004-0 в позасудовому порядку до ВЛК відповідно до ієрархічного підпорядкування, визначеного Положенням № 402, однак таких доказів позивач суду не надав.

За вказаних обставин у спірних правовідносинах остаточного рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку, стосовно придатності позивача до військової служби, ВЛК вищого рівня (ВЛК регіону чи ЦВЛК) не прийнято.

Тож, звернувшись із позовом до суду про скасування постанови позаштатної ВЛК, позивач не дотримав всіх вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.

Звідси, звернення позивача із цим позовом до суду не відповідає порядку оскарження, встановленому Положенням № 402, яким передбачено, що у судовому порядку оскаржуються постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК, у той час, як постанови ВЛК районного ТЦК та СП (позаштатної ВЛК) оскаржуються саме в позасудовому порядку.

Ураховуючи вищезазначене, беручи до уваги невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права встановленому Положенням № 402 порядку оскарження рішень позаштатної ВЛК, суд доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ВЛК від 14.04.2026 року 2026-0414-1822-4225-8 належить відмовити.

Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися зі скаргою на рішення ВЛК (довідки військово-лікарської комісії від 14.04.2026 року 2026-0414-1822-4225-8) до ВЛК вищого рівня (ВЛК регіону чи ЦВЛК), що відповідатиме наведеним вище приписам Положення № 402.

Щодо позовних вимог визнати протиправним дії відповідача та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача суд зазначає:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232, частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За приписами ч. 7 ст. 1 Закону № 2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі – територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі – Закон № 389).

Згідно із ст. 1 Закону № 389 воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі – Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 37 Закону № 2232 врегульовано питання щодо взяття на військовий облік, а також зняття та виключення з нього.

18.05.2024 року також набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі – Порядок № 560).

Пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2232 персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 1487).

Відповідно до п. 15 Порядку № 1487, взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі – органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; відомості про декларування/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами для військовозобов`язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Відповідно до п. 22 Порядку № 1487, взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно п. 79 Порядку № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року № 1951-VIII (далі – Закон № 1951) визначено, що реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Суд звертає увагу, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

За таких обставин, суд не знайшов підтвердження протиправності дій відповідача та підстав для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача.

А отже, підстави для задоволення позову у даній частині вимог відсутні.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зміст позовних вимог, системний аналіз положень чинного законодавства України та докази, зібрані у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про: визнання незаконними та протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 ; визнання недійсним та таким, що підлягає скасуванню висновку ВЛК, що був проведений з порушенням ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.08.2026 року.

Суддя О.В. Малих