Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №400/5427/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 р. № 400/5427/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14.04.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року у розмірі 32403,02 грн; зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку 14.04.2026 року по виплаті індексації грошового забезпечення з 31.08.2016 року по 28.02.2018 року з врахуванням базового місяця січень 2008 року, у розмірі 32403,02 грн включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 провадження №11-1329 апп18 та постанові Верховного суду від 30.04.2024 року у справі № 400/8493/23 адміністративне провадження № К/990/11549/24.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні.Тому повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку: ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 31.08.2016 по 21.12.2018 та перебував на

всіх видах забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2018 № 309 позивача з 21.12.2018 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та направлено для подальшого проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 по справі № 400/6933/25 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 31.08.2016 по 28.02.2018 року з розрахунку базового місяця січня 2008 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

На виконання рішення суду відповідач 14.04.2026 р. перерахував на картковий рахунок позивача 32453,02 грн.

16.04.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповіді на заяву від відповідача позивач не отримував.

Спірні правовідносини склалися щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом. Згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець у день звільнення зобов`язаний провести з працівником повний розрахунок.

Відповідно до статті 116 КЗпП України всі належні працівникові суми виплачуються у день звільнення.У разі невиплати таких сум у строки, визначені законом, стаття 117 КЗпП України передбачає спеціальний вид відповідальності роботодавця у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки (з урахуванням чинної редакції цієї статті та встановлених законом обмежень).

Суд зазначає, що Верховний Суд у численних постановах сформував правову позицію, відповідно до якої положення статей 116– 117 КЗпП України застосовуються також до правовідносин, пов`язаних із проходженням військової служби, якщо спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, що індексація грошового забезпечення є складовою належного військовослужбовцю грошового забезпечення, а тому її несвоєчасна виплата означає, що остаточний розрахунок при звільненні проведений не був.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з несвоєчасним проведенням відповідачем остаточного розрахунку при звільненні позивача з військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що наказом командира військової частини позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 21.12.2018. Разом з тим у день звільнення відповідач не виплатив позивачу всі належні суми грошового забезпечення, оскільки індексація грошового забезпечення була виплачена лише 14.04.2026 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/6933/25.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від роботодавця, провадиться в день звільнення.Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця у разі невиплати належних сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Спеціальне законодавство, яке регулює проходження військової служби, не містить норм, що встановлюють відповідальність за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при звільненні військовослужбовців. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 116– 117 КЗпП України, що неодноразово підтверджено Верховним Судом. Суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому її невиплата у день звільнення свідчить про непроведення повного розрахунку.

Отже, остаточний розрахунок із позивачем був проведений лише 14.04.2026, коли відповідач фактично виплатив належну індексацію.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що індексацію виплачено лише на виконання судового рішення, а тому стаття 117 КЗпП України не підлягає застосуванню.

Предметом розгляду у даній справі не є повторна перевірка правомірності нарахування індексації.Такі обставини вже встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України повторному доказуванню не підлягають.

Предметом цього спору є виключно питання відповідальності відповідача за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку. Сам факт того, що виплата здійснена на виконання рішення суду, не змінює моменту фактичного проведення остаточного розрахунку, який пов`язується саме з днем виплати всіх належних звільненому військовослужбовцю сум.

Аналогічний висновок неодноразово викладено Верховним Судом.

Не можуть бути прийняті судом доводи відповідача щодо відсутності його вини. Відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний характер та спрямована на захист права особи на своєчасне отримання належних при звільненні виплат.

Тому саме по собі посилання відповідача на існування судового спору не звільняє його від обов`язку компенсувати наслідки несвоєчасного проведення остаточного розрахунку.Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, відповідно до яких механізм, передбачений статтею 117 КЗпП України, не має карального характеру.

Визначаючи розмір компенсації, суд повинен виходити із принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи: розмір простроченої заборгованості;

тривалість затримки; причини виникнення спору; співвідношення невиплачених сум до загального обсягу виплат, належних при звільненні; поведінку сторін.

Крім того, суд враховує зміни, внесені Законом України №2352-ІХ до статті 117 КЗпП України, відповідно до яких період, за який підлягає стягненню середній заробіток, обмежений шістьма місяцями.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню не в повному обсязі, а з урахуванням чинної редакції статті 117 КЗпП України, Порядку №100 та правових висновків Верховного Суду щодо принципу співмірності.

Оцінюючи доводи сторін у їх сукупності, суд виходить із того, що право позивача на отримання індексації грошового забезпечення встановлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили та було виконано відповідачем лише14.04.2026.

Отже, саме 14.04.2026 є днем проведення остаточного розрахунку при звільненні позивача.

До цього моменту відповідач не виконав у повному обсязі обов`язку щодо виплати всіх належних позивачу сум, тому бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації, передбаченої статтею 117 КЗпП України, є протиправною.

Разом із тим суд звертає увагу, що після набрання чинності Законом України №2352-ІХ статтю 117 КЗпП України викладено у новій редакції, відповідно до якої середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки підлягає стягненню не більш як за шість місяців. Оскільки із відповідним позовом позивач звернувся після набрання чинності зазначеними змінами, при вирішенні спору підлягає застосуванню саме чинна редакція статті 117 КЗпП України. Крім того, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, не повинно призводити до явно неспівмірного покладення відповідальності на роботодавця. Визначаючи розмір такого відшкодування, необхідно враховувати характер порушення, розмір несвоєчасно виплаченої суми, тривалість затримки та інші обставини справи.

З огляду на це суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права є: визнання протиправною бездіяльності відповідача; зобов`язання відповідача здійснити

нарахування та виплату середнього грошового забезпечення відповідно до статті 117 КЗпП України, Порядку №100 з урахуванням обмеження шістьма місяцями.

Разом із тим вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за весь заявлений період задоволенню не підлягає, оскільки суперечить чинній редакції статті 117 КЗпП України.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, по день фактичного проведення остаточного розрахунку 14 квітня 2026 року, але не більш як за шість місяців, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній на момент виникнення права на відповідне відшкодування, та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко