Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №638/13380/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа638/13380/24

Провадження № 1-кп/638/795/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Харкова обвинувальний акт у кримінальному проваджені за № 12024221070000645 від 11.05.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мала Комишуваха Ізюмського району Харківської області, з середньою освітою, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 України не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 , контактний телефон: НОМЕР_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбачуваного ч. 1 ст. 263 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 в листопаді 2023 року (більш точного часу та дати під час досудового розслідування встановити не надалось можливим), перебуваючи на колишніх позиціях військових рф поблизу с. Мала Комишуваха, Ізюмського району, Харківської області, де в період тимчасової окупації м. Ізюм та Ізюмського району Харківської області дислокувалися військові рф, знайшов металеву коробку, з маркуванням на ній «7,62 ЛПС гж, P56-89-188, ВТ65/87С» з 440 шт. патронами, а також предмети, схожі на трубчастий артилерійський порох загальною вагою приблизно 100 кг, які, не маючи передбаченого та установленого чинним законодавством дозволу, всупереч вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (зі змінами та доповненнями), діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, реалізуючи злочинний умисел на придбання, перенесення та зберігання вибухових речовин, бойових припасів, переніс за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , та зберігав до 10 травня 2024 року. Співробітниками Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за участю понятих та спеціалістів - вибухотехніків 10 травня 2024 року в період часу з 13 годин 04 хвилин по 14 годину 15 хвилин під час проведення огляду місця події (за правилами обшуку) з дозволу користувача домоволодіння ОСОБА_4 на території приватного домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: трубчастий артилерійський порох загальною вагою приблизно 100 кг, який згідно висновку експерта № CE-19/121-24/13929-ФХВР від 28.08.2024 є вибуховою речовиною метальної дії - нітроцелюлозним (бездимним) двохосновним порохом, що здатний до хімічного перетворення шляхом швидкого згорання з ефектом вибуху при знаходженні його в замкнутому просторі та металеву коробку, з маркуванням на ній «7,62 ЛПС гж, Р56-89-188, BТ65/87С» з 440 шт. патронами, які згідно висновку експерта № CE-19/121-24/13747-БЛ від 23.05.2024 є боєприпасами калібру 7,62?54R, є бойовими гвинтівковими патронами, що призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (гвинтівки, карабіни, кулемети), виготовлені промисловим способом (виробництво СРСР).

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання, перенесення, зберігання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбачуваного ч. 1 ст. 263 КК України визнав в повному обсязі, все викладене в обвинувальному акті підтвердив, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і про обставини вчинення інкримінованих йому злочину пояснив так, як це викладено в цьому вироку, пояснив, що порох мав намір використовувати для розпалювання печі.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення (злочинів), пояснюють мотиви скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України, вважала, що достатнім для виправлення обвинуваченого буде покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.

Враховуючи, що ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, не оспорював обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме як придбання, перенесення, зберігання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Обираючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, розлученого, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, є учасником бойових дій, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони.

Обставинами, що пом`якшують покарання по справі є щире каяття обвинуваченого, який визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, дав правдиві показання, щиро жалкував про вчинене, негативно оцінював вчинені ним злочин, продемонстрував готовність понести заслужене покарання, а також те, що обвинувачений є учасником бойових дій та отримав тяжке поранення.

Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

За таких обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для його виправлення, а також попередження вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 75 КК України суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи те, що наявні обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відсутність тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення, відсутність шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає можливим звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки ОСОБА_4 може виправитись без реального відбуття покарання.

Запобіжний захід, обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Підстави для застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ст. ст. 96-1, 96-2 КК України – відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати вирішити відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати про притягненню експерта.

Згідно довідки щодо проведення судово-балістичної експертизи № СЕ-19/121-24/13747-БЛ від 23.05.2024, дані витрати становлять 2271 грн. 84 коп. та довідки щодо проведення судової вибухово – технічної експертизи № СЕ-19/121-24/13929-ФХВР від 28.05.2024, дані витрати становлять 3029 грн. 12 коп., що разом складають 5300 грн. 96 коп., які повинні бути стягнуті на користь держави.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 5 300 (п`ять тисяч триста) грн. 96 коп.

Речові докази: 2 гранатометні постріли ПГ-7С, 1 корпус гранати Ф-1 вважати знищеними згідно акту знищення (знешкодження) вибухових матеріалів або таких, що їх нагадують № 628A3/XK-2024 від 11.05.2024.

Речові докази: предмети ззовні схожі на трубчастий артилерійський порох загальною вагою приблизно 100 кг; металева коробка, ймовірно, з вмістом боєприпасів з маркуванням на ній «7,62 ЛПС гж, Р56-89-188, ВТ65/87С, 440 шт.», які перебуває на зберіганні у військовій частині НОМЕР_3 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №186-р «Про передачу майна для потреб Збройних Сил» від 26.02.2022 – звернути на користь держави та передати на потреби Збройних сил України, а у разі відсутності такої потреби – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1