Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №941/765/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/765/26

Провадження № 2/941/727/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове Кіровоградської областіцивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Черниш Тетяна Іванівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом, мотивуючи це тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача та відповідача ОСОБА_2 та чоловік відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач, як спадкоємець першої черги, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (день його смерті), звернувся до державного нотаріуса Жовтоводської державної нотаріальної контори Водолазької Т.Ф. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, на підставі чого було заведено спадкову справу, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок, оскільки крім нього, є інший спадкоємець 1-ої черги ОСОБА_2 , яка не подала заяву про прийняття спадщини, але має однакове зареєстроване місце проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому представник позивача просить суд визнати за позивачем право власності на спадкове майно батька – житловий будинок.

Представник позивача судове засідання не з`явилась, однак поданою заявою просила суд провести судове засідання без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, однак поданими заявами просили суд провести судове засідання без їх участі, з позовом згідні.

Суд, дослідивши документи справи вважає, що позов слід задовольнити з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Вільногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 16.07.2024 року.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними дітьми померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтоводської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області 09.01.1996 року, та свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації летів громадянського стану виконкому Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області 28.08.1998 року.

Відповідач ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серія НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Жовтоводської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області 02.12.1994 року.

ОСОБА_4 на момент своєї смерті мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із покійним ОСОБА_4 за вказаною адресою були зареєстровані його діти: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою № 248 від 01.05.2026 р., виданою Відділом ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жовтоводської міської ради. При цьому, проживав із померлим ОСОБА_4 на день його смерті тільки позивач ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , хоч і була зареєстрована з ОСОБА_4 за однією адресою, але з 2022 року і на час відкриття спадщини, постійно проживала окремо від спадкодавця ОСОБА_4 , спільне господарство із покійним не вела, похованням батька не займалась, на його похорон не приїжджала, що підтверджується відповідним актом про непроживання ОСОБА_2 від 01.05.2026 року, підписаним сусідами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та посвідченим головним спеціалістом Відділу ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Ситник В.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема, жилий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

31.07.2024 року позивач, як спадкоємець першої черги, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (день його смерті), звернувся до державного нотаріуса Жовтоводської державної нотаріальної контори Водолазької Т.Ф. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

31.07.2024 року на підставі заяви позивача вказаним нотаріусом було заведено спадкову справу № 213/2024, яку зареєстровано у Спадковому реєстрі за номером 72773850, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77827224 від 31.07.2024 року.

Відповідач ОСОБА_2 на час відкриття спадщини постійно разом з батьком не проживала, хоч і була зареєстрована з ним за однією адресою, у встановлений законом строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не зверталась, оскільки не мала та не має такого наміру, своєчасно спадщину не прийняла.

05 травня 2026 року з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, яке залишилось після смерті батька, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса, яким заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , однак того ж дня позивач отримав роз`яснення про те, що видати йому свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_4 не має можливості, оскільки окрім нього, є інший спадкоємець 1-ої черги, яка не подала заяву про прийняття спадщини, але має однакове зареєстроване місце проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується листом «Про надання інформації» від 08.05.2026 року № 172/02-14 державного нотаріуса Жовтоводської державної нотаріальної контори Водолазької Т.Ф.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено положеннями ст. 1216 ЦК України.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом. Частиною 1 та 2 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

На підставі ч. З статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від ЗО травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Отже, для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України, є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

У Постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 провадження № 61-39308св18) зроблено висновок про те, що державна реєстрація спадкоємця у житлі сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.

Таким чином, саме постійне проживання зі спадкодавцем на час смерті, а не реєстрація місця проживання, є підставою для спадкування.

Отже, ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_4 була зареєстрована з останнім за однією адресою, але з 2022 року з ним не проживала, у тому числі не проживала і на час відкриття спадщини після смерті свого батька. Сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не свідчить відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

За таких умов, відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги, не проживаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановлено ст. 1270 ЦК України, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подала, тому може вважатися такою, що не прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності.

На підставі викладеного та враховуючи те, що позивач, як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті батька, звернувся із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса, набув право на спадкове майно в порядку спадкування, на даний час користується всім спадковим майном, але юридично не може оформити свої спадкові права, оскільки в позасудовому порядку не може успадкувати все спадкове майно, інших спадкоємців, які претендують на вказане спадкове майно немає, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Вказані правовідносини регулюються ст.ст.16,328,392,1216,1217,1218,1261, 1220,1221,1223,1268,1969,1270,1272 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 263,264,265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати заОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя С.І.Колесник