Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №405/3646/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/3646/25

1-кп/405/174/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кропивницький

Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кропивницького кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121130000286 від 07.05.2025 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Розлива, Новомиргородського району, Кіровоградської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, яка працює в Кіровоградській обласній науковій бібліотеці ім. Чижевського на посаді бібліотекара, не одруженої, немаючої утриманців, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

за участю:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

захисників обвинуваченої ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченої ОСОБА_4

встановив:

04.04.2025 приблизно о 07:30 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала за місцем мешкання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на кухні загального користування разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, виник умисел на спричинення потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний намір, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій, розуміючи та бажаючи настання протиправних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , умисно нанесла один цілеспрямований удар коліном лівої ноги в ділянку лівого стегна потерпілій ОСОБА_7 .

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинила потерпілій ОСОБА_7 тілесне ушкодження, у вигляді гематоми в ділянці лівого стегна, яке згідно висновку експерта №309 від 15.05.2025 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнала та пояснила, що 02.04.2025 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , на кухні загального користування четвертого поверху вона виявила відсутність бойлера, який раніше використовувався мешканцями блоку, та появу на його місці іншого бойлера, що, за її словами, мав неналежний зовнішній вигляд. Зі слів ОСОБА_10 їй стало відомо, що бойлер було замінено у зв`язку з його несправністю та що мешканцям необхідно сплатити кошти за новий бойлер. Наступного дня вона намагалася з`ясувати місцезнаходження попереднього бойлера, однак не знайшла його. Від коменданта дізналася, що бойлер виносили ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . За словами обвинуваченої, увечері 03.04.2025 вона запитала у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про місцезнаходження попереднього бойлера, який, на її думку, був спільним майном мешканців блоку, придбаним за їхні кошти. У відповідь між ними виникла словесна суперечка. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повідомили їй, що бойлер було вивезено на сміттєзвалище. Після цього конфлікт припинився. Обвинувачена зазначила, що вранці 04.04.2025 близько 07:00, перебуваючи на кухні та набираючи воду у ємність, побачила ОСОБА_15 , яка також набирала воду. Згодом ОСОБА_14 повернулася разом із ОСОБА_13 , після чого між ними знову виникла словесна суперечка щодо бойлера. За словами обвинуваченої, ОСОБА_13 перебував у дверному проході кухні, а ОСОБА_14 стояла перед нею, у зв`язку з чим вона не могла вийти з приміщення. При цьому ОСОБА_14 , як стверджує обвинувачена, декілька разів штовхнула її кулаками в груди. У відповідь вона відступала назад та, бажаючи припинити такі дії, хлюпнула водою в обличчя Блануці. Після цього ОСОБА_14 взяла фільтр для води та облила її водою, а також штовхнула, внаслідок чого вона впала та сіла біля своєї тумбочки. Крім того, за твердженням обвинуваченої, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 висловлювали на її адресу погрози вбивством. Через декілька хвилин вони залишили приміщення, після чого вона повернулася до своєї кімнати. ОСОБА_4 пояснила, що мала намір викликати поліцію, однак цього не зробила, а близько 14:00 того ж дня звернулася до поліції із заявою, у якій повідомила про конфлікт, винесення бойлера та застосування щодо неї фізичного впливу. За її словами, ввечері 04.04.2025 вона знову зустріла ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які повідомили їй про повернення бойлера, однак, на її думку, це був інший бойлер. Також обвинувачена зазначила, що 07.04.2025 між нею, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 знову відбулася словесна суперечка, під час якої останні обговорювали події 04.04.2025. 08.04.2025 вона повторно зверталася до поліції з метою з`ясування стану розгляду її заяви. Зі слів обвинуваченої, дільничний офіцер поліції прибув до гуртожитку лише 15.04.2025 та спілкувався з нею, ОСОБА_14 і працівниками гуртожитку. На запитання суду обвинувачена пояснила, що тілесних ушкоджень ОСОБА_16 не завдавала та ближче, ніж на відстань витягнутої руки, до неї не підходила. На запитання прокурора повідомила, що під час конфлікту намагалася вийти з кухні, однак, на її думку, ОСОБА_13 перешкоджав цьому, перебуваючи у дверному проході. Також зазначила, що внаслідок дій ОСОБА_14 видимих тілесних ушкоджень у неї не виникло. На запитання щодо походження тілесних ушкоджень у потерпілої відповіла, що їй про це нічого не відомо. Крім того, обвинувачена висловила думку, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 її обмовляють і таким чином намагаються помститися їй через вимоги повернути бойлер. Пояснила, що до поліції звернулася через винесення бойлера, позбавлення мешканців спільного майна та, за її словами, застосування до неї фізичного впливу. Також зазначила, що до 09.04.2025 ні Блануца, ні ОСОБА_13 не повідомляли їй про наявність у Блануци будь-яких тілесних ушкоджень. За словами обвинуваченої, до виникнення зазначених подій вона з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 близько не спілкувалася. Після конфлікту договір проживання з Блануцою було розірвано, і наприкінці травня 2025 року вона виселилася з гуртожитку.

Разом з тим, суд вважає, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України підтверджується наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні пояснила, що разом із чоловіком проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , поруч із кімнатами №415 та №421, де проживала обвинувачена. За її словами, після поломки спільного бойлера вони придбали через сайт «OLX» вживаний бойлер та встановили його у місці загального користування. Частину коштів на придбання надала сусідка. Чоловік потерпілої запропонував обвинуваченій здати кошти на бойлер, однак остання відмовилася, при цьому повідомила, що користуватиметься ним. Пояснила, що 04.04.2025 о 07:30 год. під час розмови перебувала на кухні біля умивальника та набирала воду у фільтр. Почувши відмову ОСОБА_4 сплачувати кошти, вона висловила обвинуваченій, що у такому разі користуватися бойлером та не буде. Після цього ОСОБА_4 вилила на неї воду, а потім нанесла удар лівою ногою у внутрішню частину її лівого стегна. У відповідь потерпіла також вилила воду на обвинувачену. Конфлікт припинив чоловік потерпілої, який став між ними, після чого сторони розійшлися. Потерпіла вказала, що конфлікт відбувся приблизно о 07:20–07:30 ранку, перед її виходом на роботу. Після події у неї утворився синець на лівому стегні. До медичного закладу одразу не звернулася, оскільки не вважала це необхідним, однак після того, як дізналася про звернення ОСОБА_4 до поліції, 09.04.2025 звернулася до лікаря та подала заяву до поліції. Зазначила, що тілесні ушкодження та бойлер фотографувала. Також повідомила, що після встановлення нового бойлера обвинувачена висловлювала претензії щодо попереднього бойлера, запитуючи: «Де мій бойлер?». У зв`язку з цим потерпіла разом із чоловіком повернули старий бойлер зі смітника та залишили його біля дверей кімнати обвинуваченої. Крім того, потерпіла пояснила, що під час досудового розслідування помилково вказала інший час події через емоційний стан після конфлікту.

- показаннями свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні пояснив, що знайомий з обвинуваченою, оскільки проживає з нею в одному гуртожитку. Зазначив, що у гуртожитку раніше вийшов з ладу бойлер, який потік та, за його словами, не підлягав ремонту, у зв`язку з чим його демонтували та вивезли на смітник. Після цього мешканці придбали інший бойлер та встановили його у місці загального користування. При цьому, зі слів свідка, обвинувачена коштів на придбання бойлера не надала. Свідок повідомив, що 04.04.2025 вранці на кухні загального користування гуртожитку за адресою: вул. Полтавська, 73, він звернувся до обвинуваченої зі словами про необхідність здати кошти за придбаний бойлер. На це ОСОБА_4 відповіла, що коштів давати не буде, однак користуватися бойлером буде. За словами свідка, його дружина ОСОБА_7 , яка перебувала поруч, повернулася до обвинуваченої (вони стояли навпроти одна одної на відстані від пів метра до метра) та сказала, що у разі відмови здавати кошти користуватися бойлером вона не буде. Після цього між жінками виник словесний конфлікт. Свідок пояснив, що ОСОБА_4 вилила воду на його дружину та вдарила її ногою у внутрішню частину ноги, після чого ОСОБА_7 також вилила воду на обвинувачену. Для припинення конфлікту він став між ними, після чого ОСОБА_4 залишила кухню, а згодом вони також розійшлися. Крім того, свідок зазначив, що після конфлікту у його дружини з`явився синець, який 04.04.2025 він сфотографував, однак детально обставин фотографування не пам`ятає.

- показаннями свідка ОСОБА_18 , яка в судовому засіданні пояснила, що раніше проживала на одній секції гуртожитку з обвинуваченою та потерпілою, мала сусідські відносини та очевидцем подій не була.

- довідкою лікаря Міської лікарні швидкої медичної допомоги «Кропивницької міської ради» від 10.04.2025, яка видана на ім`я ОСОБА_7 з діагнозом забій м`яких тканин, в/з лівого стегна;

/том 1 а.п. 9/

-протоколом проведення слідчого експерименту від 08.05.2025, з ілюстративною таблицею, за участю дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та потерпілої ОСОБА_7 було проведено слідчий експеримент, в ході якого потерпілій було запропоновано відтворити механізм нанесення їй тілесних ушкоджень за участю статиста, на що ОСОБА_7 погодилася та за допомогою статиста продемонструвала, як ОСОБА_4 піднімає ліву ногу, а саме коліно та наносить один удар лівим коліном в ділянку лівої нижньої кінцівки, а саме стегна потерпілої;

/т.1 а.п. 23-26/

-висновком експерта №309, згідно якого, згідно наданої медичної документації у гр. ОСОБА_7 малось тілесне ушкодження у вигляді гематоми в ділянці лівого стегна. Дане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмету, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.19895 року №6. В медичній документації не вказана морфологічна характеристика гематоми, тому говорити про строк її утворення, не є можливим, а також не вказана конкретна локалізація гематоми, тому говорити чи могло ушкодження утворитись при падінні з положення стоячи на площину, не є можливим. Локалізація тілесного ушкодження доступна для спричинення його власноруч. Механізм утворення тілесного ушкодження, виявленого у ОСОБА_7 не суперечать механізму утворення, на який вона вказана в протоколі слідчого експерименту за її участі від 08.05.2025 року;

/т.1 а.п. 30-31/

-копією медичної карти амбулаторного хворого №2143 від 09.05.2025 ОСОБА_7 , згідно якої діагноз останньої забій м`яких тканин, в/з лівого стегна;

/том 1 а.п. 33/

-протоколом проведення слідчого експерименту від 16.05.2025, з ілюстративною таблицею, за участю дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області та свідка ОСОБА_17 було проведено слідчий експеримент, за адресою: м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 58, в ході якого свідку було запропоновано відтворити механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 за участю статиста, на що ОСОБА_17 погодився та за допомогою статиста продемонстрував, як ОСОБА_4 піднімає свою ліву ногу, а саме коліно та наносить лівим коліном ОСОБА_7 удар в ділянку нижньої лівої кінцівки, а саме стегна;

/т.1 а.п. 39-42/

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, яким зафіксовано пред`явлення свідку ОСОБА_17 у приміщенні Кропивницького РУП, за адресою: вул. Вокзальна, 58, м. Кропивницький чотирьох осіб, серед яких впізнав за ознаками, а саме: за загальними рисами обличчя, а саме: тонкий ніс, круглі очі, широке підборіддя особу під № 3, як таку, яка 04.04.2025 нанесла тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_2 на території кухні загального користування;

/т.1 а.п. 43-45/

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, яким зафіксовано пред`явлення потерпілій ОСОБА_7 у приміщенні Кропивницького РУП, за адресою: вул. Вокзальна, 58, м. Кропивницький чотирьох осіб, серед яких впізнала за ознаками, а саме: за загальними рисами обличчя, а саме: круглими очима, тонкими губами особу під № 1, як таку, яка 04.04.2025 нанесла тілесне ушкодження, за адресою м. Кропивницький, вул. Полтавська, 73 на території кухні загального користування;

/т.1 а.п. 46-48/

-висновком експерта №329/309, згідно якого згідно наданої медичної документації у гр. ОСОБА_7 малося тілесне ушкодження у вигляді гематоми в ділянці лівого стегна. Механізм утворення тілесного ушкодження, виявленого у ОСОБА_7 не суперечить механізму утворення, на який вказав свідок ОСОБА_17 в протоколі слідчого експерименту за його участі від 16.05.2025 року;

/том 1 а.п. 51/

-листом-відповіддю директора КЗ «Обласна універсальна наукова бібліотека імю ОСОБА_19 » ОСОБА_20 , згідно якого ОСОБА_4 є штатним працівником бібліотеки з робочим графіком понеділок-п`ятниця з 09:00 до 18:00. 04.04.2025 року бібліотекар ОСОБА_4 приступила до виконання своїх посадових обов`язків о 09:00 згідно графіку роботи.

/том 1 а.п. 55/

-два фотознімки від 04.04.2025 та 08.04.2025, надані потерпілою під час її допиту в судовому засіданні, на яких зафіксовано ушкодження в ділянці лівого стегна, що за своїм характером та локалізацією узгоджується з показаннями потерпілої, медичною документацією та висновками судово-медичних експертиз № 309 і № 329/309, у зв`язку з чим суд оцінив зазначені фотознімки у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статті 94 КПК України.

/т.1 а.п.145, 146/

Суд всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та приходить до висновку, що отриманні та досліджені докази переконливо підтверджують, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України визначенням якого є умисне легке тілесне ушкодження.

Також судом був досліджений наданий стороною обвинувачення протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.04.2025, який хоча в розумінні ст. 84 КПК України не є доказом, однак вказує на те, що 04.04.2025 приблизно 08:30 за адресою в м. Кропивницький по вул. Полтавська, 73 мало місце діяння, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 .

Суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_4 та вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду і спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Насамперед суд враховує, що обвинувачена заперечувала факт заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, посилаючись на те, що під час конфлікту будь-якого фізичного контакту не було, а потерпіла та свідок ОСОБА_17 її обмовляють через неприязні стосунки, пов`язані із заміною бойлера. Разом із тим будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували штучне створення потерпілою доказів, її умисне обмовляння обвинуваченої або завідомо неправдивість її показань, судом не встановлено.

Суд враховує, що наявність неприязних відносин між потерпілою та обвинуваченою сама по собі не свідчить про недостовірність показань потерпілої. Навпаки, саме такі взаємовідносини пояснюють мотив виникнення конфлікту, встановлений судом. При цьому показання потерпілої не залишилися єдиним доказом у справі, а підтверджуються іншими взаємоузгодженими доказами, які були отримані незалежно один від одного.

Показання потерпілої ОСОБА_7 щодо механізму спричинення тілесного ушкодження є послідовними у своїй основній частині як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні. Незмінними залишалися обставини виникнення конфлікту, його місце, особа, яка завдала удар, кількість ударів, спосіб їх нанесення та локалізація ушкодження. Аналогічні за своїм змістом показання надав свідок ОСОБА_17 , який був очевидцем події. Їх показання узгоджуються між собою щодо ключових обставин кримінального правопорушення, а також підтверджуються медичною документацією, протоколами слідчих експериментів та висновками судово-медичних експертиз.

Суд враховує, що у первинній заяві потерпіла зазначала про нанесення удару «в пах», тоді як у подальших показаннях та під час слідчого експерименту вказувала на удар у ділянку лівого стегна. Разом із тим такі розбіжності суд визнає несуттєвими, оскільки вони стосуються лише побутового опису анатомічної локалізації тілесного ушкодження, а не самого факту його заподіяння. У всіх своїх поясненнях потерпіла послідовно зазначала про нанесення одного удару ногою під час конфлікту, а уточнення анатомічної ділянки не змінює суті повідомлених нею обставин.

Доводи сторони захисту про те, що потерпіла звернулася за медичною допомогою лише через п`ять днів після конфлікту, самі по собі не спростовують факту заподіяння їй тілесного ушкодження саме 04.04.2025 року. Суд враховує характер виявленого ушкодження, яке віднесене до категорії легких тілесних ушкоджень та не потребувало невідкладного стаціонарного лікування. Крім того, під час судового розгляду потерпіла надала фотознімки тілесного ушкодження, які, за її поясненнями, були зроблені безпосередньо після конфлікту 04.04.2025 року та повторно 08.04.2025 року.

Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні надані потерпілою фотознімки, суд встановив, що на них відображено тілесне ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу (гематоми) в ділянці лівого стегна. Потерпіла під час допиту підтвердила, що на фотознімках зображена саме її ліва нижня кінцівка, пояснила обставини, час та спосіб їх створення, зазначивши, що фотографії були зроблені після події 04.04.2025 року та повторно 08.04.2025 року. Пояснення потерпілої щодо походження зазначених фотознімків були предметом безпосереднього дослідження суду та перевірки учасниками судового провадження під час її допиту.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість чи недостовірність зазначених фотознімків через відсутність цифрових метаданих, неможливість встановлення часу їх створення або особи, зображеної на них. Сам по собі факт відсутності технічної інформації про цифровий файл не свідчить про його недопустимість чи недостовірність, оскільки відповідно до вимог статті 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці судом у взаємозв`язку з іншими доказами. Фотознімки були надані безпосередньо потерпілою, яка підтвердила, що на них зображено саме її тілесне ушкодження, а сторона захисту не надала жодного належного чи допустимого доказу, який би спростовував ці пояснення, свідчив про фальсифікацію, монтаж, редагування фотознімків або про те, що на них зображена інша особа.

При цьому суд враховує, що зазначені фотознімки не є самостійним чи єдиним доказом винуватості обвинуваченої. Їх доказове значення оцінено виключно у сукупності з іншими дослідженими доказами, а саме показаннями потерпілої та свідка, медичною документацією, протоколами слідчих експериментів і висновками судово-медичних експертиз. Відображене на фотознімках тілесне ушкодження за своєю локалізацією та характером узгоджується із зазначеними доказами, взаємно їх підтверджує та є одним із елементів єдиної системи доказів, покладених судом в основу висновку про доведеність обставин кримінального правопорушення. Саме тому суд оцінює зазначені фотознімки як належний та достовірний доказ у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Суд також враховує, що сторона захисту не ставила питання про проведення комп`ютерно-технічної експертизи зазначених цифрових файлів та не надала будь-яких даних, які б свідчили про їх монтаж, редагування або фальсифікацію.

Суд також відхиляє доводи сторони захисту про відсутність причинного зв`язку між діями обвинуваченої та тілесним ушкодженням потерпілої. Факт наявності у потерпілої гематоми підтверджується медичною документацією та висновком судово-медичного експерта №309. Обидва висновки експерта свідчать, що характер ушкодження не суперечить механізму його утворення, який повідомили потерпіла та свідок під час проведення слідчих експериментів. При цьому стороною захисту не надано жодного доказу існування іншої події або іншого травматичного впливу, який міг би пояснити виникнення саме такого тілесного ушкодження у зазначеній анатомічній ділянці.

Посилання сторони захисту на те, що експерт зазначив про можливість самоспричинення тілесного ушкодження, суд оцінює критично. Суд звертає увагу, що експерт лише вказав на анатомічну доступність локалізації ушкодження для його власноручного спричинення, однак не зробив висновку про фактичне самоспричинення тілесного ушкодження саме потерпілою та не встановив будь-яких ознак, характерних для такого механізму його виникнення. Таким чином наведене твердження експерта свідчить лише про теоретичну можливість, а не про встановлений факт. Будь-яких доказів, які б підтверджували, що потерпіла умисно або необережно завдала собі зазначене тілесне ушкодження, суду не надано, а тому такі доводи захисту ґрунтуються виключно на припущеннях.

Суд також відхиляє доводи захисту про те, що судово-медичний експерт не встановив точний час виникнення ушкодження. Предметом судово-медичної експертизи не є встановлення особи, яка спричинила тілесне ушкодження, чи визначення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Завданням експерта є встановлення характеру тілесного ушкодження, ступеня його тяжкості та перевірка відповідності механізму його утворення фактичним обставинам, повідомленим учасниками події. Остаточний висновок про винуватість особи робиться судом виключно за результатами оцінки всієї сукупності доказів.

Не приймає суд і доводи сторони захисту про істотні суперечності у показаннях свідка ОСОБА_17 щодо відстані між учасниками конфлікту. Зазначена свідком приблизна відстань характеризує взаємне розташування учасників на певному етапі конфлікту та не свідчить про незмінність їх положення протягом усієї події. Вона не виключає можливості безпосереднього фізичного контакту та нанесення одного удару під час розвитку конфлікту.

Посилання сторони захисту на те, що в обвинувальному акті зазначено час події близько 08:30, тоді як потерпіла під час судового розгляду уточнила, що конфлікт відбувся приблизно о 07:20–07:30, також не впливають на висновок суду. Зазначення часу в обвинувальному акті має орієнтовний характер та не є конструктивною ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Під час судового розгляду встановлено, що конфлікт відбувся безпосередньо перед виходом сторін на роботу, що узгоджується з листом роботодавця обвинуваченої про початок її роботи о 09:00 годині. Таке уточнення часу не змінило фактичних обставин обвинувачення, не погіршило становища обвинуваченої та не позбавило її можливості здійснювати належний захист.

Суд також враховує, що свідок ОСОБА_17 є близькою особою потерпілої, однак сама по собі така обставина не є підставою для автоматичного визнання його показань недостовірними. При оцінці доказів суд виходив не із сімейних відносин між свідком і потерпілою, а із узгодженості його показань з іншими дослідженими доказами, відсутності істотних суперечностей та їх відповідності об`єктивним даним кримінального провадження.

Оцінивши кожний доказ окремо та всю сукупність доказів у їх взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що наведені стороною захисту доводи окремо або в сукупності не спростовують встановлених судом обставин кримінального правопорушення та не породжують такого розумного сумніву, який відповідно до статті 17 КПК України виключав би можливість ухвалення обвинувального вироку. Натомість сукупність досліджених доказів є взаємоузгодженою, логічною, достатньою та переконливо підтверджує винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, поза розумним сумнівом.

Суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого її органом досудового розслідування кримінального правопорушення, доведена.

Суд кваліфікує діяння ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, а також обставини, які пом`якшують та обставини, які обтяжують покарання.

ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, не одружена, утриманців не має, працює в Кіровоградській обласній науковій бібліотеці ім. Чижевського на посаді бібліотекара, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима.

Згідно довідки КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» Психоневрологічне диспансерне відділення від 09.05.2025 ОСОБА_4 на обліку у лікаря – нарколога не перебуває, за медичною допомогою не зверталась.

Згідно довідки КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» Психоневрологічне диспансерне відділення від 09.05.2025 ОСОБА_4 на обліку у лікаря – психіатра не перебуває, за медичною допомогою не зверталась.

Обставин, пом`якшуючих покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченої ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги характер та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, враховуючи особу обвинуваченої, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу, що на думку суду є необхідним та достатнім для попередження вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення та її перевиховання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 органом досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Цивільний позов потерпілою не заявлено.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст.369-376, 381, 382 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Подільський районний суд міста Кропивницького протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_21