Суд: Бобринецький районний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 03 серпня 2026 р.
Справа: №383/1196/26
Суддя: Адаменко І. М.
Справа № 383/1196/26
Номер провадження 3/383/467/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Адаменко І.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.126 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
23 липня 2026 року до Бобринецького районного суду Кіровоградської області, після доопрацювання, надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення неповнолітнього ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
У протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №701419, складеного 24 червня 2026 року інспектором відділення поліції №3 (м.Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції Світенко О.О. зазначено, що 24.06.2026 року о 09:53:00 в м.Бобринець по вул.Промислова, 16, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Хюндай Акцент, державний номерний знак НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1. ґ Правил дорожнього руху, а саме: відсутність у водія поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП.
ОСОБА_1 за його законний представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися по невідомій суду причині, про час, дату та місце судового засідання повідомлялися належним чином, до суду заяв чи клопотань не подали.
При вирішенні питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.
За змістом ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивнез`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При з`ясуванні цих обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
За змістом ст.ст.254, 256 КУпАП про вчинене адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, в якому зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Таким чином, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, обов`язок щодо збирання яких покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення
Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №701419 в якості доказів були додані: довідка № 86402-2026 від 01.07.2026 (580214) та довідка №86403-2026 від 01.07.2026 року (580219) про не отримання ОСОБА_1 станом на 24.06.2026 року посвідчення водія, згідно аналітичної системи ІПНП за відомостями ГСЦ МВС та про не притягнення його згідно аналітичної системи ІПНП «Інформаційний портал» до адміністративної відповідальності, довідка № 86404-2026 від 01.07.2026 року (280222) про належність транспортного засобу марки «HundaiAcctnt», державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 24.06.2026 року, ОСОБА_3 , пояснення неповнолітнього ОСОБА_1 від 24.06.2026 року та відеозапис з технічного пристрою 968218, що міститься на цифровому носії інформації DVD-R диску.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що незабезпечення права на захист є порушенням вимог Конвенції щодо розгляду справи.
Згідно з п.п.1, 3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час складення протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №701419, та на час розгляду справи в суді є неповнолітнім.
Правовий статус неповнолітніх в Україні визначається Конституцією України, а саме стаття 52 проголошує, що діти рівні у своїх прав незалежно від походження. А також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.
Відповідно до ч.1 ст.270 КУпАП інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу ( ч.2 ст.270 КУпАП).
Згідно положень ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших Законів України.
Також, статтею 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» покладає здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей, зокрема, на Службу у справах дітей районних державних адміністрацій та кримінальну поліцію у справах дітей відділу поліції, діяльність яких здійснюється на принципах законності, застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей, неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними, тощо.
Неповнолітні є однією з найнезахищеніших верств населення, що обумовлює необхідність створення особливих умов для забезпечення та реалізації їхніх прав.
Міжнародна Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р., що була ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789- XII, містить визначення, відповідно до якого «дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку». При цьому відповідно до законодавства України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою - у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Про вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення уповноваженою на те особою складається протокол. Протокол про адміністративне правопорушення складається на місці його вчинення. І лише в разі неможливості скласти його на місці, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено до адміністративного будинку органів внутрішніх справ, приміщення громадського пункту охорони порядку, дільничного пункту поліції. Перебування доставленої особи в громадському пункті з охорони громадського порядку не може тривати більш як одну годину згідно з частиною дев`ятою статті 259 КУпАП.
При складанні протоколу неповнолітньому, який притягається до адміністративної відповідальності, мають бути в обов`язковому порядку роз`яснені його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що в протоколі робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі статтею 63 Конституції України неповнолітній порушник не несе відповідальності за відмову давати пояснення Щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів.
Крім того, про затримання неповнолітнього обов`язково повідомляють його батьків або осіб, які їх замінюють. У протоколі про адміністративне затримання зазначається час, дата повідомлення, кого повідомлено і в який спосіб. Відповідно до частини першої статті 263 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше ніж три години.
Згідно з вимогами п.7 Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків або опікуна є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Аналогічна норма міститься також і в п.17 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 за №1376 (з наступними змінами).
При складанні протоколу неповнолітньому, який притягається до адміністративної відповідальності, мають бути в обов`язковому порядку роз`яснені його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що в протоколі робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно зі статтею 63 Конституції України неповнолітній порушник не несе відповідальності за відмову давати пояснення Щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів.
Крім того, про затримання неповнолітнього обов`язково повідомляють його батьків або осіб, які їх замінюють. У протоколі про адміністративне затримання зазначається час, дата повідомлення, кого повідомлено і в який спосіб. Відповідно до частини першої статті 263 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше ніж три години.
Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.
Однак, як вбачається з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, працівник поліції не переконався у тому, що неповнолітній ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов`язаний був такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та кого-небудь з батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм як національного, так і міжнародного права, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.
З даного відеозапису також вбачається, що працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не ознайомили неповнолітнього ОСОБА_1 зі спеціальним правом, передбаченим ст. ст.268, 270 КУпАП.
Судом з письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_1 (а.с.6), які додані до протоколу про адміністративне правопорушення останнього встановлено, що поліцейськими були відібрані письмові пояснення у неповнолітнього ОСОБА_1 та складено стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, без участі батьків (одного з них), або іншого законного представника чи педагога й сам протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №701419 від 26 червня 2026 року також не містить такої відмітки, яка б свідчила про присутність законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 під час його складення. Окрім того, процедура відбирання самих письмових пояснень у ОСОБА_1 не зафіксовано на боді камеру поліцейського.
Також, до матеріалів протоколу працівниками поліції не долучено ні копію паспорта особи, ні свідоцтва про народження неповнолітнього ОСОБА_1 та не встановлено осіб, які є його батьками.
Отже, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставини присутності законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 при відібранні у нього письмових пояснень та складенні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, до протоколу серія ЕПР1 №701419 додано не було, про їх наявність у самому протоколі також не зазначено.
Наведені обставини вказують на істотне порушення права неповнолітнього на захист, що дає суду підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №701419, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не можна за таких обставин вважати допустимим доказом у справі.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява №25).
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність доданих до протоколу серії ЕПР1 №701419 належних та допустимих доказів на підтвердження присутності законного представника при відібранні у неповнолітнього ОСОБА_1 письмових пояснень та складенні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про недопустимість зазначеного протоколу як доказу, складеного з грубим порушенням права на захист неповнолітнього, суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за наявності таких обставин, як зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, приходжу до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 24-1, ч.2 ст.126, ст.ст.245, 247, 251, 252, 256, 270, 280, 283, 284, 285, 287, 289, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі № 383/1196/26 про адміністративне правопорушення, стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя І. М. Адаменко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua