Вирок від 02 серпня 2026 р. у справі №348/655/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/655/26

Провадження № 1-кп/348/215/26

03 серпня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026096200000017 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Івано-Франківськ Івано-Франківської області, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, яка має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

інші учасники: прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

законні представники малолітнього потерпілого: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представник потерпілого ОСОБА_8 ,

встановив:

приблизно о 22.30 23.02.2026 ОСОБА_3 у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, під час конфлікту, що виник раптово, схопила малолітнього ОСОБА_9 за волосся та кулаком правої руки, на пальці якої було кільце для ключів, завдала кілька ударів по голові та по обличчі потерпілого. Внаслідок таких дій обвинуваченої потерпілому було завдано тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Такими діями ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

У ході судового розгляду обвинувачена вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку визнала, пояснила, що конфлік відбувався у квартирі її матері, де вона на той час проживала. У той день обвинувачена разом із знайомими приблизно з 15.00 години вживала алкогольні напої. На час вчинення кримінального правопорушення у квартирі також перебували: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , потерпілий, ОСОБА_13 та інші особи, яких обвинувачена на час допиту не може пригадати. Спочатку вони вживали алкогольні напої на кухті, потім - у кімнаті. Неповнолітнім вона не давала алкоголь. Також у квартирі перебувала малолітня донька обвинуваченої. Коли обвинувачена вийшла на кухню, до неї підійшов хтось із присутрніх і сказав, що потерпілий вдарив її доньку. Донька плакала. Потерпілого обвинувачена побачила у коридорі, коли він збирався іти додому. Спершу обвинувачена хотіла вияснити, що сталося, але потерпілий почав хамити. Обвинувачена розгнівалася, схопила потерпілого та завдала йому приблизно 10 ударів в коридорі, а потім ще 2-3 удари у ванній. Обвинувачена зазначила, що щиро шкодує про свій вчинок. Просила її суворо не карати. Зазначила, що у зв`язку із своїм майновим станом позов визнає частково, готова відшкодувати потерпілому моральну шкоду у розмірі 4000,00 гривень.

Відповідно до рапорту від 28.02.2026 під час моніторингу соціальної мережі «Faceebook» було виявлено відео, з якого встановлено, що невідомі особи вчиняють протиправні дії відносно неповнолітнього ОСОБА_9 .

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію 28.02.2026 о 16.00 годині прийнято заяву від ОСОБА_7 про те, що приблизно о 23.00 22.02.2026 ОСОБА_3 завдала тілесні ушкодження синові заявника, ОСОБА_9 .

Відповідно до висновку психолога потерпілийза рівнем інтелектуального розвитку здатний правильно сприймати обставини, що мають значення для кримінального провадження. Він розуміє значення події, що сталася, та її наслідки. Наявність ознак РДУГ, схильність до агресивної поведінки, факт вживання алкоголю та перебування у "вуличній компанії" суттєво впливають на його емоційний стан та поведінку. Його свідчення можуть бути емоційно забарвленими, суперечливими або фрагментарними не через навмисний обман, а внаслідок імпульсивності, захисних реакцій (сором, злість) та неврологічних особливостей. Дитина перебуває у стані гострої психологічної кризи, зумовленої поєднанням травматичної події (побиття) та усвідомленням власної проблемної поведінки. Він є як потерпілим у кримінальному провадженні, так і дитиною, яка перебуває в групі ризику щодо подальшої дезадаптації та девіантної поведінки.

Згідно з висновком експерта від 04.03.2026 №137 у потерпілого виявлено такі тілесні ушкодження: синець в ділянці правого ока, забій м`яких тканин 1-го пальця правої кисті з травматичним набряком та синцем в цій ділянці, що утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитись як при нанесенні ударів такими предметами, якими могли бути як кінцівки людини, так і інші тупі тверді предмети, у вказані вище ділянки тіла, так і при ударах цими ділянками тіла до таких - предметів, можуть відповідати терміну, вказаному в постанові та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Його самооцінка нестійка, компенсаторно- завищена через демонстрацію "вуличної крутості" або, навпаки, пригнічена через досвід жертви.

На відеозаписі, який є додатком до протоколу огляду від 09.03.2026, зафіксовано, як потерпілий знаходиться у напів лежачому положенні біля вхідних дверей у коридорі. Його за волосся лівою рукою тримає обинувачена, а правою рукою завдає удари по голові потерпілого. Потерпілий голосно кричить та плаче. Потім потерпілому вдається звільнитися і втекти до ванної кімнати. Обвинувачена пішла за ним. Потерпілий впав на підлогу і закривав обличчя та тіло від ударів, які завдавала обвинувачена, руками та колінами, однак обвинувачена продовжувала його бити. При цьому потрепілий голосно кричав і плакав.

Відповідно до висновку експерта від 04.03.2026 №137 у потерпілого виявлено тілесні ушкодження: синець в ділянці правого ока, забій м`яких тканин 1-го пальця правої кисті із травматичним набряком та синцем у цій ділянці, які утворилися від дії твердого тупого предмета (у тому числі могли утворитися від удару кінцівками людини), як від завдання ударів цим предметом у вказані ділянки, так і внаслідок удару цими ділянками об предмет, за давністю можуть відповідати 23.02.2026, та не могли утворитися від однієї дії одномоментно. За тяжкістю відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Суд доходить висновку, що надані стороною обвинувачення докази є належними, допустимими та достовірними, а у своїй сукупності - достатніми для доведення вини обвинуваченої, у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, поза розумним сумнівом. Так, суд встановив, що обвинувачена, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно застосувала до малолітнього потерпілого, який перебував у її помешканні без супроводу батьків, фізичну силу, внаслідок чого потерпілому було завдано легкі тілесні ушкодження. При цьому обвинувачена не діяла з метою припинити протиправне посягення чи відвернути його, оскільки на час вчинення нею кримінального проступку, потерпілий не вчиняв протиправних дій, а збирався піти додому.

В судовому засіданні були досліджені такі докази, що характеризують особу обвинуваченої: довідка про неперебування на обліку у лікаря-психіатра та про неперебування на обліку у лікаря-нарколога; вимога про відсутність судимостей; характеристика з місця проживання обвинуваченої, згідно з якою скарги на протиправні дії обвинуваченої у Надвірнянську міську раду не надходили, алкогольними напоями зловживає.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши письмові докази та речові докази, які долучені до матеріалів кримінального провадження і документи, що характеризують особу обвинуваченої, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і її дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує характер вчиненого нею кримінального проступку, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, сімейний стан, обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття та обставини, які обтяжують показання - вчинення кримінального правопаорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку та призначити покарання за вчинення кримінального проступку передбаченого ч.1 ст.125КК України у межах санкції статті, у виді штрафу у максимальному розмірі.

До початку судового розгляду кримінального провадження законний представник потерпілого, ОСОБА_7 , пред`явила цивільний позов, відповідно до якого просить стягнути з обвинуваченої в інтересах малолітнього потерпілого, моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу. Зазначає, що її малолітньому сину, внаслідок суспільно небезпечних дій обвинуваченої було завдано моральних страждань. Так, обвинувачена побила потерпілого, що спричинило йому фізичну біль. Зазначену подію свідки зафіксували на відео і поширили це у соціальних мережах. Це мало наслідком приниження честі та гідності дитини, а також зниження самооцінки. У дитини порушився нормальний ритм життя, це вплинуло на його психологічний стан та вміння будувати соціальні зв`язки.

Сторона захисту подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначили, що обвинувачена цивільний позов визає частково, а саме в розмірі 4000,00 гривень. Зазначають, що рівень психологічних страждань, що обвинувачена завдала дитині, не відповідає тому розміру шкоди, яку просить стягнути з обвинуваченої законний представник потерпілого. Розмір судових витрат просять стягнути з урахуванням складності справи та обсягу наданих послуг.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1994 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що у ході вчинення кримінального проступку обвинувачена умисно завдала потерпілому до десяти ударів, що спричинили малолітній дитині фізичну біль та психологічний стрес. На дослідженому у ході судового розгляду відеозаписі, видно як дитина кричала і плакала від таких дій. За результатами бесіди з психологом, психолог зазначила, що дитина перебуває у стані гострої психологічної кризи, зумовленої поєднанням травматичної події (побиття) та усвідомленням власної проблемної поведінки.

Враховуючи ці обставини, цивільний позов слід задовольнити частково, а саме: стягнути з обвинуваченої моральну шкоду у розмірі 30000,00 гривень. З урахуванням характеру та обсягу фізичних та психологічних страждань малолітнього потерпілго, присуджене судом відшкодування моральної шкоди є достатнім для компенсації шкоди завданої внаслідок вчинення щодо нього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до квитанцій № 23017323333 від 27.03.2026, № 23237166944 від 10.04.2026, № 23499664678 від 27.04.2026, № 24022528389 від 28.05.2026, № 24504043919 від 26.06.2026, потерпіла оплатила витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 9000,00 гривень. Згідно з описом від 07.07.2026 були надані такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи та складання цивільного позову про відшкодування моральної шкоди - 3000,00 гривень; представництво інтересів малолітнього потерпілого у справі № 348/655/26 в судовому засіданні: 10.04.2026, 27.04.2026, 28.05.2026 та 07.07.2026 - 1500 гривень за кожне засідання. Тому, на підставі ч.1 ст.124 КПК України ці витрати слід стягнути з обвинуваченої на користь законного представника неповнолітнього потерпілого, оскільки ці витрати є співмірними зі складінстю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, оптичний носій інформації з відеозаписом події, який відповідно до постанови від 09.03.2026 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні - слід залишити у матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягунути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 процесуальні витрати у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Речовий доказ - оптичний носій інформації із відеозаписом події кримінального правопорушення - залишити у матеріалах кримінального провадження №12026096200000017.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1