Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №340/2871/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2871/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , у відмові розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , щодо його звільнення із лав ЗСУ у запас, через сімейні обставини на підставі пункт 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, як військовослужбовця, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення із лав ЗСУ у запас через сімейні обставини на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти по суті поставленого у рапорті питання військовослужбовця ОСОБА_1 щодо його звільнення із лав ЗСУ у запас через сімейні обставини на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, як військовослужбовця, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” має право на звільнення за сімейними обставинами, як військовослужбовець, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.

Вказує, що ним у встановленому законодавством порядку подано відповідний рапорт, проте, командуванням Військової частини НОМЕР_1 не було прийнято рішення за результатами його розгляду. При цьому відповідач на запит представника позивача повідомив, що станом на 21.03.2026 року сержант ОСОБА_1 перебуває у самовільному залишенні військової частини, та з рапортом на звільнення до командування військової частини не звертався.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідач правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.

Ухвала суду від 11.05.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі була надіслана до "Електронного кабінету" військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 11.05.2026 та доставлена того ж дня о 10 год. 48 хв., що підтверджується довідкою від 11.05.2026, яку долучено до матеріалів справи.

Відтак, відповідно до частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою від 11.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та є батьком трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Факт батьківства підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 від 25.06.2009, серії НОМЕР_5 від 27.10.2014 та серії НОМЕР_6 від 23.06.2018, (а.с. 14-16).

У матеріалах справи міститься копія рапорту позивача від 05.03.2026 на ім`я командира військової частини НОМЕР_7 , у якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби у запас під час дії воєнного стану за сімейними обставинами у зв`язку з перебуванням на його утримання трьох дітей віком до 18 років (а.с. 17).

Докази направлення вказаного рапорту засобами поштового зв`язку та отримання відповідачем відсутні та позивачем суду не надані.

09.03.2026 представник позивача – адвокат Гришаєва Яна Миколаївна, звернулася до відповідача із запитом щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років.

У відповідь на вказаний адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 листом від 21.03.2026 повідомила, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, повинні подавати рапорти та документи, що підтверджують підстави звільнення, за командою — свого командира підрозділу із зазначенням підстави звільнення, ставлення військовослужбовця до подальшого проходження служби у військовому резерві та територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого має бути направлена його особова справа. Крім цього, станом на 21.03.2026 сержант ОСОБА_1 перебуває у самовільному залишенні військової частини та з рапортом на звільнення до командування військової частини не звертався (а.с. 9)

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-XII та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частинами 3 і 4 статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII, передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною 4 статтею 26 Закону №2232-XII.

Водночас пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом 2 - під час воєнного стану.

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу під час проведення мобілізації та дії воєнного стану звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану у зв`язку із перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (абзац 4 пункту 3 частини 12).

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно із абз. 2 пункту 12 Положення №1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення, підпунктом 2 якого передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

За приписами пункту 229 Положення №1153/2008 за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки чи відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України (для військовослужбовців, які є співробітниками цього розвідувального органу), до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Пунктом 242 Положення №1153/2008 визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Отже, обов`язок командування військової частини розглянути питання про звільнення військовослужбовця та прийняти відповідне рішення виникає за умови надходження до військової частини належним чином поданого рапорту разом із документами, необхідні для вирішення порушеного в ньому питання.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце в разі невчинення ним юридично значущих дій, які він був зобов`язаний і мав об`єктивну можливість вчинити. Тому для визнання бездіяльності протиправною необхідно встановити не лише наявність у суб`єкта владних повноважень відповідного обов`язку, а й настання обставин, з якими закон пов`язує виникнення такого обов`язку.

Позивач стверджує, що 05.03.2026 оформив на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив клопотати перед вищим командуванням клопотання про його звільнення з військової служби через запас сімейних обставин у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Вказаний рапорт разом із копіями підтверджуючих документів був направлений до військової частини поштовим відправленням як додаток до адвокатського запиту представника від 09.03.2026.

У свою чергу військова частина НОМЕР_1 листом від 23.03.2026 №10/28/2/1-Б-167-Аз повідомила представнику позивача про порядок подання військовослужбовцями рапортів на звільнення та зазначила, що станом на 21.03.2026 сержант ОСОБА_1 з рапортом про звільнення до командування військової частини не звертався та перебуває у самовільному залишенні військової частини.

Суд зазначає, що наявні у справі документи підтверджують лише отримання відповідачем адвокатського запиту представника позивача. Натомість докази долучення вказаного рапорту від 05.03.2026 до адвокатського запиту з подальшим його отриманням військовою частиною НОМЕР_1 ані позивачем, ані його представником до суду не надано, а судом такі обставини не встановлені.

Факт отримання адвокатського запиту військовою частиною не є безумовним доказом отримання рапорту позивача про звільнення з військової служби із необхідним переліком документів за відсутності опису вкладення у поштове відправлення та заперечення відповідачем отримання від позивача рапорту від 05.03.2026.

Разом з тим, обставина перебування позивача в самовільному залишенні військової частини не заперечується.

Варто зазначити, що перебування військовослужбовця в самовільному залишенні військової частини саме собою не припиняє його статусу військовослужбовця та не позбавляє права звернутися з рапортом про звільнення за наявності передбачених законом підстав. Водночас така обставина не звільняє військовослужбовця від обов`язку дотриматися встановленого порядку ініціювання процедури звільнення та належним чином підтвердити факт доведення свого волевиявлення до відповідного командування.

Оскільки в спірний період позивач перебував поза місцем проходження військової служби внаслідок самовільного залишення військової частини та не подавав рапорт своєму безпосередньому командиру, для підтвердження направлення рапорту іншим способом позивач мав надати докази, які б давали змогу достовірно встановити зміст направленого поштового відправлення та його отримання військовою частиною. Таких доказів до суду не подано.

Суд не заперечує, що за умови належного подання рапорту відповідач був зобов`язаний його зареєструвати, перевірити додані документи та прийняти мотивоване рішення. Проте за відсутності доказів отримання військовою частиною НОМЕР_1 рапорту від 05.03.2026 у відповідача не виник обов`язок щодо його розгляду, а також не було об`єктивної можливості прийняти відповідне рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства слідує, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Однак, обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.

У цій справі позивач не довів факту направлення рапорту про звільнення та його отримання військовою частиною НОМЕР_1 . Тому відсутні підстави вважати, що відповідач ухилився від розгляду належним чином поданого звернення або не вчинив дій, обов`язок щодо вчинення яких у нього виник.

Посилання позивача на судові рішення в інших справах, у яких вирішувалося питання звільнення військовослужбовців, які перебували у самовільному залишенні військової частини, не впливає на висновки суду, оскільки правова оцінка у кожній справі здійснюється з урахуванням встановлених в ній фактичних обставин. У цьому спорі визначальним є не перебування позивача в самовільному залишенні військової частини, а недоведеність факту подання у встановленому порядку та отримання відповідачем рапорту, який позивач просить зобов`язати розглянути.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачем в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправної бездіяльності, а відтак його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників:

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК