Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №212/11814/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/11814/26

1-кп/212/1351/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ; за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , сторони кримінального провадження, які приймають участь у судовому засіданні: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого – ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041730000549 від 13.06.2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, розлученого, який на утриманні має малолітнього сина 2019 року народження, не працевлаштованого, інвалідності не має, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

та угоду про примирення, укладену 31 липня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026, близько 22:40 години, ОСОБА_4 знаходився на літній терасі кафе «Сад» вул. Федора Караманиць, 31д в Покровського району м. Кривого Рогу, де також в той час перебував раніше йому не знайомий потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час їх перебування в кафе між ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з іншої сторони, відбулася словесна сварка на побутовому ґрунті, в результаті якої у ОСОБА_4 раптово виникла особиста гостра неприязнь до ОСОБА_6 ..

Того ж дня, близько 22:41 години, ОСОБА_4 , керуючись раптово виниклим кримінально – протиправним умислом, спрямованим на заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних ним дій, діючи зі злочинною необережністю, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг їх передбачити, розуміючи, що ОСОБА_6 в результаті удару може не втриматись на ногах, впасти та отримати травму, умисно наніс один удар кулаком лівої руки в ділянку щоки праворуч потерпілого ОСОБА_6 , який в цей час був звернутий до нього обличчям, в наслідок чого спричинив синець обличчя який згідно висновку судово-медичної експертизи № 1236 від 23.07.2026 відноситься до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Від нанесеного удару ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_6 , не втримавши рівновагу впав на бетонну поверхню майданчику літньої тераси кафе «Сад» вул. Федора Караманиць, 31д в Покровського району м. Кривого Рогу, вдарившись при падінні головою об бетонне покриття, що призвело до отримання ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 1236 від 23.07.2026.

Своїми необережними протиправними діями, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно мозкової травми – синця обличчя, садна голови, перелому кісток склепіння з поширенням на основу черепа, лицевого скелету ліворуч, забою головного мозку 2-го ступеню, субарохноідального крововиливу, локального субдурального крововиливу праворуч, які у сукупності за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та підтверджуються висновком судово-медичної експертизи №1236 від 23.07.2026.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 128 КК України, за ознаками необережного тяжкого тілесного ушкодження.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджена міра покарання.

До суду надійшла угода про примирення, укладена 31 липня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення.

Сторони угоди узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ст. 128 КК України та визначили призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Сторони розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для потерпілого чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, обвинуваченому роз`яснено і є зрозумілими.

Суд доходить висновку про необхідність затвердження угоди про примирення, виходячи з наступного.

ОСОБА_4 підтримав укладення угоди, зробив це добровільно. Обвинувачений повідомив, що беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні. Розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, що зазначене в угоді. Він повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав укладання угоди.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав укладання угоди, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 укладання угоди підтримав.

Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України з урахуванням положень ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів (вчинене з необережності), тому за цією ознакою підпадає під дію ч. 3 ст. 469 КПК України.

З огляду на викладене, суд уважає, що зміст угоди про примирення, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст. ст. 469, 471 КПК України, підстав для відмови в затверджені угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні інтереси.

Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого - це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного)- це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права.

Зазначене відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2025 року у справі 756/2340/23, а також позиціям висловленим Верховним Судом в постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 756/11661/17; в постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 395/773/18; в ухвалі від 03 квітня 2023 року у справі № 607/18153/22; в ухвалі від 20 липня 2023 року у справі № 302/211/23; в ухвалі від 13 лютого 2025 року у справі № 273/753/23; в ухвалі від 28 квітня 2025 року у справі № 279/6292/24.

З огляду на викладене, суд уважає, що зміст угоди про примирення, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст. ст. 469, 471 КПК України, підстав для відмови в затверджені угоди не встановлено.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Отже, угоджене потерпілим і обвинуваченим покарання, в цьому випадку, відповідає загальним засадам призначення покарання, не суперечить інтересам суспільства, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, ній повною мірою забезпечує баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм статей 469, 474 КПК України.

Суд ураховує у якості обставини, що пом`якшує ОСОБА_4 покарання, щире каяття. Обставин, які б обтяжували покарання, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Вивчаючи особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що він на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працевлаштований, інвалідності не має, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Указане покарання на переконання суду збалансовує потреби публічного та приватного інтересів відповідно до суспільної небезпечності указаного кримінального правопорушення та його дво об`єктності, є за своїм видом та розміром, з урахуванням принципу індивідуалізації покарання та відомостей про особу обвинуваченого, суттєвим заходом кримінально-правового примусу, стримуватиме ОСОБА_4 та інших осіб від вчинення кримінально-караної поведінки та досягне мети покарання визначеній у ст. 50 КК України.

Зважаючи на вказані обставини, погоджене сторонами покарання у виді обмеження волі із застосуванням іспитового строку є співмірним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Сторона захисту просила змінити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з цілодобового на арешт у певний час добу, щодо чого прокурор не заперечував. Суд вважає за можливе та доцільне змінити час запобіжного заходу, враховуючи ухвалення вироку та зміну ризиків врахованих слідчим суддею.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Угоду про примирення від 31 липня 2026 року по кримінальному провадженню № 12026041730000549 від 13.06.2026 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 - затвердити.

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити у виді домашнього арешту змінивши з цілодобового на в певний період доби з 22.00 години до 06.00 ранку до набрання вироком законної сили умовах ухвали слідчого судді (крім часу застосування запобіжного заходу) від 15 червня 2026 року.

Речовий доказ: оптичний ДВД-Р диск з відеофайлом запису за 12.06.2026, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1