Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №300/8476/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. справа № 300/8476/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Шевченко Наталія Павлівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивачка), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач), за змістом якого просить суд:

- ухвалити рішення, яким визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 092850020465 від 27.08.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до поданої нею заяви про призначення пенсії від 19.08.2025;

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком з 23.05.2025 - з наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 06.08.1985 по 14.08.1987 (тривалістю 2 роки 9 днів) - штукатуром в Омському ліспромгоспі, з 01.09.2011 по 30.08.2012 (тривалістю 1 рік) - продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області за наслідками розгляду поданої позивачкою заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, відмовлено в призначенні пенсії за віком зважаючи на те, що обчислений згідно поданих документів загальний стаж роботи становить 29 років 7 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказала на те, що не враховано до страхового стажу період роботи з 06.08.1985 по 14.08.1987 (2 роки 9 днів) згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 27.06.1983, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірено належним чином. Звернуто увагу суду, що частково враховано до страхового стажу періоди роботи у ФОП ОСОБА_2 з 01.09.2011 по 30.08.2012, а саме тривалістю 5 місяців 29 днів, хоча такий стаж становить 1 рік (різниця в підрахунку становить 6 місяців 1 день). Позивачка вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, при цьому, не врахувавши вказані періоди роботи, чим грубо порушив право останньої на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.46).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.12.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивачки на дату звернення становить 29 років 7 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Окрім того, представник відповідача зазначила, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 06.08.1985 по 14.08.1987 (2 роки 8 днів) згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 27.06.1983, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірено належним чином. Зазначений період роботи необхідно підтвердити уточнюючою довідкою на підставі первинних документів. З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що немає підстав для зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, внаслідок чого, просить відмовити в задоволенні позову (а.с.49-51).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.08.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.39).

Після реєстрації заява позивачки про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянута Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.08.2025 за № 092850020465 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону. Зазначено, що до загального страхового стажу позивачу не зараховано період роботи з 06.08.1985 по 14.08.1987 (2 роки 8 днів) згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 27.06.1983, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірено належним чином. Зазначений період роботи необхідно підтвердити уточнюючою довідкою на підставі первинних документів (а.с.41-42).

Вважаючи рішення відповідача неправомірними, позивачка звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Згідно з частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з зазначеного вище вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.

Так, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.25-37), зокрема, наявний запис про роботу на посаді штукатур в Омському ліспромгоспі в період з 06.08.1985 по 14.08.1987.

Відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи оформлені із зазначенням номерів, дат, наказів та скріплені підписами відповідальних осіб та печаткою підприємства.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі – Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом.-після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Внаслідок чого, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 період роботи з 06.08.1985 по 14.08.1987 підлягає зарахуванню позивачці до стажу роботи, оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці та працівник не може нести відповідальності за допущені роботодавцем неточності при заповненні відповідних документів, внаслідок чого, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії № 092850020465 від 27.08.2025 винесено протиправно.

Щодо позовної вимоги в частині зарахування до загального стажу період з 01.09.2011 по 30.08.2012, суд вказує на таке.

Відповідно до записів трудової книжки від 27.07.1983 НОМЕР_2 судом встановлено, що в період з 01.09.2011 по 30.08.2012 позивачка працювала продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 .

Запис про роботу продавцем з 01.09.2011 по 30.08.2012 у підприємця ОСОБА_2 згідно трудового договору від 01.09.2011 скріплений підписом заступника директора Калуського міськрайонного центру зайнятості та печаткою центру зайнятості.

Суд зазначає, що стаж позивачки з 01.09.2011 по 30.08.2012 у підприємця ОСОБА_2 підтверджується трудовим договором від 01.09.2011 між роботодавцем – підприємцем ОСОБА_2 , та працівником – ОСОБА_1 (а.с.38).

Водночас, судом встановлено, що відповідно до змісту Форми РС-право пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період роботи з 01.09.2011 по 30.08.2012, тобто повний календарний рік. Разом із тим, у графах «міс.» та «дні» вказано, що за зазначений період зараховано лише 5 місяців 29 днів страхового стажу.

Суд зазначає, що період з 01.09.2011 по 30.08.2012 становить 11 місяців 30 днів, внаслідок чого, відображення в облікових даних лише 5 місяців 29 днів свідчить про наявність арифметичної або облікової невідповідності.

Разом із тим, ні в оскарженому рішенні, ні у відзиві на позовну заяву відповідач не навів жодних пояснень чи розрахунків, які б обґрунтовували зазначену невідповідність, не зазначив правових підстав або методики обчислення, відповідно до яких повний річний період роботи був зарахований лише частково.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність визначення тривалості страхового стажу за спірний період, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення в цій частині, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо визначення страхового стажу за період з 01.09.2011 по 30.08.2012 у розмірі 5 місяців 29 днів є необґрунтованими та такими, що вчинені з порушенням принципу належного адміністративного врядування.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачці пенсію за віком з 23.05.2025, суд вказує наступне.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що у силу абзацу тринадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено ГУПФ України у Харківській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 19.08.2025 про призначення пенсії за віком, врахувавши правові висновки суду щодо зарахування до страхового стажу періоди роботи з 06.08.1985 по 14.08.1987, з 01.09.2011 по 30.08.2012.

Такий спосіб захисту прав позивачки матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи не надавалася оцінка про наявність чи відсутність у позивача загального страхового стажу, необхідного саме для призначення пенсії з урахуванням того, що згідно вимог статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивачка, згідно із квитанцією від 22.11.2025 підтвердила сплату судового збору на суму 968,96 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області частину сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за № 092850020465 від 27.08.2025.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо часткового зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.09.2011 по 30.08.2012 у тривалості 5 місяців 29 днів.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром 3 під.,2 поверх, м. Харків, 61000) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) від 19.08.2025 про призначення пенсії за віком, врахувавши правові висновки суду щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 06.08.1985 по 14.08.1987 та з 01.09.2011 по 30.08.2012.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром 3 під.,2 поверх, м. Харків, 61000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, Держпром, 3 під.2 поверх, м. Харків, 61000).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.