Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №300/8312/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. справа № 300/8312/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та невиплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 14 березня 2023 року по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 30 жовтня 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 14 березня 2023 року по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 30 жовтня 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, та під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 отримав поранення. На думку сторони позивача, відповідач не здійснював в повному обсязі виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Тільки 30.10.2025 на рахунок позивача здійснено нарахування та виплата додаткової грошової винагороди Позивачу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з націонал аної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо и районах у період здійснення зазначених заходів. Позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати. Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.22).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.12.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що позивач проходив лікування у періоди з 15.03.2023 по 04.04.2023, з 07.04.2023 по 21.04.2023, з 17.04.2024 по 02.05.2024, та з 18.12.2024 по 03.01.2025, внаслідок чого, позивачем отримано виплату додаткової грошової винагороди за період з 15.03.2023 по 04.04.2023. Проте, враховуючи перелік доданих документів до заяви поданої в інтересах позивача від 17.07.2025, відповідачем встановлено наявність підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової грошової винагороди за періоди з 07.04.2023 по 21.04.2023 та з 18.12.2024 по 03.01.2025. відповідач вказує, що виплата додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 здійснюється виключно за наявності належних підтверджуючих документів, оскільки на момент перебування позивача на лікуванні у військовій частині не функціонувала система електронного документообігу, що унеможливлювало отримання медичних документів від закладів охорони здоров`я в електронній формі, а доказів їх надсилання позивачем або його представником не надано. Відтак, відповідач вважає, що виплати здійснювалися належним чином після отримання повного пакета документів, внаслідок чого, підстави для задоволення позовних вимог відсутні (а.с.25-26).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, та 14.03.2025 отримав поранення.

На думку сторони позивача, відповідач тільки 30.10.2025 здійснив повний розрахунок в частині нарахування та виплати додаткової грошової винагороди Позивачу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо и районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується випискою із зарахування коштів на банківський рахунок позивача (а.с.16).

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом спірних правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у позивача підстав для виплати компенсації, передбаченої Законом України № 2050-III, у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 №168.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі – Закон № 2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

При цьому, використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як встановлено судом, після отримання травми 14.03.2023 позивач проходив лікування у періоди з 15.03.2023 по 04.04.2023, з 07.04.2023 по 21.04.2023, з 17.04.2024 по 02.05.2024 та з 18.12.2024 по 03.01.2025. За період з 15.03.2023 по 04.04.2023 позивачу було здійснено виплату додаткової грошової винагороди. Водночас, після подання в інтересах позивача заяви від 17.07.2025 з доданими підтверджуючими документами відповідачем було встановлено наявність підстав для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди також за періоди з 07.04.2023 по 21.04.2023 та з 18.12.2024 по 03.01.2025.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Внаслідок чого, 30.10.2025 відповідач здійснив повний розрахунок в частині нарахування та виплати додаткової грошової винагороди позивачу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо и районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується випискою із зарахування коштів на банківський рахунок позивача (а.с.16).

В даному аспекті суд вказує на таке.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплата уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону № 2050-III.

За результатом розгляду справи № 280/8933/24 як зразкової, Верховний Суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, установлена постановою Уряду № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та входить до складу їх грошового забезпечення. Відповідно, в розумінні вимог Закону № 2050-IIIта Порядку № 159, такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, який вони одержують на території України і який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України справ, є такі: а) позивачем є військовослужбовець, якого включено до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення; б) відповідач - військова частина, командир якої видає накази про виплату такої додаткової винагороди; в) предмет спору - компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, встановленої постановою № 168;

г) спір виник внаслідок ненарахування та невиплати військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, за весь час затримки такої виплати; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, за весь час затримки такої виплати, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію (стягнення суми компенсації за певний період).

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі щодо застосування приписів статей 1, 2 Закону № 2050-ІIIта Порядку № 159 у взаємозв`язку з положеннями постанови № 168 слід застосовувати в адміністративних справах з питань виплати на користь військовослужбовців компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З огляду на викладене вище, суд прийшов переконання про те, що оскільки, з вини відповідача не було вчасно нараховано та виплачено позивачу грошове забезпечення у вигляді додаткової винагороди, а, відтак, відповідач повинен був здійснити виплату таких коштів з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата позивачеві суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата індексації грошового забезпечення позивача, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу 30.10.2025 виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 за періоди перебування на стаціонарному лікуванні 07.04.2023 по 21.04.2023 та з 18.12.2024 по 03.01.2025.

Внаслідок чого, право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача за затримку виплати на один місяць грошового забезпечення з 07.04.2023, а не 14.03.2023, по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 30.10.2025.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є протиправною, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає відновленню.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірності своїх дій.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до статті 139 КАС України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 07.04.2023 по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 30.10.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з 07.04.2023 по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі - 30.10.2025.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.