Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №280/5521/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Справа № 280/5521/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, як військовозобов`язаного та внесення даних про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1764 від 22.05.2026 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до військового квитка № НОМЕР_2 від 19.05.1990 року, 01.08.2013 року його було виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. 22.05.2026 року, приблизно об 10:40 позивач був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому доставлений для проходження ВЛК. Документи щодо виключення позивача з військового обліку працівниками ТЦК та СП взяті до уваги не були. За результатами проходження обстеження ВЛК позивачу не було повідомлено результати проведеного обстеження та його придатність до служби. Копію довідки ВЛК після проходження обстеження також видано не було. Після проходження ВЛК позивача було відразу мобілізовано та зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Однак, під час проходження ВЛК, лікарями було не враховано низку хвороб позивача. На теперішній час у позивача наявні наступні захворювання: гіпертонія ІІ ст., та наступні симптоми: сильно підвищений тиск, шум у вухах. Позивач зазначає, що під час проходження військової підготовки його самопочуття значно погіршилось, а тому подальше залучення його до виконання бойових завдань становитиме для нього та для побратимів очевидну небезпеку для життя та здоров`я. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

22 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що під час проведення перевірки позивач згідно інформації зазначеної в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», перебував у розшуку на підставі поданого ІНФОРМАЦІЯ_4 звернення № Е5277308 до Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (змінив місця проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»). На підставі п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, позивач 22.05.2026 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівником поліції дільничим офіцером поліції МРУП ГУНП в Запорізькій обл. капітаном поліції ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.05.2026 № 2568 для складання протоколу. Дані обставини свідчать, що позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 на законних підставах представником поліції. На підставі п. 3, п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, позивач 22.05.2026 був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22.05.2026 було складено Протокол № 351/26 від 22.05.2026 про адміністративне правопорушення відносно позивача. 22.05.2026 при складанні протоколу позивач був присутній особисто. При складанні протоколу позивачу було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується його підписом у протоколі. Другий примірник протоколу позивач отримав, про що свідчить його підпис у протоколі. Під час складання протоколу у позивача був лише паспорт, копія якого було додано до протоколу, інших документів позивач не надавав. Дані обставини також свідчать про безпідставне звинувачення представником позивача військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не взяття до уваги документів про виключення позивача з військового обліку. 22.05.2026 на підставі ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для визначення придатності до військової служби позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) на підставі направлення від 22.05.2026 № 7524158. Позивач 22.05.2026 пройшов медичній огляд, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою ВЛК від 22.05.2026 № 2026-0522-1246-1249-0. Згідно Наказу від 22.05.2026 № 1764 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з тим, що позивач почав проходити військову службу у лавах Збройних Сил України, адміністративна справа про адміністративне правопорушення скоєне позивачем було закрито Постановою № 351-26п від 28.05.2026. Зазначає, що позивач відповідно до даних зазначених у паспорті є громадянином України, а також згідно інформації зазначеної в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , і відповідно на нього розповсюджуються норми законодавства України, які визначають військову службу під час мобілізації в особливий період. На підставі вище викладеного, вважає, що позивач під час мобілізації в особливий період, з урахуванням вище викладених норм законодавства України, є військовозобов`язаним на час особливого періоду, і відповідно, як громадянин України він зобов`язаний захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

23 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що порушення, на думку позивача та його представника, порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов`язаним із діями командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме видання наказу (по стройовій частині) про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також видання інших наказів пов`язаних із переміщеннями військовослужбовців, в тому числі позивача, по службі чи переведення для проходження служби на новому місці. Зазначає, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.05.2026 №1764 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» яким позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для проходження військової служби, за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію внаслідок зарахування позивача до списків особового складу частини. Зазначає також, що надання оцінки діагнозу (діагнозів) позивача, на які акцентує увагу позивач та його представник, на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби не входить в межі судового розгляду, оскільки є компетенцією медичних працівників та посадових осіб військово-лікарських комісій та не є предметом спірних відносин у разі якщо позивач, який на даний час має статус військовослужбовця, вважає, що є не придатним за станом здоров`я до проходження військової служби, то відповідно має право звернутися до командира військової частини з рапортом про направлення його на ВЛК для встановлення ступеня придатності до військової служби. Просить відмовити у позові.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до військового квитка № НОМЕР_2 від 19.05.1990 року позивача 01.08.2013 року було виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

22.05.2026 позивач був взятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно інформації зазначеної в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» позивач перебував у розшуку на підставі поданого ІНФОРМАЦІЯ_4 звернення № Е5277308 до Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (змінив місця проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

22.05.2026 позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівником поліції дільничим офіцером поліції МРУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.05.2026 № 2568 для складання протоколу.

22.05.2026 було складено Протокол № 351/26 від 22.05.2026 про адміністративне правопорушення відносно позивача.

22.05.2026 на підставі ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для визначення придатності до військової служби позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) на підставі Направлення від 22.05.2026 № 7524158.

22.05.2026 позивач пройшов медичній огляд, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою ВЛК від 22.05.2026 №2026-0522-1246-1249-0.

Згідно Наказу від 22.05.2026 № 1764 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.05.2026 № 155 позивача зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення військовозобов`язаного, який призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 із запасу для комплектування підрозділів військової частини НОМЕР_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», розпорядження МР КНГУ від 29.04.2026 № М-61т та призначено на посаду старшого стрільця 3 відділення 3 патрульного взводу 3 патрульної роти 2 патрульного батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, з 22.05.2026.

Позивач вважаючи дії відповідача 1 щодо взяття його на військовий облік, а також призову на військову службу під час мобілізації на особливий період протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Щодо взяття позивача на військовий облік, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було продовжено.

За змістом частини першої, третьої та дев`ятої статті 1 цього Закону Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Згідно з ч. 1-2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ).

Статтею 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою, частиною шостою статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних, які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до положень частини другої та четвертої статті 28 Закону №2232-XI (в редакції, чинній на час внесення до військового квитка позивача запису про виключення з військового обліку) запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд:

рядовий склад - до 40 років;

сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років;

прапорщики і мічмани - до 50 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Водночас положення Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавали змін.

Так, Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.

При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали. Тобто, з набранням чинності змін до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного суду викладеними у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2026 року по справі № 280/6524/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначені положення законодавства щодо продовженням граничного віку перебування в запасі, позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від його перебування на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, а тому повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Суд вважає помилковими посилання позивача на необхідність застосування до спірних відносин положень статті 58 Конституції України, згідно з якою Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, оскільки спірні відносини не стосуються відповідальності особи.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли у 2026 році, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.

Суд наголошує, що на час набрання чинності Законами України від 27 березня 2014 року № 1169-VII та від 22 липня 2014 року № 1604-VII та на дату виникнення спірних правовідносин позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до позивача, з огляду на що суд відхиляє його доводи про те, що він був саме виключений з військового обліку, а тому повторній постановці на такий облік не підлягає.

Оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232 позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, дії відповідача, що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про включення позивача до військового обліку є правомірними.

Отже вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача на військовий облік, як військовозобов`язаного та внесення даних про перебування позивача на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів задоволенню не підлягають.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1764 від 22.05.2026 в частині призову позивача на військову службу, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Частиною 3 ст. 33 Закону №2232-XII передбачено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч. 1 ст. 34 цього Закону персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 37 Закону №2232-XII передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону №2232-XII, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

У відповідності до ч. 11 ст. 38 цього Закону призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 (далі - Порядок №1487).

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 №1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).

Пунктом 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов`язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

10-1) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно інформації зазначеної в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» позивач перебував у розшуку на підставі поданого ІНФОРМАЦІЯ_4 звернення № Е5277308 до Відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (змінив місця проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

На підставі п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, позивач 22.05.2026 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівником поліції дільничим офіцером поліції МРУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_2 , що підтверджується Довідкою про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.05.2026 № 2568 для складання протоколу.

22.05.2026 було складено Протокол № 351/26 від 22.05.2026 про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Перевіркою облікових даних було встановлено, шо позивач не звертався до ТЦК та СП для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому в подальшому відносно нього були вжиті заходи по мобілізації.

Варто також зазначити, що позивач не надав суду будь-яких доказів на засвідчення обставини наявності у нього права на відстрочку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та/або доказів про наявність у останнього бронювання, тому відповідачем було правомірно призвано позивача на військову службу.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо стану його здоров`я та порушень при проходженні медичного огляду, суд виходить з наступного.

Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК Відповідно до пункту 1.2. розділу 1 Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з абз. 1-7 пункту 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 розділу I Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення №402).

Як встановлено судом, 22.05.2026 на підставі ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для визначення придатності до військової служби позивача було направлено на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) на підставі Направлення від 22.05.2026 № 7524158.

22.05.2026 позивач пройшов медичній огляд, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою ВЛК від 22.05.2026 №2026-0522-1246-1249-0.

Вказана довідка ВЛК є чинною та не скасована у встановленому законом порядку (через ЦВЛК або суд).

Суд зауважує, що надані позивачем медичні документи, а саме: результати прийому психіатра, офтальмолога, кардіографічне дослідження, виписка із картки стаціонарного хворого, свідчать про стан здоров`я особи на момент перебування у лікувальному закладі, проте вони не спростовують висновок про придатність, сформований профільною комісією 22.05.2026.

Суд звертає увагу, що в даній справі не є предметом оскарження дії чи висновок ВЛК, тож у суду відсутні підстави досліджувати та надати їм оцінку в межах даного спору.

Крім того, суд не може перебирати на себе функції спеціалізованого медичного органу та надавати власну оцінку стану придатності позивача на момент призову. Таким чином, оскільки на момент видання наказу про мобілізацію відповідач мав чинну Довідку ВЛК про придатність позивача до військової служби, а право на відстрочку за ст. 23 Закону №3543-XII позивачем документально підтверджено не було, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача на військову службу є правомірними.

За таких обставин, враховуючи відсутність у позивача законодавчих підстав для звільнення від призову під час мобілізації та недоведеність порушень процедури з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 , які б могли бути підставою для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1764 від 22.05.2026, щодо призову позивача на військову службу, суд приходить до висновку про законність дій ТЦК.

Оскільки захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадянина (ст. 65 Конституції України), а позивачем не було дотримано правил військового обліку, що призвело до його законного затримання та призову, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1764 від 22.05.2026 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити позивача з військової служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п. 14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280 (далі - Інструкція № 280) зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Згідно з п.17 Інструкції № 280 забороняється зараховувати до списків особового складу військової частини наказом по стройовій частині осіб, які прибули без документів.

Враховуючи те, що 22.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для проходження військової служби, у Командира Військової частини НОМЕР_1 були наявні обґрунтовані підстави для винесення наказу (по стройовій частині) від 23.05.2026 №155 щодо зарахування позивача в списки особового складу частини та на всі види забезпечення військовозобов`язаного обов`язку, в тому числі в запасі.

З огляду на викладене, наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2026 №155 (по стройовій частині) є правомірним та не підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі-Положення №1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Суд враховує, що після видання наказу про зарахування до списків особового складу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, які не передбачають звільнення з військової служби шляхом скасування рішення про зарахування до списків особового складу військової частини чи визнання відповідних дій протиправними.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом про звільнення з військової служби, які і не наведені підстави звільнення.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки доказів звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яка визначає підстави звільнення з військової служби, позивач не подавав, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити позивача з військової служби відсутні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наданих до матеріалів справи письмових доказів, суд дійшов висновку про наявність сукупності підстав для відмови в задоволенні позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),

Відповідач 1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ; код в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ),

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ; код в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Суддя Б.В. Богатинський