Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №640/1677/21 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Житомир

справа № 640/1677/21

категорія 111010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 12.03.2020 №23572-5305-1008 на суму 385948,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не врахував реальних обставин, що існували на момент його прийняття, а також що розмір нарахованого податкового зобов`язання є незрозумілим та необґрунтованим. Позивач зазначає, що внаслідок укладення договорів дарування та купівлі продажу об`єктів нерухомості розмір орендованої земельної ділянки зменшився, що мало б у свою чергу призвести до зменшення податкового зобов`язання з податку на землю, проте у порушення норм законодавства відповідачем нараховане зобов`язання у вигляді орендної плати за 2020 рік, виходячи з розміру орендної плати за всю площу земельної ділянки.

Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 відкрито провадження у справі. провадження у справі відкрито.

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

23.09.2021 Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС в Київській області), подано відзив на позовну заяву (за вх.№0314/148268/21), у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 12.03.2020 №23572-5305-1008 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та не житлової нерухомості.

Окрім того, у прохальній частині відзиву просить у порядку процесуального правонаступництва замінити відповідача Головне управління Державної податкової служби у Київській області на Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” №2825-ІХ (далі - Закон №2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

Відповідно до статті 1 Закону №2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.

Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

Положеннями Закону №2825-ІХ, серед іншого вирішено передати на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами інших адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі тих, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною 1 статті 27, частиною 3 статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наказом від 16.09.2024 року №399 ДСА України затверджений Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п`ятої статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах.

На підставі пункту другого розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2825-ІХ, за результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2025 року головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю Горовенко А.В.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Окрім того, відповідно до вказаної ухвали Житомирського окружного адміністративного суду, задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про заміну сторони її правонаступником у адміністративній справі №640/1677/21.

Замінено відповідача, що вибув - Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43142501) на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса: вул. Народного ополчення, 5а, м. Київ, 03151).

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 29 грудня 2009 року між ОСОБА_1 ("Орендар") та Сувидською сільською радою Вишгородського району Київської області ("Орендодавець") укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди землі).

Відповідно до п.1. Договору оренди землі "Орендодавець" на підставі рішення 25 сесії першого скликання Сувидської сільської ради від 12.12.2008 за №230-25-V надає, а "Орендар" приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для розміщення господарських будівель і дворів в АДРЕСА_1 .

Згідно п.2 Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 3,0077 га, кадастровий номер 3221888001:27:2280003 під розміщення господарських будівель та дворів.

Пунктом 3 вказаного Договору передбачено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 538261,55 грн.

Відповідно до п.4 Договору оренди земельної ділянки, на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.2006, а саме: два корівника, будинок тваринника, та будинок штучного запліднення.

Пунктом 5 Договору оренди землі визначено, що Договір укладено строком на 49 років.

Згідно п.6 Договору оренди землі річна орендна плата встановлюється орендарем у грошовій формі у розмірі 12% нормативно грошової оцінки, що складає 64591,32 грн без ПДВ.

Отже, сторонами Договору, було визначено розмір орендної плати в сумі 64591,32грн на рік.

В подальшому відбулось відчуження об`єктів нерухомості, наявних на території орендованої земельної ділянки.

28.12.2011 між ОСОБА_1 ("Продавець") та ОСОБА_2 ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу корівника за реєстровим №3876.

Згідно п. 1 вказаного Договору "Продавець" зобов`язується передати у власність "Покупця", а "Покупець" зобов`язується прийняти у власність корівник, що знаходиться на орендованій земельній ділянці загальною площею 3,0077 га, за кадастровим номером 3221888001:27:2280003, наданій під розміщення господарських будівель та дворів за адресою: АДРЕСА_1 та сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно до відомостей, що містяться в технічному паспорті, відчужуваний корівник зазначений в плані літерою «В».

02.03.2012 між позивачем ОСОБА_1 ("Дарувальник") та ОСОБА_3 ("Обдаровуваний") укладено договір дарування нежитлового приміщення, за реєстровим №318.

Згідно вказаного договору дарування, "Дарувальник" зобов`язується передати у власність "Обдарованому", а "Обдарований" зобов`язується прийняти у дар будинок штучного запліднення, що знаходиться на орендованій земельній ділянці загальною площею 3,0077 га, кадастровий номер 3221888001:27:2280003, наданій під розміщення господарських будівель та дворів за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей, що містяться в технічному паспорті, відчужуваний будинок штучного запліднення, зазначений в плані літерою «Г» та складає 1/10 частину майна.

07.03.2012 між позивачем ОСОБА_1 ("Дарувальник") та ОСОБА_4 ("Обдаровуваний") укладено договір дарування нежитлового приміщення, за реєстровим №345.

Згідно з вказаним договором дарування "Дарувальник" зобов`язується передати у власність "Обдаровуваному", а "Обдаровуваний" зобов`язується прийняти у дар будинок тваринника що знаходиться на орендованій земельній ділянці загальною площею 3,0077га, кадастровий номер 3221888001:27:2280003, наданій під розміщення господарських будівель та дворів за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей, що містяться в технічному паспорті, відчужуваний будинок штучного запліднення зазначений в плані літерою «А» та складає 1/10 частину майна.

26.06.2018 між позивачем ОСОБА_1 ("Продавець") та ОСОБА_5 ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу, за реєстровим №103.

Згідно з вказаним договором купівлі продажу "Продавець" передав у власність, а "Покупець" прийняв належний "Продавцю" на праві приватної власності корівник (літ. «Б»), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний корівник має загальну площу 788,7 кв.м., розташований на земельній ділянці загальною площею 3,0077 га, кадастровий номер 3221888001:27:228:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить "Продавцю" на праві користування землею, на підставі договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2009 року із Сувидською сільською радою Вишгородського району Київської області.

Відповідно до відомостей, що містяться в технічному паспорті, відчужуваний корівник зазначений в плані літерою «Б».

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації ОСОБА_1 з плати за землю щодо повноти нарахування податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2020 рік.

У ході перевірки контролюючим органом з інформації наданої Сувидською сільською радою встановлено, що ОСОБА_1 є землекористувачем на умовах оренди. Згідно з наданим Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №869 від 21.02.2019 нормативно-грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки становить 3216238,23 грн. У результаті перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області прийнято податкове повідомлення рішення 12.03.2020 №23572-5305-1008 на суму 385948,59 грн за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік.

09.04.2020 позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу про перегляд (скасування) податкового повідомлення-рішення №23572-5305-1008 від 12.03.2020.

Відповідно до рішення від 02.06.2020 Державної податкової служби України про результати розгляду скарги, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області №23572-5305-1008 від 12.03.2020, - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте всупереч норм законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

В силу п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

Згідно із п. 287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У частинах першій та другій статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З наведеною нормою кореспондується і ст. 377 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

У розумінні вищенаведених правових норм платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В контексті даних правовідносин, спір між сторонами виник з приводу часу припинення у позивача титулу землекористувача та обов`язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку. За твердженням податкового органу податковий обов`язок позивача не припинився, оскільки договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Сувидською сільською радою Вишгородського району Київської області від 12.12.2008 року за № 230-25-У, не було припинено чи розірвано.

В той же час, позивач наполягає, що внаслідок відчуження об`єктів нерухомості (корівників, будинку тваринника, будинку запліднення) за договорами дарування та купівлі-продажу, укладеними позивачем, в останнього припинився обов`язок сплачувати орендну плату за землю, на якій такі будівлі розташовувались.

Судом встановлено, що відповідно до договорів дарування нежитлового приміщення від 02.03.2012 та від 07.03.2012, договорів купівлі-продажу від 28.12.2011 та 26.06.2018 відчужено на користь інших осіб усі об`єкти нерухомого майна, що перебували у власності ОСОБА_1 та знаходились на території земельної ділянки, орендованої відповідно до договору від 12.12.2008 №230-25-V.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність обов`язку позивача по сплаті орендної плати за земельну ділянку у 2020 році, виходячи з повної площі орендованої земельної ділянки - 3,0077 га.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм законодавства для вирішення аналогічних спорів вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12.09.2017 (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа №825/308/17), від 19.06.2018 (справа №822/2696/17), від 17.12.2019 (справа № 804/4739/16), від 27.02.2020 (справа № 804/4665/18).

До того ж суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності обрахування та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 134, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, вул.Народного ополчення, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 12.03.2020 №23572-5305-1008, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов"язання у розмірі 385948,59 грн за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 3859 (три тисячі вісімсот п"ятдесят дев"ять) грн 49 (сорок дев"ять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 04 серпня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко